26-річний рівнянин Артем Качановський у німецькому місті Єна виборов титул чемпіона Європи з ґо серед професіоналів і здобув право представити Європу на міжнародному командному турнірі в Китаї.

Така коротка інформація облетіла днями чи не всі інформаційні ресурси. Мені ж пригадався 2003-й. Тоді 10-річний Артем і його старший брат Мишко — вихованці школи інтелектуальних ігор Рівненського палацу дітей та молоді отримали нагоду взяти участь у юнацькому чемпіонаті Європи з ґо. Він проходив у Каннах (Франція) у Палаці фестивалів. Ми піднімалися тією самою червоною доріжкою, що й світові кінозірки,  але три незабутні березневі дні були тільки для дітей-інтелектуалів. Для хлопців та їхнього тата Володимира Качановського то була чи не перша в житті поїздка в Європу. Чи думали вони тоді, що незабаром Артем підкорить  Європу інтелектом, а вона розстелить червону доріжку перед ним?

«Ні, не думав: просто захопився цією інтелектуальною грою чи, якщо хочете, спортом», — скромно зізнається чемпіон.

Захопитися допомогли в уже згаданій школі, яка тепер називається школою інтелектуальних видів спорту.

«Створили ми її в 1992 році, нині тут навчається майже 200 дітей, — розповідає директор Рівненського палацу дітей та молоді Ірина Первушевська. — Школу очолює Володимир Качановський, тато Артема й Михайла, заслужений тренер України з ґо. І успішно: приміром, національна збірна команда України  з ґо на 75% складається з наших вихованців.

Артем Качановський, який у німецькому місті Єна виборов титул чемпіона Європи з ґо серед професіоналів, тепер гратиме в Китаї. Фото надав автор

Артем та Михайло Качановські, які вперше прийшли сюди в 7 та 8,5 року  (батьки вирішили знайти для хлопців адекватне дозвілля),  чи не найяскравіші з них. Обоє успішно закінчили КПІ, живуть і працюють у Києві, але виступають за рідне Рівне. Уже з третього курсу вони самостійно заробляють на життя. Михайло працює програмістом у міжнародній компанії, тож ґо для нього — цікаве хобі. Артем вирішив зайнятися цим професійно. Нині він майстер спорту України міжнародного класу, один із шести професіоналів Європейської федерації ґо (має ранг 2-го професійного дану). Серед них, до речі, ще один рівнянин Андрій Кравець та по одному представнику з Польщі, Словаччини, Росії й Ізраїлю. Такому визнанню передують професійні кваліфікаційні турніри, які відбуваються під егідою китайських наставників: у 2014-му набула чинності угода між китайською та європейською федераціями щодо  професійного розвитку ґо в Європі. І звісно, яскраві перемоги. Скільки їх було в Артема за півтора десятиліття, вже й сам порахувати не може.

Назву лише найяскравіші: 2010 — друге місце в чемпіонаті Європи, 2011 — третє, 2013 — «бронза» на чемпіонаті світу, 2016 — перше місце в командному чемпіонаті Європи, 2017 — переможець престижного кубка Великого шолома (Grand Slam) у Німеччині, 2018 — друге місце в чемпіонаті Європи. А тепер ще й чемпіонський титул. І все це без навчання у професіоналів з Китаю, Кореї чи Японії, де гра стала невід’ємною частиною національних культур. Найбільше, яку науку він здобув, — консультації гуру після чемпіонату світу чи престижного турніру.

Ґо допомагає Артемові не лише розвивати інтелект, а й відкриває перед ним світ. Уже складно знайти країни, в яких він не бував, принаймні, в Європі таких майже немає. А ще США, Японія, Китай, Тайвань, Південна Корея. Звичайно, він має змогу обрати інше місце проживання. Але наш чемпіон непохитний: хоче жити в Україні й перемагати для неї й рідного Рівного. І мріє, щоб його діти народжувались і росли на батьківській землі.

Як же спрямувати інтелект українців, якого нам не бракує, на розвиток власної держави, запитую Володимира Качановського. Він відповідає: «Саме українці роблять нині прорив у світовому програмуванні. Це усвідомили вже й наші державні мужі. Адже в світі найбільше платять за інтелект — і в Силіконовій долині в Америці, і в острівній Японії, яка процвітає навіть із неймовірною вулканічною активністю та невеличкими природними ресурсами. Можливості для розвитку їй дають не рис і риба, а потужний інтелект, який цілеспрямовано працює на створення технологій. А Китай упроваджує їх у виробництво. Територія Південної Кореї така, як Рівненська та сусідня Волинська області разом, а там 52 мільйони жителів. Розвитком ґо (по-їхньому бадук) опікується національний олімпійський комітет, тренерів готує університет бадук, вони навіть мають спеціалізовані телевізійні канали. Тобто інтелект піднесено до рівня національної ідеї. Ось чому нам, європейцям, так складно змагатися із представниками  цих держав.

Слухаю цього мудрого чоловіка й дуже хочу, щоб його позицію як батька,  тренера та українця, котрому понад усе болить доля його країни, почули ті, від кого залежить її поступ. А й справді, чому б у нашій талановитій країні не запровадити моду на інтелект, щоб спрямувати його на її розвиток? Для цього треба небагато: створити відповідні можливості змалку — від дитсадка і початкової школи. І зводити палаци не лише із силових чи ігрових, а й з інтелектуальних видів спорту, бо це унікальні тренажери розуму. Саме тому в азійських країнах ними активно займаються й люди похилого віку. А ґо, довели японці, — єдина інтелектуальна гра, яка  одночасно розвиває  обидві півкулі головного мозку — тобто логіку, інтуїцію і творчість.

— Бачимо це в дітях, які приходять до нас у школу. Їхнє мислення швидко змінюється на більш структуроване, вони відстежують причиново-наслідкові зв’язки. Ці алгоритми мислення  успішно застосовують у шкільних та університетських програмах і в житті, — каже Володимир Качановський.

І якщо західна цивілізація асоціюється із шахами, де, по суті, на знищення борються два світи, то східна — з ґо. Тут принципово інша філософія: потрібно створювати картину світу через максимально ефективну взаємодію й гармонію. Адже всі камінці на дошці однакові. Відчуваєте різницю? Не боротьба за знищення, а конкуренція у створенні. Чи не ідеальна модель для розвитку держави — у гармонії, взаємодії та самореалізації для кожного? Як на мене, саме цього нам не вистачає.

ДОВІДКА «УК»

Ґо — стародавня стратегічна гра для двох гравців, поширена у країнах Східної Азії. Батьківщина — Китай, де її започаткували понад 2 тисячі років тому. Професійно в ґо грають кілька тисяч гравців у світі, вони об’єднані у ліги та федерації, яких найбільше в Японії, Китаї, Південній Кореї та на Тайвані. В Україні федерацію ґо створено завдяки зусиллям ентузіастів. У Японії гру називають іго, в Кореї — бадук, у Китаї — вейцзи.