Переконати світове співтовариство, що ведемо справедливу визвольну війну проти російського агресора за свою незалежність і територіальну цілісність та здобути не лише моральну і санкційну підтримку, а й заручитися допомогою у проведенні реформ, спроможних вирвати країну з лабет тоталітаризму та корупції, намагався у ході робочого візиту до США Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. 

«Україна як одна з країн-засновниць Організації Об’єднаних Націй знає, чому ми заснували цю поважну організацію — для миру і стабільності, — наголосив Прем’єр, виступаючи в загальних дебатах на сесії Генеральної Асамблеї ООН. — Чи є в нас мир і стабільність? Ні. І наша глобальна мета — зробити все можливе, щоб захистити наших громадян і принести мир нашим націям». 

Цей дзвінок був для мене несподіваним. Зателефонували із Сеула, з Національної телекомпанії KBS (Korean Brodcasting System) і, нагадавши про моє інтерв’ю для KBS дев’ятнадцятилітньої давності, попросили про нову зустріч. Перед приїздом до Києва корейські тележурналісти надіслали електронною поштою фрагмент інтерв’ю, знятого у 1995 році в редакції газети «Урядовий кур’єр», де я тоді працював. У ньому йшлося про українські реалії тієї пори та про перспективи нашої країни.  

Щороку у вересні до Умані на Черкащині з’їжджаються паломники-хасиди з усього світу, щоб відсвяткувати іудейський Новий рік (Рош-га-Шана) та віддати шану духовному лідерові цадику Нахману, який тут похований. Засновник течії брацлавського хасидизму знайшов свій останній спочинок саме в цьому українському місті, адже тут поховані тисячі євреїв, які загинули під час погромів. Перед смертю він пообіцяв своїм послідовникам врятувати від пекла тих, хто буде молитися на його могилі. Цього року, за приблизними підрахунками, в Умані побувало близько 30 тисяч паломників з багатьох країн світу. Найбільше — з Ізраїлю та США. 

Коли потрапляєш у Київ, не полишає відчуття, що все місто оповите велетенським жовто-блакитним стягом. Адже такого спалаху патріотизму та популярності української символіки незалежна Україна досі не знала. 

Із президентом Сполучених Штатів Америки Бараком Обамою глава Української держави Петро Порошенко зустрівся в Овальному кабінеті Білого Дому. Цей захід був чи не найголовнішим мотивом візиту Президента України до Нового Світу.

Так, у спільній заяві за підсумками зустрічі Петро Порошенко надав значимості підтримці України Конгресом США, Державним департаментом та, власне, самим Президентом США. Лідери країн мали вдосталь часу обговорити різноманітні за тематикою питання. 

Прем’єр-міністр Шотландії Алекс Салмонд визнав поразку після оприлюднення перших результатів опитування щодо  незалежності країни.

«Важливо сказати, що наш референдум був погодженим і злагодженим процесом, і Шотландія більшістю вирішила на цьому етапі не ставати незалежною країною», — заявив він. Перший міністр подякував тим співвітчизникам, які підтримали кампанію за від’єднання, та закликав їх прийняти демократичний вердикт. А сам пообіцяв: надалі працюватиме  конструктивно. 

Робочий візит до Канади Президент Петро Порошенко розпочав із зустрічі з Прем’єр-міністром цієї країни Стівеном Гарпером. Глава Української держави подякував главі канадського уряду за підтримку суверенітету і територіальної цілісності нашої країни та високо оцінив виділення канадською стороною фінансових ресурсів для реалізації ініціативи НАТО з удосконалення системи логістики і стандартизації Збройних сил України. 

Пане Прем’єр-Міністр,

Спікер Кінселла,

Спікер Шір,

Шановні Члени Сенату та Палати Громад,

Шановні Члени Дипломатичного Співтовариства,

Вельмишановні Гості,

Пані та Панове,

Шановні друзі, дорогі українці! 

А й справді, що? Стільки часу минуло від втечі колишнього президента, а в суспільстві не припиняються дискусії навколо нажитих «важкою працею»  Януковича маєтків. І не лише його, а й численних спільників, що залишили після себе розграбовану країну. Українці завдяки телебаченню  мали змогу побачити ті «архітектурні шедеври» на прихватизованих берегах озер і річок, біля підніжжя гір, серед розкішних лісів. Лунають різні пропозиції щодо їх використання, та в усіх є одне спільне: побудоване за вкрадені у  народу кошти має належати народу.