Нещодавно природний заповідник «Розточчя» отримав документальне підтвердження статусу Міжнародного транскордонного біосферного резервату загальною площею з українського боку 385 тис. гектарів. Цього року цивілізованим джунглям (так заповідник називають у народі) як природничо-науковій установі на Яворівщині виповнюється 35 років.

Ця природна зона утворювалася століттями, подарувавши тепер світові 385 гектарів унікальних букових пралісів. Їх завдяки старанням керівництва і трудового колективу з 10 науковців, кількадесяти технічних та працівників державної охорони торік внесено в світову природну спадщину ЮНЕСКО.

На межі трьох флористичних областей Карпат, Полісся й Поділ­ля водяться 169 видів птахів, 43 види ссавців, 16 видів риб, 365 видів грибів, 885 видів судинних рослин, з яких 9 рослинних угруповань занесено в Зелену книгу України.

У заповіднику навіть впале дерево не чіпають, щоб дослідити природний ланцюг взаємодії живих і неживих організмів. Прокладено лише наукові стежки.

Крім унікальності рослинного і тваринного світу, це територія, звідки розтікаються потоки і ріки в Чорне та Балтійське моря. Тому й Розточчя. Щороку сюди для наукових досліджень приїжджають науковці й студенти з різних куточків світу. Цього року працювали молоді дослідники з Коста-Рики, Італії, Іспанії, Німеччини. Усі дивуються, як поряд з військовим полігоном, за 30 кілометрів від такого колись промислового монстра, як Львів, вдалося зберегти такі дивовижні цивілізовані джунглі.

Перелічуючи ці непрості статуси «Розточчя», дивуюся наполегливості окремих співвітчизників: скільки паперової роботи треба було зробити, перекласти все англійською, щоб подати дані у поважні міжнародні інституції.

Статус транскордонного біосферного резервату, каже директор природного заповідника Ярослав Бовт, дає ширші наукові контакти, змогу отримати гранти через Польську Республіку — члена Євросоюзу, розвиток довкільної інфраструктури, народних промислів, сакрального мистецтва.

Сам Ярослав Семенович свого часу наважився судитися з одним з очільників Міністерства освіти, до юрисдикції якого належить науково-природна установа, що намагався позбавити «Розточчя» статусу державного заповідника. І виграв.

Ще важче було боротися з невловимими паліями. Перемогли їх, створивши у заповіднику Християнський екологічний центр. До просвітницької роботи долучилися священники всіх конфесій. Їхнє слово, що гріх нищити створене людськими руками з Божою поміччю, вплинуло.

«Зелений клас» просто неба для школярів поряд з героями лекцій науковців — рослинами, врятованими підранками-птахами, дикими тваринами теж роблять добру справу. «Розточчя» — один з першопрохідців виховання високої екологічної культури в Україні, унікальний у Європі резерват, де заповідні джунглі межують із досягненнями урбаністичної цивілізації, приклад майбутнього добробуту нашої планети.

Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»