Рік, що минув, зачинив двері за диктаторами ХХ століття. У листопаді помер останній із тиранів-правителів минулого Фідель Кастро. Попри колись поширений образ затятого курця, кубинський лідер прожив чимало, вирушивши на той світ за кілька місяців після 90-річчя. Щоправда, з іміджевою гаванською сигарою він розпрощався ще за 30 років до смерті. А ось за найвищу посаду країни — голови Державної ради Куби — тримався довше. Тільки на 82 році передав кермо братові Раулю, усього на п’ять років молодшому.

Уперше я побачив Фіделя на початку 1980-х років. На кольоровому фото з журналу на стіні нашого класу усміхнений бородань у зеленому френчі обіймався із радісним генсеком Брежнєвим. Учителька молодших класів пояснила нам, хто це. А пізніше інша вчителька розповіла про Карибську кризу. Ми мало що тоді зрозуміли, хоч вона намагалася донести до нас суть доступною мовою і навіть намалювала на дошці Кубу, США і дислокацію американських і радянських військових сил. Дуже вихваляла Хрущова, називаючи його Микитою Сергійовичем, хоч це ім’я за Брежнєва перебувало на смітнику історії.

А наступного дня після смерті Фіделя Кастро моя теща Катерина Гнатівна вкотре згадала, що вона зблизька бачила кубинського правителя, коли той у 1960-х роках відвідав Київ. Молодь з їхнього училища вивели в центр міста вітати кортеж керівника дружньої держави. Фідель тоді ще не був старим і запам’ятався дівчатам як красивий ставний чоловік, який з усмішкою махав рукою у відповідь на вітання сотнями кубинських прапорців.

До слова, з розпадом Радянського Союзу відносини Куби з молодою державою Україною не перервалися. А Фідель Кастро отримав від нашої держави дві нагороди: орден князя Ярослава Мудрого І ступеня (за особисту участь у здійсненні програми лікування й оздоровлення постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи українських дітей) та орден «За заслуги» І ступеня (за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-кубинської співпраці). Нагороди йому вручили за президентства Леоніда Кучми і Віктора Януковича.

Очевидно, оцінки діяльності команданте Фіделя, що піввіку очолював острівну країну, до керівництва якою прийшов унаслідок партизанської герильї, фахівці даватимуть ще не одне десятиліття. З огляду на результати правління не тільки для Куби і Карибського регіону, а й усього світу. Адже не в останню чергу завдяки лідерові кубинської революції у 1962 році світ опинився на межі ядерної катастрофи.

Сама ж Куба з однієї з найрозвиненіших країн Західної півкулі перетворилася на одну з найбідніших — з картками на продукти, націоналізацією, однопартійною системою, концтаборами, залізною завісою та іншими принадами специфічного соціалізму. Заради дружби з СРСР Фідель Кастро проголосив себе «марксистом-ленінцем». Далекий Союз дотував економіку ізольованої держави-острова. Люди старшого покоління пам’ятають смак кубинського цукру з тростини, попри те, що власного солодкого продукту з цукрових буряків у нас не бракувало.

Тим часом з острівного раю народ, ризикуючи життям, тікав через море до ворожих США навіть на невеличких суденцях. За підрахунками, до 2 мільйонів емігрантів із 10-мільйонної країни. Щодо їхнього керманича, то, попри комуністичні ідеали, той не виокремлювався спартанським способом життя. Фідель Кастро належав до найбагатших правителів світу. Заробляв він, як стверджують, навіть на транзиті наркотиків з Латинської Америки до США.

Після смерті диктатора журналіст Віталій Портніков на espreso.tv порівняв Фіделя Кастро з «Моторолою», якого підірвали в ліфті за кілька тижнів до кончини команданте. На автора посипалися звинувачення. Хтось вважає таке порівняння некоректним, хтось недоречним, хтось безпідставним.

«Про найманця з «ДНР» незабаром забудуть навіть у тій країні, яка послала його вбивати українців. А про Фіделя Кастро пам’ятатимуть завжди, його ім’я увійде в підручники історії, його згадуватимуть на сторінках популярних романів. Тому що Фідель — це «Моторола», що вижив, — вважає журналіст. — Те, що об’єднує донецького бойовика і кубинського диктатора, — це не статки, не політичні погляди, не залежність від Москви. Їх об’єднує прагнення до безкарного вбивства і катування. Те, що завжди відрізняє людину від монстра».

Поки що «Моторолу» не забувають. На зустрічі земляків-донбасівців у Москві Йосип Кобзон присвятив бандитові пісню, яку зал слухав стоячи. Утім, Портніков стверджує, що насправді небагато переконань було і в «Мотороли», і у Фіделя Кастро. Перший став прихильником «руського міра», щоб заробити за рахунок цього міфа, другий полюбив комуністичні ідеї, щоб отримувати щедру економічну допомогу від Радянського Союзу.

Тож якою саме буде пам’ять про Фіделя Кастро? Віталій Портніков не бачить підстав для шанобливого ставлення до диктатора у майбутньому: «Скорбота буде не дуже тривалою. Помре не тільки Фідель, а й Рауль, кубинський комунізм упаде, про братів Кастро і їхніх соратників говоритимуть з ненавистю і в Маямі, й у Гавані. Процес, як любив говорити Горбачов, пішов».

На жаль, ще не вичерпався строк диктатора сучасності, який надовго засів у Кремлі, відбирає чужі землі й теж намагається змінити світовий порядок на свою користь. А колись же і його не славні діяння час зітре в пил. 

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»