«Запали свічку пам’яті!». Такі звернення до українців почали лунати з телевізійних екранів та радіомереж ще за тиждень до 26 листопада. Сумний день. Скорботний. Для історії нації — знаковий. Це День пам’яті жертв голодоморів в Україні. Чорної суботи у столиці керівництво країни пройшло скорботною ходою від Меморіалу жертв Голодомору. Там відбувалася жалобна церемонія: лунала молитва, оголошували загальнонаціональну хвилину мовчання. Ці заходи дали старт Всеукраїнській акції «Запали свічку!».

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман поклав композицію із зерном до скульптури «Гірка пам’ять дитинства». Перед монументом «Свіча пам’яті» він запалив лампадку. Жалобні заходи відбувалися за участі урядовців, народних депутатів, релігійних діячів, представників дипломатичного корпусу, громадських організацій.

Колоски — символ життя й надії нації. Фото Михайла ПАЛІНЧАКА

У меморіальному комплексі потрібен музей

Першим тримав слово Президент Петро Порошенко. У Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» глава держави розпочинав виступ словами про створення музейної частини в меморіальному комплексі пам’яті жертв Голодомору — геноциду українського народу. Він нагадав, що цей меморіальний комплекс створено ще в 2007 році. Тепер територія — місце прощі багатьох українців. Однак їй не вистачає головного — музейної частини, яка б відповідала кращим світовим зразкам музейно-меморіального мистецтва. У цьому розрізі Петро Порошенко наголосив: «Я переконаний, що слід розпочати роботу, аби створити гідний музейний заклад».

Важливо, щоб до роботи над проектом долучилися представники українського бізнесу та світової громадськості.

«Злочини проти людяності не мають терміну давності. З об’єктивних причин організаторів Голодомору неможливо покарати, але вірю, що вони вже горять в геєні вогненній. Ми ж маємо виконати святий обов’язок перед пам’яттю мільйонів закатованих голодом українців — зберегти Україну єдину, соборну, незалежну», — зазначив Петро Порошенко.

Він відчуває відповідальність за збереження незалежності й соборності України «перед мільйонами тих, хто дивиться з холодного неба». Запорукою перемоги глава держави вважає непохитну єдність українського народу.

Опісля пролунало повідомлення щодо підписання указу «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні — геноциду українського народу». Ним Президент доручив Міністерству закордонних справ продовжувати роботу щодо визнання світовою спільнотою, іноземними державами та міжнародними організаціями Голодомору геноцидом нації. А ще Петро Порошенко нагадав, що днями виповнюється десять років закону, яким Голодомор 1932—1933 років визнано геноцидом. Його слова цитує департамент прес-служби АП: «Таку оцінку тих трагічних подій підтримує більшість українців. Десятки країн кваліфікують цей злочин тоталітарного режиму саме як геноцид», — підкреслив Президент і додав, що в той час як народний депутат теж голосував за цей закон.

Крапка  для імперії

Президент назвав геноцид тридцятих років минулого століття прямим наслідком втрати державності у двадцятих роках. На його думку, окупація України радянською Росією стала можливою саме через роз’єднання та внутрішні чвари політичних сил молодої Української держави, які входили і виходили з коаліцій, плели одне проти одного інтриги і навіть піднімали повстання. «Звісно, і незалежність не гарантує від неврожаїв, але всі знають: у сусідніх з СРСР країнах українців не нищили конфіскацією їжі. Тож очевидно: збережи Україна самостійність, жодних спланованих голодоморів не було б», — заявив він.

У цьому розрізі йшлося й про колективізацію, і про придушення опору селянства, винищення української інтелігенції та ліквідацію української церкви. Озвучено й мету імперії: знищити будь-які можливості для національного самовизначення України. «Реалізація цієї мети передбачала ліквідацію національно свідомої частини тогочасного суспільства, насамперед селянства та інтелігенції, — додав Петро Порошенко. — Апологети заперечення Голодомору-геноциду живуть здебільшого в одній географічній точці. Вони ховають від науковців архівні документи та судом забороняють відповідні праці українських авторів. Можна, звичайно, зачистити від книжок про Голодомор багатостраждальну Бібліотеку української літератури в Москві, але ж з історії Голодомор викреслити неможливо».

Основоположне те, що Голодомор 1932—1933 років не зламав українців, що після десятиліть нищення Україна звелася на ноги і в 1991 році поставила крапку в історії імперії. Нині вона протистоїть спробам відродити імперію і впевнено захищає рубежі свободи. Глава держави вкотре повторив, що злочини проти людяності не мають терміну давності.

У заходах узяв участь очевидець Голодомору Микола Онищенко. Через агресію Росії на Донбасі він став вимушеним переселенцем. Розповідав про жахіття 1932—1933 років, про те, як у людей відбирали харчі, навіть про випадки канібалізму. «Вічна слава невинно загиблим. І слава нашим захисникам, які боронять Україну від навали з Росії», — зі сльозами на очах промовив Микола Онищенко.