Проблемам українських молочарів та можливим шляхам їх розв’язання було присвячено експертну дискусію в Українській аграрній конфедерації. Особливістю дискусії було те, що будь-який громадянин міг поставити запитання її учасникам через соціальні мережі. І багато запитань свідчили про зацікавленість загалу темою молочних продуктів та обізнаність населення із проблемами галузі.
Щоправда, ця обізнаність подекуди вилазить боком самим споживачам: часто вони стають жертвами псевдонаукових дописів, нібито молоко і молочні продукти не лише не корисні, а й шкодять людському організму. На жаль, в інтернеті будь-яка дурниця поширюється зі швидкістю світла, а спростування від фахівців надходять із запізненням, і багато читачів уже не звертають на них уваги.
Питання: скільки молока у молочних продуктах? На це голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський відповідає: молочні продукти виробляють із молока.
Інша річ, що в Україні поширена практика виробництва так званих молоковмісних продуктів, які містять певні складові молока, але мають й інші компоненти, як-от рослинні жири, білки немолочного походження. Вадим Чагаровський, щоб не вводити людей в оману, пропонує замінити в назві таких продуктів слово «молоковмісний» на «імітаційний» — так ближче до істини.
Але в нас все-таки більшість сумлінних виробників, які виготовляють високоякісні молочні продукти. Багато хто з них має власні внутрішні стандарти якості, інколи навіть жорсткіші, ніж стандарти ЄС. Тому критичні статті про те, нібито всі чи майже всі молочні продукти в Україні неякісні — це не більш як гонитва за дешевим піаром.
Єдине: купувати треба у точках цивілізованої торгівлі. Корова дає високоякісне молоко, низькоякісним його роблять люди, починаючи із села: спритники скуповують молоко в селян за готівку, коли його охолоджують і чи охолоджують взагалі — не відомо, чи миють бідони — сумнівно, а щоб не псувалося, додають антибіотики та інші, не більш корисні речовини.
Умови зберігання в маленьких торговельних закладах, м’яко кажучи, не завжди відповідають санітарним вимогам, не кажучи вже про вуличні лотки. Тому більшість нарікань від споживачів — насправді не до виробників, а до торгівлі. Якщо холодильника нема чи він не забезпечує потрібний температурний режим, продукт зіпсується, але виробник тут ні до чого. А ось торгівля в нас досі перебуває на правах недоторканних. Проект закону про торгівлю вже десять років лежить у Верховній Раді без найменшого руху. Тож складається враження, що когось це влаштовує.
Окрема дуже широка тема — фальсифікати. На думку Вадима Чагаровського, якщо за виготовлення фальсифікату буде введено кримінальну відповідальність, то в Україні його значно поменшає.
Недостовірна статистика
Валерій Парубочий, виробник молочної продукції, має переробку при молочній фермі, тому нічого, крім молока, у його продукції бути не може. Головне питання молочної галузі, на його погляд, — де в подальшому брати молоко. Адже, за статистикою АВМ, лише за цей рік поголів’я корів скоротилося на 4,1%.
Як стверджує Вадим Чагаровський, офіційні цифри щодо кількості молока, наявного в Україні, невірогідні. Якщо у 1991 році було вироблено 24 мільйони тонн молока, то 2017-го, за статистикою, — 10,2 мільйона.
Якщо з’ясувати, звідки ця цифра взялася, картина виходить інша: 2,7 мільйона — це молоко, яке виробляють у великих товарних господарствах. Порівняємо: 1991 року в населення було 2,5 мільйона корів, які дали 5,5 мільйона тонн молока. Нині, за статистикою, мільйон 400 тисяч голів дають 7,5 мільйона тонн. Що, у населення з’явилися корови неймовірної продуктивності? Після всеосяжної селекційної роботи населенню почали роздавати якісь високопоживні надсучасні корми? Та ні. Навпаки: селекційні племінні станції в регіонах зруйновано, корми стали не доступними для багатьох через дорожнечу.
На думку Вадима Чагаровського, в Україні виробляють не більш як 6—6,5 мільйона тонн молока. Це видно за балансом між кількістю молока і вироблених з нього продуктів або ж на прикладі сусідньої Білорусі: там із двох мільйонів корів отримують надоїв близько 7 мільйонів тонн. Хіба в нас із меншим поголів’ям може бути більше? Тому на прилавках наших крамниць молоко коштує так само, як і в Європі: дається взнаки дефіцит молочної сировини.
Про державну підтримку
Валерій Пахолюк із жалем констатує: політика оподаткування й адміністрування податків не сприяє тваринництву. Тепер вимоги з оформлення податкових документів такі, що доводиться тримати цілий штат бухгалтерів. І без роботи вони не сидять. А нинішня компенсація на корів вдесятеро менша, ніж виходило за спецрежимом ПДВ, який у тваринників забрали.
Компенсація на будівництво тваринницьких комплексів — це не багаті поділилися з бідними, а бідні поділилися з багатими, бо ПДВ сплачують усі, а допомогою користуються великі капіталізовані компанії. І то не всі, бо деякі побудували лише фундаменти і на тому зупинилися, адже їм сказали, що компенсації вони не отримають. Цікава постановка питання: виходить, компенсацію отримають не всі, хто має право, а лише обрані?
І ще таке: у Європі діють дорадчі служби для тваринників, які раз на місяць досліджують корів на фермі, беруть необхідні аналізи, пропонують їм належний раціон, у разі потреби — лікування. А у нас не те що аналогічної державної служби, навіть ефективних приватних не існує. Загалом про малий та середній бізнес у молочарстві ніхто не дбає.
Роль держави має бути відчутна ще в одному. Нині багато говорять про те, що створення молочних кооперативів може дати стимул розвитку галузі. Але створюються такі кооперативи вкрай повільно. На жаль, деяких організаційних проблем у цій царині не розв’язано, зокрема створювати кооперативи мають право лише фізичні особи, тому немає змоги залучити до процесу переробні підприємства. А вони були б зацікавлені у стабільному постачанні сировини належної якості, яку, за браком великого молочнотоварного підприємства, може забезпечити лише кооператив, нечисленним малим виробникам поодинці це не під силу.
Деякі країни запровадили в себе понижений ПДВ на продукти харчування, до того ж малі сільгоспвиробники мають право користуватися спрощеною системою оподаткування. У нас, на жаль, усе йде у зворотному напрямку, а коли формується бюджет, побажання галузевих організацій, зокрема молочарів, не враховують.
Президент Української аграрної конфедерації народний депутат Леонід Козаченко підсумовує: підтримка молочної галузі не системна, непередбачувана, тваринник не знає, чого очікувати наступного року. Однак щоб створити повноцінне молочне господарство, слід витратити не рік, а шість-вісім. Ось потенційний виробник молока й розмірковує: чи варто починати, якщо політика держави щороку змінюється, й не відомо, як надалі буде?
В «Озоні» корів доїть робот
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
АПК.На базі фермерського господарства «Озон» Шосткинського району на Сумщині відбувся представницький семінар з питань запровадження новітніх технологій у молочному скотарстві. Як повідомив директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак, керівники, спеціалісти, представники структурних підрозділів АПК мали змогу ознайомитися з ексклюзивним досвідом господарства, де науково-технічний прогрес відповідає вимогам часу.
«Озон» — єдине на Сумщині й одне із трьох господарств в Україні, де для доїння корів використовують роботів. Той, що працює на Шосткинщині, називається Mlone. Тут успішно застосовують комплексну роботизовану систему, яка веде досьє на кожну тварину із зазначенням усіх необхідних параметрів продуктивності, жирності молока, стану тощо.
Нині в господарстві утримують 150 дійних корів і 80 теличок. Щодня на переробку звідси відправляють близько 3,5 тонни молока жирністю 4,5—5%.
Худобу порають і годують до півтора десятка селян, які й заготовляють корми —– сінаж люцерни, гірчицю, овес, люпин, кормовий горох, кукурудзяний силос тощо.
Свого часу вклавши у виробництво понад 2 мільйони євро, тут мають потужний машинно-тракторний парк — переважно німецьку та американську техніку: трактори з комп’ютерним оснащенням, телескопічні навантажувачі, сучасні сівалки, комбайни.
Ми в Google+