Однією із знакових подій минулого року вчені-правники, громадські діячі, політики та політологи називають перехід від здебільшого безплідних розмов і різноманітних політичних закликів  у практичну площину вітчизняного конституційного процесу, що має на меті оновити, відповідно до нинішніх реалій, та якісно поліпшити визначальний закон держави.
Форма, обрана для цього, не нова для цивілізованого світу. Це Конституційна Асамблея, яку називають не дорадчим органом, а саме радчим, тобто таким, що має допомогти владі, політикуму і суспільству досягти бажаного консенсусу  щодо чіткого визначення шляхів поступу, а також загальноприйнятних правил співжиття великої європейської  країни та її народу. 

Медики шоковані: грип на порозі, а вакцинованих від нього — знову-таки обмаль. А я й не дивуюсь. Бо спробував вакцинацію на собі і розумію, чому народ не поспішає в маніпуляційні кабінети.

Усі стіни нашої поліклініки обвішані закликами захистити себе від грипозної загрози. Детально так розказано, що, куди і за чим. Вирішую прислухатися до розумних порад, роблю глибокий вдих і… 

«Сто років — зморшка на чолі Землі. Всесвітні війни, революцій грози…» — писав Іван Драч піввіку тому. Так ось, через якусь дещицю — сім років ми вже матимемо сторічний ювілей «свята об’єднання українського народу», як писали наші колеги — журналісти київських газет початку ХХ століття про історичний Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, узаконений Універсалом Директорії (тодішнього уряду) саме 22 січня 1919-го.

У пам’яті цупко тримається епізод із дитинства: початок 70-х років минулого століття, рідне село на Сумщині. Наша маленька квартира в будинку на чотирьох господарів. Мама щось готує на кухні. Аж раптом з радіоприймача оголошують про виступ заслуженого артиста УРСР Анатолія Мокренка. Вона відразу кличе з подвір’я тата, який порає господарство, і ми всі разом буквально завмираємо біля репродуктора.

Не можу достеменно назвати пісню, яку тоді виконував Анатолій Юрійович. Цілком імовірно, що то могли бути «Дивлюсь я на небо», «Ніч яка місячна» чи «Ясени», однак по її закінченні ми довго перебували під магічним впливом його голосу. При цьому батьки неодмінно наголошували, що вони особисто знайомі з ріднею Анатолія Мокренка, бо самі родом із хутора Гринівка під Тернами, де народився співак. Більш того, кілька разів бачили його в рідному селі, коли їздили туди на вихідні. І стільки гордості було в тих словах! 

Перед святами ми й не замислюємося над цінами. У метушні намагаємося встигнути купити подарунки та сувеніри рідним і близьким, вірячи в те, що вони неодмінно принесуть радість і святковий настрій у наші оселі. Саме в цей час кожен продавець намагається з усіх сил привернути увагу покупця, пропонуючи різноманітні акції й розпродажі. Однак чи насправді, придбавши товар зі знижкою, вдасться зекономити? 

 Про результати роботи в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України, що запрацював наприкінці минулого року, журналістам розповіли працівники податкової міліції Чернігівської області. Вони наголошують, що нині на перше місце ставляться інтереси громадян, а не правоохоронних органів.
На запитання з яким рівнем ентузіазму сприймаються зміни, особливо враховуючи те, що в деяких випадках працювати стало складніше, заступник начальника управління податкової міліції – начальник слідчого відділу ДПС в Чернігівській області Валерій Чепурний відповів:
— Перехід з кодексу, що був прийнятий ще в далекому 60-му році, по якому діяло багато поколінь правоохоронних органів, безперечно, справа непроста. Є складні моменти, однак ми над ними працюємо, обмінюємося думками з колегами з інших регіонів та вищестоящими інстанціями. Всім правоохоронним органам довелося перебудувати свою роботу. 

Замикає тріаду зимових свят 18 січня Святий Вечір, або Голодна кутя. Готують 12 страв, як і на перший Свят-вечір. Кутя-коливо й узвар — обов’язкові страви. Весь день до вечора нічого не їдять. Перед вечерею свяченою водою кроплять хату, двір, клуню, стайню, а потім читають «Отче наш» і сідають вечеряти. У західних регіонах перед Свят-вечором газда майструє дерев’яного хрестика, уквітчує його васильками, калиною, свяченим зіллям, кропить свяченою водою і прибиває на воротах — від лихого ока. 

 У передноворічний тиждень Тернопільська обласна рада скликала пленарне засідання. Головним питанням, звісна річ, мало стати ухвалення бюджету на 2013 рік. Проект найважливішого фінансового документа спочатку, як і годиться, розглянули на колегії облдержадміністрації, а потім спрямували до облради. Виконавча влада заявила, що загалом бюджет 2013 року буде кращим від торішнього. Але не всі слуги народу йняли віру такому твердженню.
Марія Чашка, керівник фракції «Свободи» в облраді, в розмові з кореспондентом «УК» зазначила, що проект основного кошторису  подали депутатам «без жодного попереднього вивчення».

Я поза поколінням, я — один! Так відомий німецький модельєр Карл Лагерфельд пояснив в одному з інтерв’ю свою відмову від батьківства. А слова його у моїй пам’яті виринули біля пологового будинку. Щоправда, споглядаючи цю будівлю, я згадувала про знайому, яка втретє з радістю перервала вагітність — це й стало причиною розірвання її четвертого шлюбу. 35-річна Юля жодній із подруг так і не змогла пояснити, де подівся її материнський інстинкт. А кількома днями пізніше я спробувала розібратися у психологічній проблемі таких людей. Вони відомі науці як «чайлдфрі». У перекладі з англійської — вільні від дітей, добровільно бездітні люди. 

 Наскільки я знаю, з початку року в Україні запрацювала нова система реєстрації права на нерухоме майно. У вашій газеті прочитав, що займатиметься цим «Укрдержреєстр», який фактично перебрав на себе майже всі функції БТІ. А у мене якраз виникла необхідність терміново вирішити деякі питання у цій сфері.

Я народився і живу в Києві. Тож звернутися зі своїми питаннями мав би до Центру реєстраційної служби Головного управління юстиції міста. Проте знайти адресу цієї установи виявилося справою не з легких. Не кажучи вже про те, щоб хтось пояснив, як туди дістатися. Запитував у колег і друзів, та вони тільки руками розводять — ніде не бачили цієї інформації. А їм вона теж не завадила б. Просили, якщо знайду, обов’язково повідомити.

О. ЗАХАРЧЕНКО,
м. Київ