На кожного нашого військового, який самовіддано боронить Батьківщину від сепаратистської та російської агресії, вдома обов’язково чекають дружина з дітьми або батьки, інші рідні, друзі. Та коли герой врешті повертається і з часом ейфорія від зустрічі трохи минає, інколи з’ясовується, що відтепер знаходити спільну мову стає непросто. Адже в нього кардинально змінюється світосприйняття, ставлення до людей та подій.

Сприймати це слід із розумінням і терпінням. Пам’ятати, що бійцеві довелося пройти крізь справжнє пекло, повсякчас ризикуючи життям, втрачаючи друзів. А це дуже великий стрес. Відтак спілкування стає дуже непростим. У деяких ситуаціях найкраще цьому зарадить лише спеціаліст-психолог.

Перші, відтепер дипломовані

Нині в Україні є саме такі фахівці. Адже днями у Міністерстві соцполітики вручили сертифікати 24 практикуючим психологам — учасникам «Тренінгу для тренерів» з посттравматичної реабілітації українських військових. Навчання організували спільно з офісом Агенції НАТО з підтримки та постачання (NSPA) в Україні на виконання Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів і NSPA про співпрацю у сфері медичної реабілітації.

Слухачами на тренінгу були представники управлінь соцзахисту, громадських організацій, Психологічної антикризової служби, Інституту психології ім. Г. С. Костюка, Української асоціації фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій, Державної служби зайнятості. Фахівці Українського католицького університету ознайомили їх з основами психотравматології, засадами надання допомоги при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), плануванням терапії, технікою інтеграції травматичної пам’яті тощо. Тренінг профінансовано коштом Трастового фонду НАТО.

— Для участі у навчанні відібрали фахівців, які вже нині надають таку допомогу, мають профільну освіту та представляють різні галузі соціальної сфери чи громадянських ініціатив. Отримавши сертифікат, відтепер вони  зможуть передати ці знання своїм колегам, які здійснюють супровід демобілізованих бійців щодо того, як правильно і фахово працювати з людьми із посттравматичним стресовим розладом та його наслідками, — наголосив перший заступник міністра соціальної політики Василь Шевченко.

І додав, що виявляють тих, хто потребує психологічної допомоги, на районному рівні, зокрема в поліклініках, де проходять медогляд демобілізовані бійці. Нині, за його словами, в Україні вже 170 тисяч учасників бойових дій, в тому числі тих, хто поки що не отримав статусу, а також бійців добровольчих батальйонів. На соціально-психологічний та медичний напрями їхньої реабілітації цього року спрямовано 104 мільйони гривень.

Василь Шевченко також  поінформував, що Мінсоцполітики спільно з Агенцією НАТО з підтримки та постачання в Україні ініціює організацію наступних тренінгів щодо ознайомлення фахівців із сучасними методиками допомоги при посттравматичних стресових розладах як у столиці, так і в кількох регіонах.

До роботи

Серед тих, хто отримав сертифікати, Людмила Сульженко — медичний психолог  Київського міського центру зайнятості. Вона зазначила, що під час семінару суттєво поглибила свої знання щодо роботи із учасниками АТО та переселенцями, а це в майбутньому дасть їй змогу глибше розуміти цих людей та їхні проблеми, а отже й надавати їм якіснішу допомогу. Також вона ділитиметься своїм досвідом з колегами, які працюють у інформаційно-консультаційному центрі, куди демобілізовані бійці та внутрішньо переміщені особи звертаються по первинну підтримку.

А доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка Наталія Пророк зазначила, що курс цей дуже цікавий та корисний. Адже, на жаль, раніше в Україні до лікування ПТСР, який доволі складний, часто підходили не зовсім професійно. З одного боку, допомогу намагалися надавати непрофесіонали, з другого — навіть професійні психологи бралися лікувати такого пацієнта як людей, які отримали травми у повсякденному цивільному житті. А наслідки непрофесійного підходу зазвичай досить важкі. Адже психологія — непроста наука, і надати насправді дієву підтримку може далеко не кожен. Не під силу це часом навіть найріднішим людям. Тут обов’язково потрібна допомога фахівця. І відтепер наші хлопці її отримуватимуть — вчасну та насправді професійну.