Розмови про впровадження в практику будівництва та здачі в оренду так званих прибуткових будинків не нові. Але питання стало нагальним, коли в країні з’явилося чимало переселенців зі сходу, яким конче необхідне житло.
За інформацією фахівців ринку, у Німеччині частка такого житла становить 60% усього житлового фонду країни, у США та Великій Британії — 30%. А в сусідній Білорусі будівництво орендного житла визначено пріоритетом у вирішенні такого болючого для всіх пострадянських країн питання, як забезпечення населення квартирами.
Законопроекту ніхто не бачив
Ще восени минулого року керівництво Мінрегіону заявляло, що начебто розроблено законопроект «Про орендне житло», проте знайти цей документ на сайті Верховної Ради поки що не вдалося.
«УК» вирішив з’ясувати, чи користуватимуться попитом прибуткові будинки у нашій країні?
Те, що досі ніхто не бачив законопроекту, підтвердив експерт ринку нерухомості Андрій Гусельников: «Було б доречно, аби такий документ, перед тим як його зареєструють у Верховній Раді, пройшов громадські та експертні обговорення. Щодо будівництва такого виду житла, то слід сказати: держава врешті-решт має стати суб’єктом цього процесу. Тобто вона мусить бути замовником зведення таких будинків і надавати це житло молодим спеціалістам, приміром, військовим чи лікарям. Це потрібна справа».
Чи є можливість у нашому складному економічному становищі вкладати кошти у будівництво такого житла?
Як зазначив «УК» президент Асоціації професійних управляючих нерухомістю Генріх Людкевич, приватні інвестори не мають особливого бажання вкладати кошти в цю справу. «Окупність таких проектів у нашій країні довготривала — понад 20 років. Давно говоримо про так зване державно-приватне партнерство, але нічого для цього не робимо. Так, місцева влада має віддавати без жодних проблем землю компаніям, що будуватимуть прибуткове житло, і не вимагати від них зводити всі інженерні споруди. Саме останнім у цьому разі має займатися місцева влада. Тоді й будуть капіталовкладники», — каже він.
Є експерти, які вважають, що окупність такого виду житла значно перевищує 20 років. Так, директор проектної компанії «АІММ-ГРУП» Анна Іскіедро зазначає, що з настанням економічної кризи у 2014 році цей показник збільшився до 50—70 років, тоді як у Європі і США він справді не перевищує 20 років.
Таки зводять
То, може, взагалі не треба перейматися такою справою? Але досвід засвідчує, що таки треба.
І сміливці є. Хоча й форма їхнього існування дещо інша, ніж у західних країнах. «УК» мав змогу поспілкуватися з директором комплексу Elyseum Олегом Перегинцем, який керує зведенням однієї з таких прибуткових будівель. «Фактично існує кілька моделей будівництва та обслуговування таких будинків. Так, їх власник зводить своїм коштом, а потім здає в оренду всім охочим. Проте потрібно вкласти чималі гроші. У наших умовах це не рентабельно. Приміром, ми обрали модель, коли відбудовані квартири продаємо фізособам, які потім їх здають в оренду. Будуємо такий перший 27-поверховий будинок», — зазначає він.
За його словами, ці помешкання також купуватимуть великі компанії для здачі в оренду своїм працівникам. Керівники будівництва комплексу вважають, що купівля такого житла це чудовий вклад з відсотками (у вигляді орендної плати) майбутніх орендодавців. Цей вклад чимось нагадує той-таки банківський депозит. Тому зводять невеликі за розміром помешкання — до 33 квадратних метрів, але з ремонтом.
Враховують і чимало аспектів для майбутніх орендарів. На думку Олега Перегинця, вони хочуть винаймати добре облаштоване житло (не обов’язково великих розмірів), яке розташоване неподалік центру міста, з хорошою інфраструктурою безпосередньо в будинку. «Так, у цьому будинку буде спортивний клуб, салон краси. У квартирах прибиратимуть. Також вирішеним буде таке болюче для всіх питання, як де і з ким залишити свого домашнього улюбленця, коли його господар їхатиме у справах на кілька днів чи місяців, — на місці працюватиме готель для тварин. Усі ці зручності просто необхідні молоді, яка стрімко будує свою кар’єру», — додає він.
Проте більшість експертів зазначають, що масово такі будинки не зводитимуть, адже це задорого — як для замовника та власника, так і для орендаря.
У нас є чимала база
Однак Анна Іскіедро все-таки має дещо іншу точку зору. «У Німеччині (практично як і в нас тепер) свого часу було чимало будинків, що стояли порожніми, та, приміром, казарм, які залишилися в спадок від колишньої НДР. Завзяті німці стали використовувати їх, перебудовуючи у соціальне житло та прибуткові будинки. У кожний квадратний метр таких помешкань вкладали не більше 200 євро. У нас ця сума буде ще меншою. Тож якщо подивитися з другого боку, то створювати прибуткові будинки це дуже вигідна справа. А у нас таких занедбаних помешкань набагато більше, ніж у Німеччині», — каже вона.
Тому зводити прибуткові будинки в нашій країні потрібно однозначно. Це розв’яже стару як світ проблему житла. Кожен українець бажає обов’язково мати власне помешкання. А от за кордоном до цього ставляться простіше. Скажімо, Генріх Людкевич зазначає, що в тій-таки Америці фахівці, особливо молодь, не хочуть купувати постійне житло через те, що сьогодні вони можуть працювати в одному штаті, а завтра їм запропонують нову, більш оплачувану роботу в іншому. А куплене житло заважає вільному пересуванню спеціалістів країною. Тому чимало людей користуються все життя такими прибутковими будинками.
Наші експерти впевнені, що психологія українців та економічні умови для створення широкого ринку прибуткових будинків у нашій державі зміняться на краще лише через 15—20 років. Тоді ми й будемо в цьому питання схожі на європейців та американців. Проте попит на орендоване житло прибуткових будинків в Україні сформувався вже й тепер. Тому ми маємо поступово його задовольняти.
Ми в Google+