За гроші тепер можна отримати майже будь-які відомості про громадян і комерційні структури. На наших таємницях заробляє мільйони ціла індустрія. При тому, що досі не ухвалено закон, який регулював би їхню діяльність, приватні детективи надають безліч послуг, проявляючи «оперативну» кмітливість у відносинах із замовниками.
Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності взявся вирішити це питання, порекомендувавши прийняти за основу законопроект «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». У висновку комітету йдеться, що, попри окремі недоліки цього документа, які можна усунути, ідея створення в Україні професійної детективної діяльності заслуговує на підтримку.
Під контролем держави
Автори документа — депутати різних фракцій, які вважають, що ухвалення такого закону легалізує приватну детективну діяльність і значно збільшить можливості громадян щодо захисту своїх законних інтересів, конституційних прав і свобод. «Сполучені Штати Америки, Великобританія, Франція, Німеччина, Канада, Індія, Ізраїль, Японія, Норвегія, Іспанія, Італія, Португалія, Мексика й багато інших країн — це ті регіони планети, де запровадження інститутів приватних детективів, приватних детективних підприємств (агентств) та їхніх об’єднань свого часу стало наслідком реагування влади на нагальні соціальні виклики, тому нині такі недержавні інституції у них — явище звичайне, усталене і достатньою мірою внормоване національним законодавством», — йдеться у пояснювальній записці.
Наводячи світовий досвід, автори документа наголошують, що, наприклад, у Великобританії у приватних охоронних і детективних фірмах персоналу вдвічі більше, ніж співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% перевищує бюджет усіх органів поліції країни загалом, і становить понад 1,1 мільйона співробітників. У Державі Ізраїль (з населенням трохи більш ніж 5 мільйонів чоловік) функціонує понад дві тисячі детективних і охоронних компаній. Натомість в Україні впродовж двох десятків років такі послуги надають, але депутатам і досі не вдалося ухвалити закон, який би регулював ринок таких послуг. Щоправда, таких спроб було чимало.
«Ще наприкінці 1990-х у парламенті вносили відповідний законопроект, але депутати тоді виявилися не готовими до того, щоб за нього проголосувати, — говорить юрист Олексій Кондратюк. — До того ж цьому дуже протидіяло МВС, представники якого вважали, що приватні детективи будуть їм заважати. Не хотіла відпускати монополію і СБУ. Тому через своїх лобістів у Верховній Раді правоохоронні структури, які боялися конкуренції, намагалися цей закон «глушити». Минуло багато років, але у розв’язанні цієї проблеми ми так і не зрушили з місця. Навіть попри спроби депутатів подавати різні редакції законопроекту. Можливо, нині, коли в країні триває реформа правоохоронних органів, ситуація зміниться. А ухвалення такого закону дасть змогу поставити таку діяльність під належний контроль держави.
Запит породжує пропозиції
За неофіційними даними, зараз в усіх регіонах країни працюють кілька тисяч приватних детективів і детективних агентств. Замовити стеження за невірним чоловіком, відшукати зникле майно, зібрати досьє на конкурента — це лише незначний перелік послуг, які вони пропонують. Правоохоронці стверджують, що діяльність таких фахівців розшуку в нашій країні поки що поза законом. Натомість детективи кажуть, що діють цілком легально, а серед їхніх клієнтів трапляються й міліціонери, які прагнуть убезпечити своїх близьких від серйозних проблем. Хоч подробиць не розголошують, посилаючись на етичні норми.
Згідно із законопроектом, приватна детективна (розшукова) діяльність — це дозволена органами Національної поліції України незалежна професійна робота приватних детективів або приватних детективних підприємств (агентств) з надання клієнтам на платній договірній основі детективних послуг. Суб’єкти ПДРД можуть здійснювати її індивідуально або через приватні детективні підприємства (агентства).
На суб’єктів ПДРД не поширюються закони, що регулюють правовий статус працівників правоохоронних органів. Також ці суб’єкти не мають права проводити оперативно-розшукові заходи, які за законом належать виключно до компетенції оперативних підрозділів.
Згідно з проектом, визначено вичерпний перелік видів приватних детективних послуг, серед яких:
♦ збирання, фіксація і дослідження відомостей, необхідних для розгляду справ у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах, на договірній основі зі сторонами судового процесу;
♦ вивчення ринку, пошук і збір інформації з відкритих джерел з метою підготовки ділових переговорів клієнта, з’ясування майнового стану потенційних ділових партнерів;
♦ розшук осіб, місцезнаходження яких не відоме, зниклого майна, предметів і тварин;
♦пошук, збір і фіксація відомостей в кримінальному провадженні на договірній основі зі стороною кримінального провадження;
♦ пошук боржників та осіб, які ухиляються від виконання своїх договірних зобов’язань тощо.
Також регламентовано порядок придбання та застосування детективами спеціальних засобів. Нацполіція може видати дозвіл на придбання, зберігання і застосування наступних спеціальних засобів:
1) пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів;
2) балончиків, споряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дій.
Купує ці спеціальні засоби приватний детектив власним коштом і реєструє їх в органі Національної поліції в порядку, встановленому законодавством України.
Передбачається, що в разі ухвалення закон набере чинності з 1 січня 2017 року. «Суспільство справді потребує послуг приватних детективів. А попит породжує пропозиції, — вважає Олексій Кондратюк. — Коли у нас нарікають на те, що порушують власний простір, права людей, за якими з якихось причин стежать, у нас чомусь забувають про право інших громадян, які замовили це стеження. Не завжди люди звертаються до детективів через мотиви користі, бажання збагатитися або отримати надсекретну інформацію, щоб згодом шантажувати. Наприклад, батьки хочуть перевірити обранця дочки на наявність судимостей або фінансових зобов’язань. У моїй практиці був випадок, коли подружжя прожило рік, а потім чоловік несподівано зник, залишивши жінку з немовлям на руках. Дружина з жахом дізналася, що ще до шлюбу він оформив кредит, а коли не зміг розрахуватися, заклав у банк квартиру. Оскільки справи в бізнесі не пішли, він утік. Три роки значився зниклим безвісти, але за допомогою приватного детектива жінка з’ясувала, що колишній чоловік живий-здоровий, у нього нова сім’я. Він зробив собі інші документи, переїхавши у невелике містечко в сусідній області», — розповідає юрист.
Як цього разу парламентарії відреагують на законопроект, чи знайде він підтримку в сесійній залі — побачимо. Але якщо уважно вивчити перелік послуг, які пропонують детективи, зрештою зрозуміємо: нічого нового, окрім того, що вони роблять нині, законопроект не запропонував. Натомість Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України наголошує, що для законної приватної детективної діяльності чинне законодавство України залишає досить обмежений простір. Окремі положення законопроекту викликають суттєві зауваження. Тож експерти ГНЕУ рекомендують за результатами розгляду в першому читанні повернути документ суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Головне, щоб після цього про законопроект остаточно не забули, як бувало раніше.
Ми в Google+