Коли я повернулася з Києва після літньої відпустки, мене не полишало почуття безпорадності й безсилля. Я читала новини з України, виходила на вулиці Страсбурга, і мою свідомість ніби струмом бив болючий дисонанс двох реальностей.

«Не переживай, — втішали мене колеги-журналісти. — Ти пишеш матеріали і цим уже допомагаєш Україні». Але що більше вони мене втішали, то жалюгіднішими видавалися їхні аргументи. Таким чином після вечора спілкування у колі кількох найближчих друзів і народилася ідея проведення благодійного ярмарку «Пліч-о-пліч з Україною».

Того теплого липневого вечора геть не очікувано опинився в полоні нестримних емоцій. І не де-небудь, а на одній з пішохідних зон Пекіна. Стрілки годинника вже перетнули десяту. Звичайний робочий день, здавалося, вже мав би готуватися до відпочинку, але тут на одному з майданчиків цього широченного бульвару мегаполіса було так велелюдно, що нелегко було протиснутися. Через хвилину зрозумів, що саме затримало в цьому місці сотні й сотні перехожих. І молоді, і дорослі із захопленням спостерігали за імпровізованим, незвичним для нас, танцювальним дійством великої групи людей.  

Символічно, що посольство Литви, яку вважають батьківщиною буслів, розташоване на вулиці… Буслівська. А народ цієї невеликої країни, де у Вільнюському університеті опановував науку майбутній великий український поет Тарас Шевченко, підтримує прагнення України бути незалежною і називає вторгнення Росії на територію нашої держави війною.
Були часи, коли українці та литовці жили і творили разом в одній із найбільших на той час європейських держав — Великому князівстві Литовському. Тепер, коли Україна взяла курс на європейську інтеграцію, дружня Литва готова поділитися з нею досвідом входження у велику європейську родину. Про те, як співпрацюють наші країни та які перспективи їхніх економічних відносин, «УК» розповів комерційний аташе Посольства Литовської Республіки в Україні Рімантас ШЕГЖДА.

Коли Свату огорнув морок, на пакистанському розділі сайту Бі-Бі-Сі з’явився блог Гюль Маку. Ім’я, звісно, вигадане. А все, що було відомо про автора, — семикласниця з долини Сват, яка не бажає миритися з нав’язаним талібами порядком. З дитячих вуст розповіді про «принади» комендантської години, фізичні покарання, удари артилерії, еміграцію сусідів, заборону на шкільну форму та закриття і знищення шкіл звучали наївно і без купюр. Ісламізм відмовляє жінці у праві на освіту і громадське життя — тож  Гюль заочно винесли смертний вирок, виконати який заважала лише анонімність. Водночас на Заході й серед співвітчизників блог Малали Юсуфзай швидко став популярним, та так, що зрештою про нього дізнався директор школи, який був…  її батьком.  

Силіконова долина наче магнітом притягує програмістів та усіх, хто професійно займається комп’ютерними технологіями чи захоплюється дивовижним віртуальним світом. Тут працюють і живуть гуру індустрії, тут розташовуються офіси найвідомішого «яблука», найпопулярнішого пошуковика та найулюбленішої соціальної мережі. Тут народжуються нові ідеї, тут можна знайти гроші на втілення найфантастичнішого проекту і реально створити стартап. Тому в Каліфорнії та саме у Сан-Франциско комп’ютерників з усього світу на одному квадратному метрі більше, ніж будь-де на планеті.  

Верховний комісар ООН з прав людини Зеїд Ра’адаль Хусейн представив громадськості шосту доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні, підготовлену за результатами роботи в нашій країні Моніторингової місії ООН з прав людини (ММПЛ) у період  з 18 серпня по 16 вересня 2014 року. 

Зустріч з Федеральним канцлером Австрії Вернером Файманном Президент Петро Порошенко розпочав словами подяки за підтримку України на її шляху до Європейського Союзу. Він попросив високого гостя прискорити ратифікацію парламентом Австрії Угоди про асоціацію України з ЄС та зазначив, що наша країна виконала всі процедури для початку реалізації угоди з 1 листопада. 

Під час сесії Парламентської асамблеї Ради Європи відбулися дебати «Криза в Україні». Дебати щодо українського питання відбуваються ось уже четверту сесію поспіль. Проте цього разу було відчутно, що їх загальна тональність починає змінюватися. 

З цим євродепутатом я зустрічаюся у Страсбурзі не вперше. Незважаючи на щільний графік, за яким завжди проходять чотириденні сесії Європарламенту, він завжди знаходить вільну хвилину, щоб випити філіжанку кави у барі ЄП, вікна якого виходять на набережну річки Іль, і поговорити про Україну. Він називає себе другом України і щиро вірить, що вона має велике європейське майбутнє. Він не раз бував у Києві, Львові, Одесі у складі різноманітних місій ЄП, а минулої зими тричі відвідав київський Майдан.  

Мабуть, мало хто з політиків та експертів сподівався на хоч який-небудь результат тристоронніх перемовин Росії, України та Єврокомісії (ЄК), що відбулися минулої п’ятниці у Берліні. Проте ця зустріч не пройшла марно, хоча невирішених питань залишилося і дійсно дуже багато.

До того ж представники всіх трьох сторін по-різному коментують підсумки перемовин.