Ошатний і затишний будинок Лучанінових легко впізнати серед інших, що розташувалися в мальовничому вибалку: цегляний, доглянутий, зі своєрідним «епіграфом» у вигляді мальовничої альтанки та ліси з різнокольоровими опецькуватими  глечиками. Власне, сама Мар’ївка — це кілька десятків хатин, розкиданих як у низині, так і на пагорбах, що за двадцять кілометрів від обласного центру.

Господар обійстя — стрункий, підтягнутий, з акуратною борідкою, в якій дедалі більше «господарює» сивина. Жартома пояснює, що кожного року голиться 7 березня (такий собі подарунок дружині на свято!) — і так триває аж до пізньої осені. З настанням холодів лезо відправляє на відпочинок. 

14 лютого сюди можна  потрапити удвох, придбавши тільки один квиток. Для цього перед входом потрібно поцілувати одне одного. 

Усі ми добре пам’ятаємо, що з грудня минулого року набув чинності закон, який забороняє куріння у закладах громадського харчування. Крім звичайних тютюнових виробів, під заборону також потрапили електронні сигарети і кальян. 

 Зима здає позиції. Попри те, що до календарної весни лишилося більш ніж півмісяця, а синоптики ще обіцяють морози, первоцвіти вже встигли проклюнутися з-під снігових завалів. Традиційно одночасно з ними почали прокльовуватися спритні ділки, ласі зробити гроші на червонокнижних рослинах. Проте, на щастя, на кожну дію є своя протидія: з 14 лютого починається операція «Первоцвіт».
Вісім років цієї операції дали позитивні результати.

 Засідання міжвідомчого оперативного штабу з координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час повені та сходження криги у 2013 році провів віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул. Він поставив завдання відповідальним структурам щодо організації профілактичних та підготовчих заходів для безпечного пропуску повені і сходження криги.
За інформацією керівника Гідрометцентру Миколи Кульбіди, цьогоріч снігові запаси на території України менші за норму. Така сама ситуація і в прилеглих областях Росії та Білорусі. 

 Зазвичай початок бюджетного року в країні пов’язаний з утвердженням дохідної й видаткової частин місцевих скарбниць: обласних, районних і наймасовіших — сільських рад. Цього року, з огляду на економічні негаразди, процес проходив складно, та вчасно затверджений державний бюджет усе-таки дав можливість органам місцевого самоврядування також ухвалити свої бюджетні показники на нинішній рік. А оскільки вони виявилися набагато скромнішими, ніж минулі, місцеві ради взялися за пошуки джерел наповнення своїх скарбниць.

 Лісковиця — мікрорайон, який називають чернігівським Подолом. Тут, у заплаві Десни, на вулиці Успенській (нині Антонова-Овсієнка), розташоване родове гніздо Антіохів-Вербицьких. Зовні будинок осучаснений, обкладений цеглою, з новими вікнами. На його стіні —меморіальна дошка  та бронзовий барельєф, присвячені прозаїку і поету Миколі Вербицькому. Дуже лаконічний напис, до якого заради історичної справедливості варто було б додати слова: «співавтор тексту Національного гімну «Ще не вмерла України». Щоправда, Миколі Андрійовичу належать лише два перші рядки із шести офіційно затверджених. Та погодьтеся, що в іншому, духовному, вимірі — це дуже багато!

Ви бачили по телевізору сюжет, у якому велетенські монстри у броні ганяють м’яч екскаваторними ковшами? Картинка вражає! Кажете, що такого насправді не буває? А народна мудрість вважає, що казка — вигадка, та в ній — натяк. І нічогенький такий! Адже сучасна техніка здатна на все. Вона може бути кокетливою, блимаючи фарами з-під накладних вій (продаються зараз такі аксесуари не тільки для модниць, а й для їхніх машин). Фото однієї такої гламурної крихітки, оснащеної новими «кліпалками», її власниця розмістила в Інтернеті — любителям коментарів було над чим потішатися. 

Ні охорона кладовищ, ані паркани навколо території не рятують від вандалізму і крадіжок. Куди йде кольоровий метал, викрадений з могил, здогадатися неважко. Комерційні пункти приймають нині бронзу і латунь, узагалі не цікавлячись походженням брухту. Але, як з’ясувалося, не цураються краденого навіть колекціонери, які ще можуть замовити для свого зібрання конкретний монумент. Особливо коли йдеться про витвір мистецтва, автор якого — відомий художник. Самі митці кажуть, що розміщення пам’ятника на могилі лише збільшує його значимість і вартість. 

Самородок, геніально обдарований композитор, неперевершений мелодист, блискучий хормейстер… Усе це про нього, Анатолія Пашкевича, чий геній, мов яскрава зірка, ще довго горітиме для нас. Цими днями йому виповнилося б 75, а відлетів він у вирій на 67-му. Можна тільки припускати, скільки б іще фантастично прекрасних мелодій створив він за ці роки! Однак здоров’я Анатолій Максимович берегти не вмів — у роботі не шкодував ні себе, ні колег, вимагаючи довершеності, досконалості. Дехто ображався, але хіба можна було на нього довго ображатися — його  усмішка одразу обеззброювала.

Друзі розуміли його, як могли, оберігали від ідеологічно заангажованого начальства, від побутових проблем, зрештою, від самого себе.