ІНІЦІАТИВА

Державні та громадські організації об’єдналися  для подолання проблеми насильства

Щорічно в Україні реєструється понад 100 тисяч звернень від жінок, які зазнали насильства в сім’ях. Торік воно становило близько 90% з 126 514 таких випадків. Проте, за оцінками експертів, реальна цифра більша як мінімум у 4 рази. Адже не кожна жінка йде до відповідних структур зі своєю бідою. Здавна усталений вислів «Б’є, бо любить» досі деякі жінки сприймають як норму в сімейних стосунках. Інші панічно бояться чоловіків-тиранів чи не знають, кому поскаржитись.

Тож представники державних відомств, задіяних у розв’язанні проблеми насильства щодо жінок, спільно з громадськими організаціями об’єдналися в рамках ініціативи «Свобода від насильства: діємо разом!».  Ці питання вони обговорили у столиці в Українському домі.

 Важка ноша: аж 90 відер жіночих сліз. Фото надіслано МБФ «Українська фундація громадського здоров’я»

Ревнощі —  не привід  для побиття

«Аби зменшити рівень насильства щодо жінок, українське суспільство має, по-перше, змінити ставлення до насильства, — сказала, зокрема, Галина Скіпальська, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я». — Треба прийняти нульову терпимість до насильства, коли ніщо не може слугувати його виправданням: ні невчасно приготована вечеря, ні «неправильна поведінка», ні ревнощі... Це повинні зрозуміти й самі жінки, і чоловіки. Важливо налагодити взаємодію, щоб кожен випадок передавався від одного відомства до іншого, залежно від потреб жінки, враховуючи всі обставини».

Такий пілотний проект уже реалізується в м. Києві. Головне, щоб домашнє насильство не замовчувалося, а всі діяли в рамках закону.

— Прийняття відповідної законодавчої бази у сфері запобігання насильству в сім’ях свідчить про визнання цієї проблеми Україною, винесення її з розряду приватної  на державний рівень. Підтвердженням цьому є факт, що Україна в числі 17 інших країн приєдналася до Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, —  підкреслив В’ячеслав Коломієць, заступник міністра соціальної політики. Він поінформував, що зараз документ проходить внутрішньодержавні процедури, передбачені законодавством України для набрання чинності.

Нині міністерство розробило проект Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Сьогодні бракує налагодженої системи залучення чоловіків, які чинять насильство, до програм з корекції поведінки. Зазвичай покарання кривдника обмежується штрафом у 80 грн, який потім сплачується з того ж сімейного бюджету. Отже, потрібно розробити механізм примусового направлення чоловіків, які вчинили насильство, до корекційних програм.

У Києві вже надають послуги потерпілим від насильства жінкам та здійснюється корекційна робота з їхніми партнерами, що звикли розпускати руки. Також планується створити соціальну квартиру, куди зможе прийти вагітна чи мати з дитиною, якщо вона опиняється на вулиці або не здатна самостійно  зарадити своїй проблемі. У цій квартирі зможуть одночасно проживати до 6 жінок з дітьми.

У будь-якому разі першим необхідним кроком для чоловіка, який хоче змінити свою поведінку, є визнання провини. І ще він має знати, що його друга половинка терпіти знущання не буде, бо їй є куди звернутися по допомогу.

Перш за все — профілактичні заходи

Майже 20 років у Києві та й загалом по Україні допомагає потерпілим жінкам Валентина Бондаровська, кандидат психологічних наук, директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада». Вона наголосила, що всюди ця проблема розв’язується у співпраці держави і громадських організацій. Досвід розвинених країн, приміром, США,  свідчить, що кількість жінок, котрі звертаються до відповідних структур з названими проблемами, зростає. Так, на початку 1980-х років у США реєструвалося кілька тисяч подібних звернень, а нині — 1 млн 600 тисяч. Проте це не означає, що знущаються більше чоловіки над жінками. Просто слабка стать цих фактів не замовчує, бо впевнена у допомозі. Приміром, у Канаді для потерпілих жінок працює 531 притулок. В Україні близько тридцяти, тож є над чим замислитись.

— Свого часу,— пригадала Валентина Бондаровська, коли центр тільки почав працювати, до нас завітала жінка зі сльозами на очах. «У відділку міліції подаю заяву, а міліціонер її не бере, — розповіла вона. — Як же так? Чому?» — «Розбирайтеся  самі в родині»,— відповів сердито на наполягання ображеної чоловіком киянки страж порядку. «Ви що, чекатимете, доки мене чоловік уб’є?»

— Так ось, від цього ми давно відійшли, — зазначила психолог,— нині  міліція реагує на такі факти оперативно.

Юрій Лубенський, заступник начальника управління дільничних інспекторів міліції департаменту громадської безпеки МВС, підтверджує, що тепер зусилля міліції спрямовані не лише на  факт вчинення насильства, а й на раннє виявлення причини. Тобто насамперед профілактичні заходи проводять щодо кризових сімей. У цьому році поставили на облік понад 73 тисячі осіб. За 740 матеріалами порушено кримінальну справу.

Щоб показати масштабність проблеми, МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» разом із партнерами встановили інсталяцію під назвою «Щороку в Україні 1440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства». 1440 літрів, які символізують сльози потерпілих, були розлиті у 90 відер з чорно-білими портретами жінок, які закрили обличчя долонями.

— Кожен факт насильства — це сльози. Середній обсяг сліз, виплаканих людиною за один раз, – 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 000 випадків та отримали 1440 літрів,  — повідомила Галина Скіпальська.

Замість поцілунку ляпас

Цього року Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка на замовлення МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» провів дослідження ситуації насильства серед жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах. З’ясувалося, що кожна друга з опитаних жінок зазнавала фізичного насильства упродовж цього року. Серед них більше жінок, які зазнавали не один, а два чи більше видів насильства. Найпоширенішими видами фізичного насильства виявилися ляпас, тягання за волосся і жбурляння предметами.

Переважна кількість опитаних жінок не заявляли до жодної установи, організації, закладу, якщо над ними вчиняли фізичне насильство. Серед установ, до яких жінки все-таки зверталися, переважають правоохоронні органи— кожна п’ята, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і лікарні — кожна десята, кожна двадцята — до жіночих консультацій, психологічних служб та церкви.

Дослідження показало, що часто чоловіки-партнери схильні до ревнощів, вони хочуть повністю контролювати місця перебування жінки, її зовнішній вигляд та контакти з іншими людьми, а також бажання бути авторитетом в очах партнерки.

Насильство — найбільш поширена форма порушення прав людини. Моральне та фізичне насильство руйнує особистість потерпілої, негативно впливає на її соціальне життя й можливість гармонійно виховувати дітей. Крім цього, діти, які стають свідками насильства, підсвідомо переймають таку модель стосунків між чоловіком та жінкою. Це доказ того, що насильство над жінками — соціальна проблема, яка зачіпає не самих лише жінок, а й має негативний вплив як на окремі родини, так і на суспільство в цілому.

Фахівці з питань гендерної рівності зазначають, що в сучасному світі відбувається перехід від патріархальної сім’ї, коли чоловік вважався лідером, до партнерської сім’ї, у якій чоловік та жінка є рівноправними. Ця модель досить природна і для українського суспільства, де в національній ментальності закладена традиція рівності в правах між жінкою та чоловіком.

Отримати консультації потерпілі можуть, подзвонивши на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству: 0 800 500 335 (дзвінки в межах України безплатні) та 386 (з мобільних операторів МТС, Київстар, Life та Beeline) (діє за підтримки Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна»).

КОМПЕТЕНТНО

В’ячеслав КОЛОМІЄЦЬ,
заступник міністра соціальної  політики
— керівник  апарату:

— Світовою громадськістю насильство визнано однією з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини. Без подолання цього соціально небезпечного явища неможливо створити умови для самореалізації людини, виконання принципів рівних прав, свобод і можливостей кожного громадянина.

На виконання соціальних ініціатив Президента України щодо повного охоплення увагою держави найуразливіших верств населення до штатів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді введено додатково 12 тисяч посад фахівців із соціальної роботи. Їхню діяльність спрямовано на раннє виявлення осіб та сімей, у яких існує ризик потрапляння у складні життєві обставини. Своєчасне виявлення таких осіб і сімей унеможливить це та допоможе запобігти насильству в сім’ях.

Крім того, з метою забезпечення належного соціального захисту дітей і сімей у складних життєвих обставинах, утвердження в суспільстві сімейних цінностей, виховання відповідального батьківства прийнято Національну стратегію профілактики соціального сирітства на період до 2020 року та Концепцію Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року.

Ці документи нададуть нам можливість знизити кількість правопорушень і злочинів у проблемних  сім’ях, компенсувати витрати на лікування постраждалих від насильства, запобігти соціальному сирітству, бездоглядності та безпритульності.

Але досягти таких результатів ми можемо тільки за умови соціального партнерства держави і громадськості.