Як відомо, цивілізовані країни протистоять воєнній агресії росії проти України нафтовими санкціями. Шостий пакет санкцій Єврозоюзу проти рф містить ще одне обмеження щодо її нафти, про яке раніше не повідомляли. ЄС вніс у заходи заборону страхування танкерів з російською нафтою.
Нафтотрейдери та судновласники стверджують, що цей захід — один із найсерйозніших фінансових інструментів впливу Євросоюзу, який він має в розпорядженні, щоб завдати шкоди російській економіці. Адже ці санкції можуть підірвати зусилля росії продавати свою нафту в Азії.
Тим часом ціни на нафту зростають, і з цим треба боротися. Днями Саудівська Аравія заявила, що готова збільшити видобуток нафти, якщо виникне дефіцит на ринку, і перенесла заплановане на липень та серпень збільшення видобутку (вона його раніше анонсувала на вересень 2022 року). Адже ще донедавна, приміром, вартість нафти марки Brent зростала шаленими темпами. Кажуть, що таке рішення Саудівської Аравії може істотно вплинути на процеси незростання цін на нафту й навіть на серйозне падіння вартості чорного золота.
«Урядовий кур’єр» аналізує, як ці та інші обмеження допоможуть послабити нафтові позиції росії у світі та спроможність заробляти криваві гроші на цьому вуглеводні, які обертаються на зброю проти нашої країни. І як можна протистояти зростанню цін на нафту.
Саудівська Аравія поки що лише заявила
Щодо особливої ролі Саудівської Аравії, то, як вважає заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, заявити — ще не означає зробити: «Поки що таке рішення в самій Саудівській Аравії не ухвалено, ми знаємо про ці намагання лише від західних журналістів. А вони неодноразово помилялися в таких оцінках».
Економіст Олексій Кущ вважає: поки що не можна давати серйозного прогнозу щодо різкого падіння цін на нафту у зв’язку із заявами та можливими діями у справі збільшення її видобутку у Саудівській Аравії. Він переконаний, що можна говорити, якщо так буде, про невеличку цінову корекцію.
«Збільшення видобутку в Саудівській Аравії, безумовно, вплине на ціни на світовому ринку, оскільки ця країна — найбільший виробник нафти в ОПЕК (Організації країн — експортерів нафти). Саме анонсування збільшення видобутку в Саудівській Аравії в поєднанні з очікуваннями зустрічі ОПЕК уже трохи змінило ситуацію на ринку нафти в бік зниження цін, хоч і мінімального», — вважає голова правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» Максим Тютюнников.
Експерти запевняють, що певне збільшення обсягів видобутку нафти може бути від країн — членів ОПЕК: вони нещодавно оголосили, що квоти на цей вуглеводень зростуть на 200 тисяч барелів за добу. Однак і це, на думку Геннадія Рябцева, не можна вважати таким, що значно змінить ситуацію на ринку.
Поза тим, якщо всі країни ОПЕК, а також США і Канада, які не є членами цієї впливової організації, збільшать видобуток нафти хоч на 0,5 мільйона барелів за добу, це дасть великий поштовх для стримування зростання цін і навіть їхнє зниження.
Олексій Кущ вважає, що не можна з цього переліку викреслювати фактично соціалістичну Венесуелу, одну з найбільших країн, що має поклади нафти. Для США президент Мадуро — фактично маленький путін, проте американці можуть укласти кількарічне перемир’я. Мовляв, адміністрація Байдена перестає тиснути на політичний режим Венесуели, а вона вільно продає нафту на світовому ринку. Щоправда, якщо всі прибутки вкладатиме у розвиток своєї країни. Це неабияк може сприяти вмілому контролю ціноутворення на нафту у світі.
Продаж через треті руки
У світлі останніх подій на ринку нафти та введених санкцій ЄС щодо часткового нафтового ембарго Україну цікавить і таке важливе питання: чи не продаватиме рф вуглеводень через треті країни в держави, які приєдналися до санкцій або, приміром, у Китай чи Індію, відносно толерантні до росії.
«Уже є схема контрабанди російської нафти через її переміщення між кораблями росії та іншої країни просто в морі (таку схему використовує, наприклад, Китай). Тобто вже інший корабель доставляє контрабанду до портів призначення, а в документах зазначено зовсім не російське її походження, оскільки із суднових журналів видно, що в російські порти судно не заходило», — зазначає Максим Тютюнников.
Однак, на його думку, стосовно масовості такого явища, то з огляду на ситуацію, яка склалася, й агресію росії, європейські країни навряд чи масово використовуватимуть якісь схеми із третіми країнами. Адже всі усвідомлюють, на що йдуть гроші, які росія отримує від продажу нафти. Це буде не зовсім вигідно з огляду на націнку посередника — третьої країни та невисоку якість російської нафти.
«Збільшити постачання та везти нафту з росії через Балтійське та Північне моря у Китай дуже дорого. Адже Китай купував нафту в інших країнах. Тож нікому не буде цікавий новий гравець на ринку — маю на увазі росію», — вважає пан Рябцев.
На думку експерта, те, що може реалізовувати на ринках сходу та півдня Азії, росія вже реалізовує. І не більше. Приміром, частка індійського імпорту всієї російської нафти становить лише 4%. Китай може збільшити обсяги імпорту російської нафти максимум на 3 мільйони тонн.
Щоправда, росія, шукаючи, де і як збути в умовах санкцій своє чорне золото, могла б надавати цим чи іншим країнам різні знижки. Проте чи варті вони того?
Ще дуже важливо: у росії немає великого танкерного флоту. Цим видом транспорту росія перевозить не більш як 2% нафти. До того ж, 60% її танкерів ходять під прапорами Греції — члена ЄС і НАТО.
Максим Тютюнников вважає, що можна максимально підвищити кінцеву ціну на російську нафту і зробити її купівлю максимально невигідною. І тоді навіть якщо якась країна Європи захоче купити нафту в росії, то це буде нерентабельно, а ціна не відповідатиме якості.
Тобто якщо нафтове ембарго запрацює на повну силу чи навіть на пів сили, рф не зможе так швидко підлаштуватися до нових для неї логістичних та транспортних реалій.
Щодо потрапляння російської нафти до третіх країн, то пан Рябцев вважає, що з цього приводу не треба особливо перейматися. Адже існують так звані вторинні санкції: походження нафти дуже просто відстежити. «Тому не вважаю, що знайдеться хтось такий хитрий, що винайде оригінальний спосіб масово обійти ці питання», — додає він.
Проте Олексій Кущ не такий категоричний в оцінках продажу російської нафти третім країнам. Він наводить приклад Туреччини, члена НАТО. Вона в обхід санкцій щодо іранської нафти без проблем обмінює її на золото. А потім легально продає всьому світові, щоправда, вже не як сировину, а як бензини, маючи великі маржинальні прибутки.
«Туреччина перетворилася на своєрідний хаб обходження санкцій. То чому б їй не співпрацювати з росією?! Цікаво, але на Туреччину не можна тиснути навіть країнам НАТО. Вона має свої великі амбіції щодо регіонального лідерства, більші навіть за бажання стати повноцінною країною Євросоюзу», — додає він.
Отже, найближчим часом ціни на нафту на світовому ринку, навіть з усіма тими чинниками, що було наведено вище, не впадуть. Поза тим, експерти вважають, що часткове блокування росії шляхом ембарго призводить до протилежного — ціни на чорне золото лише зростають. Це відбувається тому, що санкційна політика в будь-якому разі — гра в довгу: її наслідки не проявляються дуже швидко.
«Серед важелів впливу, що можуть стати ефективним способом боротьби, можна виокремити встановлення умов (зокрема вирівнювання цін), за яких російську нафту буде дуже невигідно купувати. А тому країни Європи, які блокують впровадження повного ембарго, відмовляться від купівлі російських енергоносіїв через завищені ціни на них та невідповідність кінцевої ціни якості продукції. До країн, які маніпулюють принципом одностайності прийняття рішень у ЄС, можна застосувати жорсткіші способи впливу, наприклад, позбавлення права голосу», — вважає Максим Тютюнников.
Але Європа в цьому питанні неабияк просувається до повного витіснення російської нафти з континенту.