Усі діти, які вперше підуть до школи 1 вересня 2018 року, потраплять у нове освітнє середовище. Найменші  вже не сидітимуть за партами, та й самі стільниці будуть  мобільними й їх розставлятимуть не рядами, як зазвичай, а колом або попарно — щоб діти могли працювати у групах, спілкуючись одне з одним.

Відтепер учителі не просто даватимуть учням знання, а навчатимуть використовувати їх у житті. Уроки стануть цікавими, дослідницькими — у постійному діалозі з педагогом, однокласниками. А запровадження інтегрованого навчання (коли предмети поєднані темою) дасть змогу сприймати нову інформацію цілісно, тож і засвоювати краще. Саме такі підходи передбачає розроблена Міністерством освіти і науки концепція Нової української школи, яка стартує у вересні для майбутніх першокласників у 16,5 тисячі шкіл у всій Україні. Як новації втілюватимуть у життя, дізнавався «УК».

На урок — з радістю

Реформа загальної середньої освіти передбачає комплексні поетапні зміни. У  МОН розробили й затвердили на засіданні уряду концепцію Нової української школи, днями Кабмін схвалив план реформи до 2029 року. Він передбачає впровадження нових державних стандартів окремо для початкової, базової та профільної освіти. Тож відомство саме працює над розробленням проектів цих документів, що стануть основою для змін. Затвердити їх планують наступного року.

Водночас  розроблятимуть і  типові освітні програми для всіх рівнів здобуття середньої освіти: для початкових класів — ІІ квартал 2018 року, для базової — ІІІ квартал 2019-го, для профільної — грудень 2020 року. Також у МОН розробляють нові навчальні програм для найменших школярів.

Тож у стратегічному плані прописано перехід на нову структуру школи з 12-річним навчанням, формування мережі профільних шкіл, оновлення змісту освіти на компетентнісній основі й особистісно орієнтованих методах навчання, нових підходів у підготовці вчителя тощо.

Та, мабуть, чи не найголовніше — це зміст і методи, від чого виграють і діти, і вчителі. Нині новий держстандарт початкової освіти вже пілотують у 100 школах у різних регіонах країни: «Підготовка до нової української школи — це пріоритет, який був у нас цьогоріч, — зазначає міністр освіти і науки Лілія Гриневич. — У навчальних закладах, де пілотується новий держстандарт, вже є певні проміжні результати, вони  досить позитивні. Тут кардинально відрізняється освітнє середовище, вчителі застосовують методи діяльнісного навчання, що неабияк мотивує учнів. Діти хочуть іти, навіть бігти до школи. Нині найбільший негативний чинник української школи — те, що в учнів згасає інтерес до навчання. Тому те, що в експериментальних школах у дітей з’являється мотивація, свідчить:  ми робимо правильні кроки щодо зміни методів і змісту навчання, який має бути орієнтований не лише на передачу знань, а на вміння застосовувати їх у житті».

І справді, учні у захваті від навчання у групах, інтегрованих предметів, цікавих методик, за якими педагог навчає писати і читати. Такі підходи вже впродовж багатьох років, не чекаючи реформ, застосовують прогресивні вчителі-новатори в різних школах країни. Одначе досі це було радше винятком у традиційній системі освіти.

Серце змін — педагог

Щоб запровадити новації у всеукраїнському масштабі, МОН перенавчає 22 тисячі вчителів початкових класів, які у 2018-му візьмуть першокласників і працюватимуть на засадах нової української школи.

«Серце змін — учитель. І найважливіше — підвищення його кваліфікації, здатність переключитися з авторитарної педагогіки на педагогіку партнерства, — переконана міністр. — Звісно, вже є педагоги, які так працюють і не чекають вказівок згори. Але для нас важливо, щоб кожна дитина відчула правильне природовідповідне навчання. Тож ми розпочали роботу над підготовкою педагогів. Учителі й завучі проходитимуть змішане навчання: частина — дистанційний курс, решта — очні курси з тренерами, яких ми підготували у 2017 році».

Дистанційний курс МОН зробить відкритим для загалу, щоб і батьки, й учні, й журналісти побачили, у чому різниця між освітнім середовищем і методиками нової школи й тієї, яка була раніше.

«Усвідомлюємо, що не всі вчителі зможуть з доброї волі впроваджувати нові методики, — каже Лілія Гриневич. — Тож нам потрібен контроль громадськості, яка розумітиме, у чому саме полягає реформа. Прагнемо, щоб усі діти хотіли ходити до школи, мали мотивацію до здобуття знань й отримували хороші результати».

Простір для новацій

Нещодавно в одній зі столичних шкіл мене вразили таблички на класних кімнатах — здавалося, назви класів грали в алфавіт: 1-Е, 1-Є, 1-Ж, 1-З. Чимало шкіл у великих містах і передмісті переповнені. І це проблема. На щастя, народжуваність поступово збільшується, тому школи вже не можуть вмістити чималу кількість учнів. І хоч нині лише грудень, у навчальному закладі вже фактично набрали майже вісім майбутніх перших класів.

Учителі зазначають: якщо тепер у початковій школі по 34—36 учнів у кожному класі, з вересня 2018-го за новими підходами їхня кількість не може перевищувати 24. Тож у переповнених навчальних закладах поки що міркують, куди помістити  потенційних першокласників. А щоб по-новому розмістити парти в класах, потрібен простір або нові меблі. 

«На початок реформи закладено кошти у держбюджеті, — запевняє міністр. — Майже мільярд гривень буде спрямовано на забезпечення початкових класів навчальними засобами і меблями. Адже нові підходи в навчанні передбачають, що діти не сидітимуть за партами, як раніше, чемно склавши руки, першокласники працюватимуть у групах над спільними проектами й постійно перебуватимуть у діалозі. Тому там, де немає таких мобільних меблів, потрібно їх закупити. Понад 163 мільйони передбачено на придбання техніки для початкових класів, є кошти на підвищення кваліфікації вчителів, підручники, навчально-методичну літературу. Зокрема для класів, де вивчають українську мову в школах з мовами нацменшин. Оскільки головна мета шкільної реформи — висока якість освіти для кожної української дитини».

У МОН наголошують: готові надати державну інвестицію на впровадження прогресивних змін у школах, однак чекають відповідної фінансової підтримки на місцях. Адже у зв’язку з фінансовою децентралізацією та коштами, які дають з центрального бюджету на природничо-математичні кабінети, автобуси, розвиток інклюзивної освіти, значно більше можливостей удосконалювати матеріально-технічне забезпечення шкіл. Тож лише у співпраці вдасться змінити освітній простір для наших дітей, щоб вони з радістю бігли до школи, залюбки здобували знання  й розвивались як особистості.