Розмови про заміну податку на прибуток так званим податком на виведений капітал у владних структурах й на рівні експертів і підприємців тривають уже давно. Президент країни навіть, було, запланував його впровадження з 1 січня 2018 року, але потім це перенесли на рік.

Що це за податок? Невже він панацея від усіх наших бід недонадходження до держбюджету і відповідного недофінансування галузей, підприємств і кожного в наших лікарнях, школах, вишах тощо?

Ідея податку полягає в тому, що його стягують з підприємств лише в тому разі, якщо їхні гроші не перебувають у самій компанії. Вона ці кошти може використовувати на власний розсуд: купувати техніку, обладнання тощо. Жодними податками такі речі не обкладатимуть. Зрозуміло, у разі схеми роботи податку на прибуток фірма повинна заплатити його, а лише тільки потім вже розпоряджатися своїми грошима від того прибутку, який залишився після сплати.

Коли такі кошти підприємство починає виводити  назовні, сплачуючи дивіденди, то воно має віддати державі податок на виведений капітал. Дивіденди — частина чистого доходу фірми, прибуток якого розподіляється між акціонерами. Обсяг виплат залежить не тільки від чинного статуту, а й від зборів акціонерів (проте часто збори вирішують не виплачувати дивідендів). Це можуть бути гроші, продукція компанії, нерухомість тощо. Із таких операцій і стягуватимуть новий податок обсягом 15%.

Є платежі, дуже схожі на дивіденди (прирівняні до дивідендів). Їх також обкладатимуть податком на виведений капітал. А якщо компанія захотіла виплатити роялті (плату у вигляді відсот­ків за роботу), гроші своїм нерезидентам (юридичним особам, чиє підприємство не зареєстровано в Україні), або інвестувати за кордон, то вона сплачуватиме такий податок обсягом 20%.

Як для нової справи, то, з одного боку, це здається простим, а з іншого —  заплутаним. До того ж, керівники наших фірм побоюються, що перелік таких дивідендів та прирівняних до них операцій може бути значно розширено, ніж нині розписано у спеціальному законопроекті. Зрозуміло, що в цьому разі й суми платежів у бюджет будуть значно більшими.

Як свідчить практика податку на виведений капітал, у перші два-три роки держава значно недорахується надходжень до бюджету. Експерти зазначають, що йтися може про суми 20—100 мільярдів гривень на рік. Звісно, треба буде компенсувати втрати. Чим? Або розширенням переліку дивідендів, з яких сплачують податок, або введенням нових податків чи збільшенням обсягу наявних.

Чимало експертів заявляють про  нібито позитивний досвід дії податку на виведений капітал у різних країнах. Начебто в перші роки в таких державах справді значно зменшувалися надходження до бюджетів, проте потім вони істотно зростали. До того ж, ніби після певного часу дії цього податку збільшувалися обсяги іноземних інвестицій.

Річ у тім, що це не так. У США від такого податку відмовилися. Хотів розшукати у пресі чи інтернеті, чому саме, але не знайшов. Один зі знайомих юристів, який добре знається на оподаткуванні, сказав, що податок на виведений капітал показав себе в Америці лише з негативного боку: надходження до державної скарбниці впали, адміністрування його було дуже заплутаним, таких бажаних інвестицій в компанії також не полилося.

Була практика життя з цим податком у Румунії, Македонії, Швеції, Молдові. Уряди цих країн невдовзі після запровадження скасували його.

Нині в нас говорять про успішний естонський досвід. Однак і там, кажуть, усе неоднозначно. Справді, країна запровадила податок 2000 року, проте відчувала неабиякі труднощі з поповненням державної скарбниці. Підприємства не поспішали вкладати кошти у власний розвиток, щоправда, активно розраховувалися з кредиторами за рахунок того, що мали більше коштів після скасування податку на прибуток. Надходження іноземних інвестицій також не одразу збільшилися. Їхня кількість почала зростати із 2004 року, але чимало економістів зауважують: імовірно, це відбулося не за рахунок упровадження податку на виведений капітал, а тому, що країна стала членом ЄС і в неї пішли європейські гроші.

Нині чимало експертів кажуть: чим нам не подобається податок на прибуток і навіщо його заміняти податком на виведений капітал? Вони аргументують, що в Україні перший з податків найнижчий у Європі, є практика його адміністрування. До речі, адмініструванням податку на виведений капітал наші експерти пропонують займатися банкам, які обслуговують фірми. Це буде складно. Можливо, треба лише розв’язати всі проблеми з податком на прибуток? Це тема великої дискусії. Проте вона необхідна і нагальна, адже введення в практику податку на виведений капітал планують з 1 січня 2019 року. Часу для роздумів та ретельного аналізу малого.