Своїм розпорядженням від 11 жовтня Кабінет Міністрів оголосив конкурс на заміщення посад державних секретарів восьми міністерств: Мінагрополітики, МВС, Мінприроди, Мінекономрозвитку, Міненергетики та вугільної промисловості, Мінінфраструктури, Мінінформполітики та Мінкультури.

Про його проведення, а також очікування суспільства і виклики для державної служби у процесі добору претендентів на високі посади йшлося  днями на «круглому столі», організованому Інститутом Горшеніна і «Реанімаційним пакетом реформ». 

Представників експертного середовища і громадськості цікавило: які  повноваження матимуть державні секретарі, як розділятимуться повноваження міністра, його заступників і держсекретаря міністерства, які вимоги до кандидатів і яка заробітна плата має бути в такого посадовця, щоб нею зацікавилися найкращі фахівці?

Як зазначила народний депутат  Альона Шкрум,  державний секретар — це нова посада, і найбільше питань виникає щодо того, чи достатньо правових засад для виконання ним повноважень. Щоб уникнути можливих конфліктних ситуацій стосовно розподілу повноважень між міністром, його заступниками і державним секретарем міністерства, слід внести певні зміни до Закону України «Про державну службу» та ухвалити законопроекти щодо унормування цих питань.

Запровадження посад державних секретарів — одна з новацій закону про державну службу, наголосив голова Нацдержслужби Костянтин Ващенко.  Міністр як політична фігура визначає політику й ініціює реформи, держсекретар керує апаратом і виробляє шляхи реалізації ініціатив міністра. Конкурс на посади державних секретарів — це можливість для державних службовців середньої ланки довести свою кваліфікацію фахівців-управлінців і обійняти вищу посаду, вважає Костянтин Ващенко. Він наголошує: серйозні проблеми — низький рівень кваліфікації претендентів на посади державної служби і певні побоювання щодо можливості конфліктів через брак чіткого розмежування повноважень між міністром і державним секретарем міністерства.

Експерт у галузі публічної адміністрації Денис Бродський звернув увагу на недоліки роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби, зокрема щодо підготовки ситуаційних завдань. На його думку, рівень завдань, винесених на конкурс, низький. Він також наголосив на необхідності забезпечення анонімності оцінювання розв’язання ситуаційних завдань претендентами: «Ця процедура має бути анонімною: кандидат пише, а члени комісії не знають, кого вони оцінюють».

Член ради ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» Микола Виговський зазначив, що нинішня проблема — нестача належної інформації про конкурси на посади державних секретарів і від міністрів, і від громадськості. Він повідомив, що з ініціативи та за участю експертів і громадськості готуватимуть альтернативні інформаційно-аналітичні матеріали про претендентів на посади державної служби для Комісії з питань вищого корпусу державної служби і засобів масової інформації.

«Ми започаткували незалежний моніторинг бізнес- та політичних зв’язків, відсутність чи наявність корупційних ризиків, щоб не було некваліфікованих кадрів»,  — наголосив він.

Учасники «круглого столу» дійшли до висновку, що загалом на законодавчому рівні закладено лише підвалини для побудови сучасної професійної державної служби. Водночас довіру суспільства до влади і прогресивність Закону України «Про державну службу» оцінюватимуть  саме за  результатами проведення конкурсів на найвищі посади тих,  хто присягає служити державі.