Формат діяльності колегії Національного агентства з питань державної служби цього року зазнав певних змін. У відомчому положенні щодо цього дорадчого органу знайшли відображення завдання, визначені Президентом України та урядом щодо модернізації й розвитку державної служби: зробити її ефективною та професійною, відкритою і зрозумілою для суспільства. Тут незайве буде додати, що йдеться про чималий загал вітчизняного суспільства: майже 400 тисяч державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

12 жовтня двері Верховної Ради відчинилися для 444 новообраних народних депутатів уже сьомого скликання. 216 із них — це гості Києва. Тож ні для кого не було секретом, що мешкати їм доведеться у готелях столиці: «Україні», «Національному» та «Києві». До речі, в останньому, за адресою вул. Грушевського, 26/1, мали зупинитися на 5 років 145 парламентаріїв. Туди, власне, наступного дня по завершенні масштабного заселення (10 грудня) і пішли кореспонденти «УК».  
Від Верховної Ради варто пройти лиш 100 метрів, як перед очима постає 16-поверхова сіра будівля. Щойно швейцар відчиняє двері, потрапляєш в інший вимір — хол, кришталеві люстри якого відблисками золотавого світла окутують підлогу, стіни, дивани та... засліплюють очі.

Останніми роками хто тільки не критикував якість нашої вищої освіти! Особливо цим переймаються роботодавці — ті, кому доводиться мати справу з випускниками вишів. Бо й справді, рівень знань молодих фахівців у багатьох випадках, м’яко кажучи, не відповідає вимогам сьогодення. І причин цьому безліч. Одна з них та, що частина студентів, не бажаючи витрачати час на навчання, просто купує оцінку. Звичайно, за «доброї» волі викладачів, які не проти підзаробити на таких-от, з дозволу сказати, «комерсантах». Утім, іноді педагоги й самі вимагають гроші. Шкода, що молодь своїми руками губить майбутню кар’єру, а деякі наставники цьому сприяють…  

 «Я  вже стільки сала переїв, що свиням в очі соромно дивитися!» — почула жарт в одному лісництві. А пригадала його нещодавно у зв’язку з розповіддю про нове захоплення браконьєрів на Чернігівщині. Там на вепра полюють… у фермерській кукурудзі, котра подекуди й зимує на полі. Ця тварина не боїться і в селі на хазяйських городах подлубатися. Іноді смугастий виводок може чимало шкоди завдати. Тож у мисливських господарствах слідкують за тим, аби поголів’я трималося у певних кількісних рамках. Зрозуміло, що ліцензія на відстріл у цьому випадку не проблема. «Та за здобуте таким чином м’ясо треба заплатити користувачу мисливських угідь», — розповідає заввідділом обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Пирог. 

Пишні снігові шапки на дахах будинків через різке потепління перетворюються на загрозливі крижані бурульки велетенських розмірів. У найнесподіваніший момент якась із них може відламатися і впасти, ставши своєрідною «зброєю масового переляку» — «дах—асфальт». Журналісти «Урядового кур’єра» поцікавились, як у містах України борються з бурульками.

6 грудня набрав чинності Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Згідно з ним, біометричні паспорти — внутрішні та для виїзду за кордон — українцям планують видавати із першого січня 2013 року.
А напередодні компанія-лідер в галузі розробки та впровадження ID-документів EDAPS провела день відкритих дверей. Представникам засобів масової інформації показали особливості роботи трьох підприємств консорціуму — підрозділів «Голографія», Державний центр персоналізації документів та «Знак», які виробляють електронні ідентифікаційні документи. 

За підрахунками Держстату, щороку на кожного українця припадає майже 100 кг шкідливих викидів. Вони сиплються з труб промислових підприємств, вилітають з автомобільних двигунів, летять за вітром від палаючих звалищ. І якби всі ці кілограми дісталися до нашого організму — був би нам гаплик. Що ж нас рятує? По-перше, закон тяжіння, який приземляє значну частину отрути біля місця викидів, а по-друге — наші зелені друзі. Не знаю, що ви подумали, а я маю на увазі тих, що з листям відповідного кольору.  

Виготовленням інтер’єрних ляльок, яким дедалі більше захоплюється українське жіноцтво, мама двох дітей Валерія Коровіна зайнялася несподівано для себе: випадково побачила в Інтернеті тильду і їй захотілося зшити власноруч таку саму довгу й симпатичну ляльку. Скачала викройку, зробила заготовку і… зшила не одну, а кілька текстильних красунь.
— Скільки себе пам’ятаю, я завжди щось плела спицями чи крючком, — розповідає пані Валерія. — Трішки шила, в основному дітворі: то штанці, то ще щось без викройок, муляжним способом, прикладаючи кожний виріб до натури. І в такий спосіб можу зшити за потреби все, крім, звичайно, верхнього одягу.

Внутрішній розпис головного соборного храму Успенської Києво-Печерської лаври буде завершено на початку січня, і вже на Різдво Всеношна служба відбудеться в центральному бічному вівтарі.

Копітка робота в соборі тривала з 2000 року. Саме відтоді, коли святиню, зруйновану під час Другої світової війни, відновили і відкрили для парафіян. А розтяглася вона на довгі роки тому, що значну частину часу майстри вивчали історичні записки й архівні малюнки, щоб встановити, який вигляд мали стіни собору в XIX ст. до того, як Василь Верещагін і Григорій Попов розписали їх наново. 

У кореспонденції «Реконструкція зі сльозами на очах», опублікованій в «УК» 7 листопада 2012 року, розповідав недавно про «новації» з вирубуванням цінних голубих ялинок на Соборній площі Черкас. Очевидно, передноворіччя та виступ газети таки вплинули на черкаську обласну владу, яка цими днями вирішила зовсім оголену місцину перед Будинком рад ощасливити рядочком новонасаджених ялинок. Правда, для цього треба було повисмикувати із землі зовсім недавно висаджені туї, які, за твердженням розпорядників так званої «реконструкції» площі, дуже гарно вписувалися в новий ландшафт. Не вписалися.