Журналістська робота дарує часті зустрічі з військовими ЗСУ. Теми розмов різні. Та раз по раз вони зводяться до соціального захисту, до розповідей про життя до, під час і після війни, про ситуації, що трапляються в зоні проведення бойових дій. Особливо беруть за душу такі картини, в яких на поверхні бачиш якийсь абсурд. Якось боєць Сергій Д. розповів, як по завершенні важкого бою (це ще з тих, перших, коли доводилося більше покладатися на інтуїцію, а не на команди згори) командир наказав перевірити майно. Яким же було здивування бійців, коли почули, що за втрачене під час бою їм доведеться заплатити подвійну вартість! Співрозмовник повідав, що як на те ще й тактичні рукавички зіпсував, бо довелося ремонтувати бойову машину. Зрозуміло, війна не буває без втрат, бодай матеріальних.
Через різні причини, зокрема через недостатню поінформованість бійців та їхніх родичів або через невміння чи небажання командирів провести роз’яснювальну роботу серед підлеглих, і виникають невдоволення та нарікання й на інші аспекти армійського життя.
А ще військові посадовці визнають, що трапляються ситуації, які вимагають індивідуального підходу. За їхніми словами, завдання командирів — вести роз’яснювальну роботу серед особового складу. А за потреби — брати на себе відповідальність і приймати рішення у конкретному випадку.
«УК» попросив заступника командувача Сухопутних військ з виховної та соціальної психологічної роботи — начальника управління полковника Олександра ГОЛОДНЮКА відповісти на запитання, які найчастіше озвучують бійці та їхні рідні.
Чи повинні бійці відшкодовувати власним коштом втрачені під час активної фази ведення бойових дій матеріальні цінності?
Є поняття так званого особистого майна й інвентарного. До останнього належить бронежилет, каска і все решта. Існує порядок списання втраченого за певних умов речового майна. На початку служби солдат ставить підпис під переліком отриманого майна. І його підпис — підтвердження того, що його попередили, що потрібно буде здати, а що залишиться йому.
Що з виданого речового майна потрібно здавати після звільнення з військової служби?
Після оголошення демобілізації звільнення військовослужбовців здійснюється в комплекті форми одягу за сезоном. З отриманого речового майна особистого користування потрібно здати:
♦ в літній сезон — куртку та штани утеплені, шапку із штучного хутра (шапка-феска), рушники, ремінь поясний із пряжкою;
♦ у зимовий сезон — штани утеплені, кашкет літній польовий, рушники, ремінь поясний із пряжкою.
Також потрібно здати другий комплект (пару) костюма літнього польового та берці.
Здавати на склад не потрібно натільну білизну, шкарпетки, рукавички.
Усі інвентарні предмети речового майна обов’язково слід здавати.
Здане речове майно підлягає пранню або хімічному чищенню і його використовують як підмінний фонд військової частини.
Здавання речового майна облікують за накладними (здавальними відомостями) та списують із карток обліку матеріальних засобів особистого користування. На речове майно, що залишається за військовослужбовцями, складають відомість і на підставі наказу про звільнення списують із карток обліку.
Порядок звільнення з військової служби призваних за мобілізацією: у зв’язку з незадовільним станом здоров’я та у разі потреби доглядати за хворими членами сім’ї
Звільнення військовослужбовців, у тому числі призваних за мобілізацією, з військової служби здійснюється відповідно до вимог статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».
Відповідно до вимог підпункту «б» частини восьмої статті 26 закону, під час особливого періоду за станом здоров’я військовослужбовці звільняються зі служби на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; а відповідно до вимог абзацу четвертого підпункту «ґ» — за потреби постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджено відповідним медичним висновком МСЕК для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Звільнення військовослужбовців зі служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Порядок надання відпусток військовослужбовцям, призваним за мобілізацією в зону проведення АТО
Порядок надання таких відпусток визначено статтею 101 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до вимог пункту 20 цієї статті, військовим, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надають відпустку з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачують вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України в порядку, встановленому Кабміном.
У рік звільнення зі служби таким військовим, які не використали свою щорічну основну відпустку, виплачують грошову компенсацію за всі невикористані дні.
У разі звільнення зі служби такого військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із його грошового забезпечення за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення.
Щорічні основні відпустки військовослужбовцям надають за умови одночасної відсутності не більш як 30% загальної чисельності військових певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надають зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час воєнного стану військовим можуть надавати відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Надання військовослужбовцям відпусток в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію припиняється. Винятки становлять відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею 6-річного віку, а також відпусток у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Відповідні відпустки військовослужбовці, які їх не отримали, можуть узяти в наступному році. У такому разі дозволено за бажанням військовослужбовців об’єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об’єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Ці відпустки можуть бути надані кількома частинами (більш як дві), без обмеження тривалості кожної з них.
Від редакції. У законодавчому плані, кажуть посадовці, жодних проблем немає. Є людський чинник. І вже вкотре наголошують, що бійці про всі незрозумілі ситуації можуть повідомити інтернетом чи телефоном Міноборони та Генштаб на «гарячу лінію». Дзвінком можна застерегти від неправильних дій командира і, зрештою, поставити до відома вищих посадових осіб про неправомірні дії на місцях.
Ми в Google+