Із серпня цього року запрацював закон, яким знижено акцизи на ввезення з-за кордону не нових іномарок, що, за задумкою його авторів, повинно здешевити такі машини на 30—40%. Хоч «Урядовий кур’єр» уже писав про запровадження цього механізму, який працюватиме до кінця 2018 року, нагадаємо, що на автомобілі, рік випуску яких починається з 2010-го, з об’ємом двигуна до 1 тисячі кубічних сантиметрів ставку акцизу встановили в розмірі 0,102 євро за 1 кубічний сантиметр (аналогічно до нових авто).

На перший погляд, найбільше поталанило тим, хто хоче придбати авто з об’ємом двигуна 1—1,5 л: для таких акциз знизили майже в 22 рази — до 0,063 євро за 1 кубічний сантиметр. Ставку акцизу для автомобілів із двигуном 1,5—2,2 л знижено до 0,267 євро, з двигуном 2,2—3 л — до 0,276 євро (у вісім разів), із двигуном понад 3 л — до 2,209 євро (в півтора раза).

При цьому головною умовою є те, що впродовж календарного року українець має право ввезти за новими правилами лише один автомобіль. Та продавати цю автівку впродовж 365 днів із дня реєстрації він не повинен, інакше змушений буде заплатити акцизний збір у повному обсязі. Зменшені акцизні ставки не поширюються й на автомобілі, завезені з країни-агресора чи окупованих територій нашої країни.

Автомобільний «туризм» у дії

Наскільки реально скористатися можливістю купити недороге імпортне авто? На перший погляд, усе видається просто червоною доріжкою до омріяного автомобіля. Днями прочитала в соцмережах такі рядки захвату під назвою «Володя щасливий», написані знайомим колегою: «Сусід по будинку — просунутий хлопець років тридцяти з хвостиком — пригнав із Німеччини «Фольксваген» мінівен. Це стало можливим унаслідок дії закону про зниження акцизу на вживані іномарки з-за бугра. Розмитнив і зареєстрував у Києві, зекономивши майже 3000 євро. Але коли я вислухав у подробицях усю історію придбання машини і її оформлення, в мене повністю зникло бажання повторити «подвиг» сусіда».

Звісно, люди почали цікавитися, в чому підводні камені і як їх обійти. Якщо коротко, то відповідь колеги звучить приблизно так: «Бюрократична машина у нас була, є і нікуди не дінеться. Сусідові певним чином поталанило: у нього в Німеччині живе друг, котрий, по суті, дивився йому варіанти й навіть вніс завдаток, коли підібрав непоганий автомобіль. Тобто він їхав у Німеччину, вже точно знаючи, яку саме машину й де купуватиме. А ще ж треба врахувати візу, витрати на дорогу, проживання й харчування. А якщо у вас немає такого друга чи бодай хорошого знайомого, ситуація значно ускладнюється».

До речі, якщо «друга» таки немає, вже є люди, які — звісно, за ваші гроші — обіцяють взяти на свої міцні плечі левову частку ваших проблем. Тобто хоч із дня набуття цим законом чинності минуло всього якихось кілька місяців, уже зрозуміло, що підприємливі ділки зуміли скористатися й механізмом, який нібито апріорі «зав’язаний» на одну конкретну людину (коли ще законопроект обговорювали на профільному комітеті, давати дозвіл автодилерам на завезення в Україну вживаних авто відмовилися навідріз: мовляв, ми не дамо вам заробляти на українцях, але тут ідеться не про це). Щоб у цьому переконатися, варто зайти на кілька сайтів з оголошеннями.

Ось одне з них: «Наша компанія, зареєстрована в Литовській Республіці, пропонує такі види послуг: приганяємо не розмитнені авто й допомагаємо з оформленням документів для поїздок територією України до 5 років без розмитнення; приганяємо авто від 2010 року (Євро-5), допомагаємо з розмитненням і взяттям на облік. А також візова підтримка, допомога й супровід у самостійній поїздці по авто в Європу, приганяємо авто під донора».

Автори таких оголошень обіцяють доставити машину «в середньому за 1–2 тижні» з будь-якої країни: Польщі, Литви, Німеччини та інших. Вартість послуг коливається в межах 350—900 євро. За ці гроші вам нібито допоможуть «вибрати і пригнати автомобіль з Німеччини, Голландії, Бельгії». При цьому «ви можете самостійно вибрати авто в інтернеті», а автор оголошення допоможе «вам перевірити технічний стан: зробити діагностику мотора, ходової і кузова, перевірити на угон і експертизу за номером кузова». На особистому мікроавтобусі може «взяти групу з 4—6 чоловік і повозити їх країнами Європи, щоб вони мали змогу самостійно підібрати для себе машину».

Тобто, з одного боку, автомобіль може ввозити безпосередньо українець і тільки раз на рік. З другого — спритники дуже швидко навчилися оминати цю норму. Як саме? Як стверджують експерти, йдеться або про налагодження системи автомобільного «туризму», коли «представник» певної «фірми» їздить із тією людиною, яка хоче купити собі автомобіль (звісно, не за так), або про придбання автівки за договором-дорученням, використовуючи для цього ледь не всіх знайомих і незнайомих (бабусь/дідусів/безхатьків), зокрема й людину, якій конкретно «купують» автівку. Мусить насторожити, приміром, якщо йдеться про передоплату.

Агресор під «прикриттям»

Не все так просто і з нормою, яка забороняє ввозити за зменшеними акцизами автомобілі з Росії. Один з варіантів пригнати авто з Російської Федерації до нас — зняти його з обліку в Росії, перегнати в Білорусь, там поставити на облік, а вже потім переганяти в Україну. Цей механізм, як зазначають у Всеукраїнській асоціації автомобільних імпортерів та дилерів, уже працює, передусім тому, що в Росії автомобілі набагато дешевші, ніж у Європі, а в разі перегону в Білорусь фінансових витрат, окрім як на пальне, майже немає. На перепоні мала б стояти вимога надати митникам сертифікат походження, але митники, підкреслюють експерти, чомусь «закривають очі на те, що такі сертифікати видають нікому не відомі фірми, та ще й на бланках Євро-1 2008 року випуску, які вже анульовано». Тобто, з одного боку, просто перереєстровують машини в Білорусі й везуть до нас уже як білоруські, а з іншого — підроблюють сертифікати походження.

Окрім того, не все так просто і з самими вживаними іномарками. Практика доводить, що, скажімо, пересічний німець їздить на автомобілі 7—8 років, а не 3—4, а вже потім продає його справді дешево. Купувати ж 7-річні автомобілі українцям заборонили цим же законом, запровадивши екологічний стандарт Євро-5. Машини до 5 років там теж досить дорогі. Та ще й самі власники зазвичай продають їх дуже швидко турецьким перекупникам, які налагодили там свій бізнес. По фотографії машину не купиш — можуть підсунути все, що завгодно. Тому, як писав мій колега, вихід — мати за кордоном друга, який допоможе з придбанням авто. Отже, сподівання авторів закону на те, що українці відразу кинуться в Європу по вживані автівки й це дасть додаткові кошти у бюджет, лопнули як мильна бульбашка. Бо щоб так вчинити, треба, по-перше, добре знати англійську мову, мати шенгенську візу, а по-друге, бути експертом в автомобілях. Чи багато у нас таких?

КОМПЕТЕНТНО

Олег НАЗАРЕНКО,
генеральний директор Всеукраїнської асоціації
автомобільних імпортерів та дилерів:

— Торік в Україну було ввезено 56 тисяч вживаних авто. Нині точної статистики я не бачу, тому що ДФС заявила, що за серпень було ввезено 1300 авто, а на облік, як стверджує статистика Укравтопрому, було поставлено лише 230. Цифри відрізняються разюче. Навіть якщо йдеться про 6 тисяч вживаних автомобілів (а вже є такі заяви) за підсумками року, однак не вийдемо на торішні 56 тисяч, а про те, щоб ввезти більше, навіть говорити не слід.

Тож можна сказати, що лібералізація ввезення імпортних автівок не дала очікуваних результатів. Більше того, їх ввезення втратило популярність. Річ у тім, що за останні 2—3 роки дуже впали ціни на вживані авто на внутрішньому ринку. Чому? По-перше, маємо значне зубожіння населення, по-друге, в кілька разів стрибнув курс долара.

Щоб пожвавити цей процес, варто також зняти обмеження на вивезення валютної виручки (нині не більш ніж 10 тисяч євро). Я вважаю, що треба зробити для українців у цьому випадку лібералізацію і дозволити вивозити валюти більше, бо знайти за кордоном справді хороший автомобіль менш ніж за 10 тисяч євро, якщо він не старший п’яти років, насправді дуже проблематично. А ось норма про ввезення однієї машини протягом року прийнятна — звичайному українцеві цього більш ніж досить.