Якими мають бути підходи до гарантування системи безпеки і оборони в Україні в нинішніх умовах? 

«Урядовий кур’єр» поцікавився думками фахівців.

Зупинити бойові дії на Донбасі наші західні союзники прагнуть виключно мирним шляхом, застосовуючи економічні санкції щодо агресора. Україна не проти такого способу припинення кровопролиття. Однак тиск на Росію нам видається слабеньким, про його посилення не йдеться, продовження ж санкцій щоразу проходить через силу. При цьому цивілізований світ чомусь не надто переймається тим, чи надовго вистачить у нас сил, щоб самотужки протистояти такому потужному агресорові. 

На сторінці у Фейсбуці моя знайома із Росії 23 лютого виклала фото: разом з подругою вони вбралися в армійські плащ-накидки та шапки-вушанки радянського зразка. «Тремтіть, недруги, російські жінки одяглися в хакі», — пожартував той, кого вони вітали з днем захисника вітчизни. Але насправді це не жарт — це ще одне свідчення того, як працює кремлівська пропаганда. 
Інформаційне цунамі накрило росіян з головою й покотилося далі — до Криму й Донбасу. Останнім часом путінська агентура щосили намагається розколоти українське суспільство, очікуючи на внутрішній вибух. Чи можемо ми протистояти цій масованій атаці? Якою має бути інформаційна стратегія нашої держави? Про це «УК» розпитує директора Центру суспільних відносин Євгена МАГДУ.

Законотворча діяльність в Україні після Революції гідності набирає обертів навіть попри складні умови воєнного часу. Чинні норми парламентарії узгоджують із міжнародними і дедалі ближче підходять до конституційних змін. Аби і в цьому процесі бути на висоті, нашим фахівцям потрібна допомога зарубіжних експертів. Зокрема й щодо експертизи Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» ще до набуття ним чинності. 

Робочий візит Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до Брюсселя мав на меті кілька стратегічних для України цілей. Одна з них — участь у засіданні Європейської Ради, центральними питаннями якої був розвиток відносин з Україною та протидія російській агресії. Глава уряду намагався переконати керівників європейських інституцій і лідерів країн у необхідності збереження і навіть поглиблення санкцій проти РФ, чия політика загрожує не лише континентальній, а й світовій системі безпеки. 

Два десятиліття тому наша держава стала членом Ради Європи — найстарішої представницької міжурядової організації на нашому континенті. І нині вона вкотре щиро простягає Україні руку партнерства і співпраці.

Як ми вже інформували, нещодавно Комітет міністрів Ради Європи в тісній співпраці з українською стороною погодив нові пріоритети та програму підтримки українських реформ.

Візити Президента України в Європу стали вже традиційними. Щоправда, хотілося б, щоб метою цих поїздок став не пошук союзників у боротьбі з агресором, а пошук ділових партнерів і підписання угод про економічне співробітництво. Шкода, але поки що такої можливості не маємо. Тож і дводенний візит до Німеччини був спричинений пошуком мирного врегулювання конфлікту на Донбасі й намаганням заручитися підтримкою цивілізованого світу проти наступу варварів, які перекроюють повоєнний після 1945 року устрій Європи. 

Європарламент під час пленарного засідання у Страсбурзі ухвалив резолюцію «Вбивство лідера російської опозиції Бориса Нємцова та стан демократії в Росії». Документ закликає російську владу «припинити ганебну пропаганду та інформаційну війну» проти західного світу і власного народу, бо це перетворює Росію на державу, де відбуваються «репресії, панують ненависть і страх».  

Чи не щодня в Україну прибувають представницькі делегації багатьох держав, солідарних з нами у тій справедливій боротьбі, яку щоденно ведемо за свою незалежність і територіальну цілісність. Учора в Києві перебував Прем’єр-міністр Королівства Швеція Стефан Левен. Після зустрічі з Президентом Петром Порошенком відбулася їхня спільна прес-конференція. 

Днями телеканал «Росія 1» показав анонс фільму «Крим. Шлях  на Батьківщину». Тут уперше звучать такі слова президента РФ: «Я запросив у Кремль керівників наших спецслужб і Міністерства оборони, поставив перед ними завдання врятувати Віктора Януковича.
Ми приготувалися виймати його просто з Донецька, сушею, морем і з повітря.
Це було в ніч з  22 на 23 лютого, ми закінчили близько 7 години ранку і наприкінці я всім колегам сказав: ми змушені почати роботу з повернення Криму до складу Росії».