ПОДІЯ 

У столичному Мистецькому Арсеналі працює головний скульптурний форум країни
 

Георгій - Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Директор Мистецького Арсеналу Наталя Заболотна вважає скульптуру важкою артилерією мистецтва. Вона сподівається, що на VI Великий скульптурний салон збере численних шанувальників і неофітів сучасного мистецтва. І вартість квитка від 20 до 50 гривень не стане на заваді. Адже в Арсеналі, окрім 58 сучасних українських скульпторів, виставив твори Цадок Бен-Девід з Великобританії. Це він зібрав у Тель-Авіві ажіотажний натовп глядачів з 6 тисяч.

Серед проблем організації виставок Н. Заболотна назвала скруту зі спонсорством і меценатством та страхуванням мистецтва. Варто зазначити, що твори «Арсенале», завдяки якому Київ став на певний час світовим центром сучасного мистецтва, були оцінені в 300 млн гривень одним із страхових товариств.

Двовимірні витвори Бен-Девіда

Страхова вартість триптиха Бен-Девіда – 18 млн гривень. Почесний гість салону представив на 600 кв. м своєрідний триптих «Прості лінії». Пані Заболотній його роботи нагадали техніку наших витинанок. В «Еволюції та теорії» 250 «витинанок» з алюмінію. Роботи, натхнені книжками ХІХ століття, три роки вирізали вручну два фахівці. «Тоді образи були наглядні, а не в мікрочипах», — пояснює лондонська зірка арт-ринку. Друга частина проекту — ментальне «Чорне поле» — складається з 17 тисяч квіточок зі сталі. Їх робили три роки кислотним  гравіюванням і розфарбовували вручну. В Києві пан Цадик три дні кріпив їх власноруч до підлоги за допомогою 5 тонн піску, який теж є для нього світоглядним матеріалом. «Пісок як метафора спроб контролю людини над природою». 900 видів металевих рослин навівають смуток, депресію і пам’ять про нетривке…

Ще раніше «скрупульозний і навіть вередливий», за словами організаторів, скульптор був вражений простором Арсеналу настільки, що зробив для виставки новий мінімалістичний проект «Чорні квіти». 52 скульптурні квітки з фарбованого алюмінію поєднані зі штучною тінню. Він збільшив квіти до людського виміру. Бен-Девід  був вражений у Києві «неймовірною річкою, пагорбами і старим містом», а також тим, «наскільки важкий рух у столиці». Через що навіть спізнився на прес-конференцію. Пан Цадик відзначив у Києві соціально-політичні монументи. Твори наших митців здаються йому традиційними та ортодоксальними. Він вважає, що наші митці повинні більше звертатися до власної особистості, вести діалог з природою. Після Києва у брендової зірки сучасного світового арту заплановано виставку в Сінгапурському ботанічному саду. Там він задіє 17 об’єктів від 3 до 6 метрів. А на початку нового року в Лос-Анджелесі виставить «дуже кольоровий проект, але в напівмороку, де ультрафіолет підсвітить тисячі штучних жуків і метеликів».

Химерна постать від Ігоря Гречаника. Фото Володимира ЗАЇКИ

З мистецтва зникає майстерність?

Найбільш виставкового українського скульптора Ігоря Гречаника не вражають експерименти Бен-Девіда. Для нього вони занадто технологічні. «Мистецтво розгортає нашу душу як крила… Мої скульптури — магічний кристал духу». Тільки в цьому році, окрім трьох у Києві, його виставки відбулися в США, Нідерландах та Польщі. Нині митець готує роботи до жовтневої експозиції в Монако. Він автор пам’ятників Тарасу Шевченку в Баку та Софії. Ігор з гірким гумором  розповів, як нещодавно на виставці в естонському місті Тарту митців та  відвідувачів пригощали, не повідомивши їх, стерилізованим лайном. Це була арт-акція, покликана показати стан митця та споживача мистецтва в сучасному світовому порядку.

Може, саме сучасне мистецтво є одним з вирішальних чинників падіння професіоналізму в усіх галузях діяльності? З мистецтва зникають майстерність та професійний вишкіл і залишаються цинізм та паперовий концептуалізм, підкріплений вражаючими цифрами. Звідси і лайно як матеріал митця.

У салоні мистецтво Ігоря уособлюють бронзові сюрреалістичні жінки-метелики.

Металеві рослини Бен-Девіда навівають пам'ять про нетривке... Фото Володимира ЗАЇКИ

Ім’я — купівельний чинник

З 90 претендентів організатори надали площі 58 учасникам. Ціна участі в салоні 1000 доларів. Олександр Сухоліт графіку дротяних постатей оповив магією напівсутінків і доповнив їх своїми картинами і речами, створивши ауру Майстерні митця.

Валерій Пірогов створював настрій справжнім засохлим соняхом, біля якого присів зажурений дід зі старого дерева. Все таке автентичне і почуттєво людяне.

Світло та вода стали складовими сучасної скульптури. А загалом скульптурний салон демонструє повний волюнтаризм у матеріалах. Матова і поливана порцеляни, блиск і фарби металу або недбало зварена іржа, художнє скло і звичайний пластик…

Микола Білик працює з білим мармуром. Серед останніх визначних робіт майстра — скульптура архістратига Михаїла на в’їзній вежі «Софії» — авторський погляд на українське бароко. Він скаржиться: «Роботи немає… В Києві з нею легше…» В  його майстерні вже готовий макет монумента князю Володимиру.

Людське обличчя вводить глядача в драматичну гру. Фото Володимира ЗАЇКИ

Надія Мудрак запропонувала оцінити сентиментально-мереживну пластику  з металу. Василь Бик — роботи з фарбованого дерева.

Таке ж розмаїття у напрямках мистецтва. Свої футуристично-бароко-конструктивістські скульптури Андрій Ільїнський доповнив працюючим гаджетом і назвав їх «Химери всіх речей». Від реалізму бронзи, наприклад, бюсту Чорновола Марії Каміль до повної абстракції і декоративного еротизму — Леоніда Козлова. Варто зазначити, що шостий скульптурний салон виявився досить цнотливим. Еротичних робіт обмаль. В експозиції знайшлося місце кам’яним книжкам і конвертам, металевим штаням і плащам, добряче зношеним, і  національному звіру — великій жабі, зробленій з темного і світлого нефриту. В модуля Єгора Зігури з фрагментів металу, на обличчі замість язика — рухоме колесо. Тамара Бабак сплела скульптурні форми з верби, а справжню суху виноградну лозу з корінням взяла в металевий двометровий каркас.

Від тупика до неандертальця?

В інсталяції Миколи Малишка від галереї Павла Гудімова задіяні побутові речі: відра, дерев’яні меблі, одяг, килимок…Побут як культурологічне середовище. Як митці уявляють владу і її дію на нашу свідомість, виявлено в іронічній інсталяції «Мавзолейний ренесанс». Серед робіт білі антропоморфні скульптури з брухту Андрія Северинка. Колір надав їм певної гламурності та салонності. Його роботи з нефарбованого брухту були більш емоційним і вражаючим баченням митця технічних потуг людини.

Салон диктує свої правила: сподобатися, продатися і хвалитися в інтер’єрі. Арсенал переповнений мілкою пластикою. Вона витончена і здебільшого вторинна. Залишаються в пам’яті скульптурні об’єми з пофарбованих ціпів — цикл «Заціпеніння» Дмитра Іва. В одній з його робіт 4000 зварювальних з’єднань. Скульптор надає ланцюгу світогляд коду, конструкції, конотації. Він апелює до всіх значень слова ланцюг в просторі діяльності духу. Ланцюг поєднує асоціативним  зв’язком спостерігача і автора.

Завершуючи екскурс по анфіладах усього першого поверху Арсеналу, потрапляєш до тупикової зали, де виставлено розфарбованих коней у натуральну величину та сухий хмиз. Тупик сучасного мистецтва? З нього вертаєшся до початку — скульптури неандертальця в натуральну величину, який тримає над головою перший штучний супутник.

Мистецтвознавець Олексій Титаренко вважає, що прийшов час великих інсталяцій. Вони вражають і утримують споживача мистецтва в дусі глобалізму. «Нині купують не стільки роботи, скільки ім’я творця». Тобто українські скульптори, створюйте і капіталізуйте бренд. Уже є в столиці визначні площі, що нададуть йому трендовості та вартості.

Салон працюватиме до 29 вересня з 11 до 20 години. 

Фоторепортаж Володимира ЗАЇКИ