Міністерство культури та інформаційної політики презентувало програму масштабного Всеукраїнського діалогу «Національний круглий стіл», що передбачає проведення семи заходів у різних містах. Перший із запланованих круглих столів пройшов цими днями у Києві з назвою «Культура діалогу» і продемонстрував бажання науковців, інтелектуалів, лідерів суспільної думки спільно шукати шляхи до єдності.

За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, який взяв участь в обговоренні, важливо саме шляхом культури діалогу знайти в Україні нові підходи, які дадуть змогу суспільству бути єдиним попри відмінності.

Ми різні, і це сила

У вступному слові Олександр Ткаченко зазначив: «Відмінна риса українського вільного суспільства в тому, що ми можемо не погоджуватись одне з одним, але врешті-решт розмовляємо. І це відмінна риса й від наших сусідів, з якими у нас війна, бо вони можуть робити лише так, аби підкорялися їхній силі і думка не була вільною. Я б дуже хотів, щоб ми показали нашому суспільству, що можемо слухати одне одного, вміти знаходити нові наративи, які дадуть змогу нашому суспільству, незважаючи на те, що воно різне, бути єдиним».

Міністр підкреслив, що це найкраща відповідь українців на агресію, оскільки «в тому, що ми різні, і є наша сила, в тому, що ми можемо знаходити шляхом культури діалогу консенсус. Навряд чи метою цих круглих столів може стати знаходження ключика до щастя і гармонії українського суспільства. Але важливо, що ми починаємо цей діалог. І дуже символічно, що його починають науковці, лідери суспільної думки, а не політики. Політики братимуть участь не в цих круглих столах, а на закритих сесіях окремих, тому що найкраще знаходження консенсусу може відбуватися без софітів телевізійних камер», — зазначив Олександр Ткаченко.

Координатор програми круглих столів, директор «Центру досліджень політичних цінностей» Олесь Доній назвав три основні завдання програми: єдність нації, ментальний спротив російській агресії, а також пошук і просування світоглядних цінностей.

«Треба визначити ті базові цінності, які допоможуть Україні вийти із замкненого кола і прорватися до успішних країн. Ми намагатимемося знайти точки дотику навіть між ідеологічними опонентами», — сказав пан Доній.

Без маніпуляцій і примусу

Координатор першого круглого столу, директор Інституту філософії НАН України імені Г.С. Сковороди Анатолій Єрмоленко зазначив, що метою суспільного діалогу має стати досягнення порозуміння щодо найголовніших цінностей, і тут принципово уникати маніпуляцій і примусу.

«Нам важливо виокремити ті форми діалогу, де ми можемо порозумітися. Для нас, коли ми обговорюємо суспільно вагомі проблеми, вкрай важливо досягти порозуміння, а ще краще — консенсусу із приводу найголовніших цінностей, норм, інституцій», — підкреслив пан Єрмоленко.

На його думку, треба досягати згоди не за будь-яку ціну і не на основі хибних комунікацій. «Ми маємо тестувати, чи не було тут примусу, ідеологічного примусу, різних форм маніпуляцій свідомістю і комунікаціями. Це і постає нашою проблемою і найважливішим питанням», — сказав філософ. Він зауважив, що токшоу на телеканалах здебільшого не сприяють порозумінню і діалогу. Він закликав умовних учасників токшоу дотримуватися найпростіших норм і правил. За словами Анатолія Єрмоленка, це повага до опонентів, увага до їхніх аргументів, відкритість, відсутність примусу — внутрішнього й зовнішнього.

«Якщо ти дискутуєш, якщо це діалог, то маєш усвідомлювати, чи не тиснуть на тебе зовні, чи не постає головним тут твій приватний інтерес». Філософ додав, що, коли ми дискутуємо, треба мати на увазі певні принципи — зрозумілість, правдивість, істинність і правильність, якими учасник діалогу має керуватися.

Про діалог як суспільний звичай, який потрібно практикувати постійно, говорив заступник директора Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Сергій Йосипенко. На його думку, діалогу потрібно навчатися на практиці.

«Наш звичай не чути одне одного можна замінити тільки звичаєм чути одне одного, а звичай звертатися тільки до своїх інтересів та емоцій — на звичай до спільного інтересу та розуму. Отже, це потрібно практикувати всім разом і на всіх рівнях. Понад те, наше сучасне життя штовхає нас до цього: ОСББ, кооперативи, місцеві органи влади — неможливо знайти виходу в таких буденних ситуаціях, якщо не практикувати діалог. Діалог — це звичай, який треба практикувати постійно», — сказав пан Йосипенко.

Співак і радіоведучий Олександр Положинський вважає, що діалог може тривати між людьми, які його прагнуть, яких щось об’єднує.

«Якщо ми говоримо про культуру діалогу всередині України, то виникає вже перша проблема, що всередині України є люди, які не хочуть, щоб Україна існувала як незалежна держава. Чи можна говорити про діалог між людьми, які хочуть, щоб існувала Україна незалежна, і які хочуть, щоб не існувала? Мені здається, тут діалог може бути тільки один: максимально швидкий і комфортний виїзд туди, де вони хочуть жити, якщо не хочуть жити в Україні», — сказав пан Положинський.

Селекція для еліти?

Висловилися учасники і про таку чутливу тему, як роль і місце еліти в українському суспільстві. Релігієзнавець і громадський діяч Ігор Козловський вважає, що поступово напрацьовується думка, що громадянське суспільство повинно відбирати еліту. Він сказав про три складові справжньої еліти: «Перша — інтелект, розум. Друга — творчість, тому що людина розвивається у процесі творчості. І — моральні чесноти. Саме завдяки ним до еліти можуть дослухатися».

Науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Віталій Нечипоренко сказав, що українським парламентаріям варто працювати над тим, щоб ставати політичною елітою.

«У нас є претензії до Верховної Ради. Але рано чи пізно нам потрібно — і самим парламентаріям, і суспільству — привчатися до поваги до вищого законодавчого органу. Це центральний орган демократії. Їм треба працювати над тим, щоб ставати політичною елітою, щоб нам було за них не соромно», — зазначив пан Нечипоренко.

Письменник-фантаст і журналіст Ян Валетов заперечив тезу, мовляв, еліта — це наші народні депутати: «У мене абсолютно протилежна думка впродовж багатьох років з приводу того, чим є люди, які виграють вибори. Вважаю, що ми, інтелектуальна еліта суспільства, повинні якось визначати тему дискурсу, підказувати її й намагатися стати моральними авторитетами у суспільстві». Він зазначив, що брак моральних авторитетів — головна причина браку вміння вести дискусію.

Не «друг — ворог», а партнер

Під час обговорення пролунала думка, що учасники дуже часто не дотримуються правил, необхідних у діалозі, морально-етичні правила не діють, застосовуються слова, яким у публічному просторі не місце. На думку Анатолія Єрмоленка, це пов’язано з тим, що в політичній сфері у нас діє принцип «друг — ворог».

«Це певний атавізм, який мусимо долати. У політичних дискусіях має працювати принцип, який визначає іншого не як ворога, а як партнера по дискусії. І тоді у нас є певні шанси досягти згоди і порозуміння в суспільстві», — сказав учений.

За словами філософа, щоб подолати підхід «друг — ворог», маємо орієнтуватися на певні вимоги.

«Перша настанова така: шукай вагомішого аргументу на шляху до істини. Друга — утримуйся від емоцій, умовиводів, зроблених нашвидкуруч, примусу, соціальних і цифрових технологій, некритичних своїх або партійних тверджень у громадському просторі. І з цього випливає третя соціальна вимога діалогу: завжди поважай людську гідність усіх, — зазначив пан Єрмоленко. —Насамперед діалог спирається на простий принцип — уміння говорити і слухати, який не менш вагомий», — підкреслив Анатолій Єрмоленко.

Правозахисник і член-засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович, який долучився до розмови скайпом зі Львова, зауважив, що діалог можливий, коли є культура діалогу, а з тим в українців біда. Чому кожне непорозуміння між українцями, яке так легко усунути, переходить у хронічний стан, антагонізми й спори, яким немає кінця? Правозахисник вважає, що «цю руїну, стихію не вдасться подолати на політичному рівні й за її лікування мають взятися пастирі душ і шкільні вихователі, які змалечку лікуватимуть у людей шкідливий ген ворожнечі».

Спільні цінності

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто вважає, що головна причина браку єдності між українцями полягає в тому, що ми більше просунулися в бік формування національно-етнічної, а не політичної держави.

«Якщо у 1991 році 55% населення хотіли розмовляти російською, то нині ми досягли зниження цього тільки на 10%. Зрозуміло, що головна причина наших проблем і браку єдності в тому, що все-таки ми більше просунулися в бік формування національно-етнічної держави, ніж у бік формування держави політичної. Якби на сході України і в Криму всі розмовляли українською, то Путіну було б важко апелювати до жителів цих регіонів як до своїх», — сказав Володимир Паніотто.

На думку соціолога, «для створення української політичної нації потрібно шукати характеристики, за якими російськомовні люди в Україні відрізняються від росіян». Володимир Паніотто називає їх: брак великодержавного шовінізму, антиавторитаризм та орієнтація на Захід, на відміну від антиамериканізму та ізоляції росіян.

«Якщо в лютому 2001 року 74% себе ідентифікували як українці і 20% — як росіяни, то в лютому 2019-го — 91% українці і тільки 5% росіяни. Диференціює тільки мова», — зазначив Володимир Паніотто. Цінностей, які могли б об’єднати українців, на думку соціолога, шість. Це гідність, справедливість, щастя, толерантність (зокрема доброта, чуйність, взаємодопомога), добробут і демократія.

Розвиваючи тему формування політичної нації, Ян Валетов зазначив, що мистецтво діалогу важливе для всіх, хто розуміє, навіщо домовлятися. «Років через 15—30 — дивлюсь на своїх дітей, дітей друзів — тут розмовлятимуть тільки українською мовою. Але для цього має минути час», — наголосив пан Валетов. Він поділився відчуттям, що втрачається вміння почути одне одного.

«Ми втратили його впродовж останніх 15—20 років, коли з’явилися нові медіа — відверто маніпулятивні. Вважаю, що телебачення — маніпулятивне медіа, те саме відбувається і з кіно, театром. Будь-яке мистецтво — це маніпуляція, тільки коли маніпулюють з думкою про добре — це одне, а коли думають про гроші — це зовсім інше», — сказав Ян Валетов.

На часі нове медіа?

В Україні необхідно створити нові онлайн-медіа, пов’язані з гуманітарно-культурною галуззю, які сприятимуть налагодженню культури діалогу в суспільстві. Цю думку висловив режисер, драматург і телеведучий Влад Троїцький.

«На всю країну немає жодного впливового медіа, пов’язаного з гуманітарно-культурною галуззю. Усе нішеве, і його майже немає. І це насправді велика біда. Про що можемо домовлятися, через що. Через телевізор? Ні. Інтернет, ютуб? Ні, тому що переглядатиме нашу цю ось розмову у кращому разі тисяча осіб. І то більшість тих, хто три хвилини послухає і вимкне», — зазначив пан Троїцький. Таке медіа має бути «розрекламованим, проробленим, професійним, потужним», і не в телевізійному просторі, а в інтернеті.

«Для культури діалогу потрібно створити медіа горизонтальне, яке повинно самоорганізовуватися, з невеликим модеруванням. Його треба з’єднати з Міністерством освіти і науки, тому що потрібно давати освіту насамперед вчителям у школах, щоб вони хоч зрозуміли, про що ця розмова, що таке вести діалог з учнем, а не повчати, тому що менторство вже не працює», — пояснив пан Троїцький.

Ігор ЗОЦ
для «Урядового кур’єра»

Насамкінець.  Сподіваємося, дискусія інтелектуалів наших читачів зацікавила. Очікуємо на запитання до учасників наступних круглих столів. Вони пройдуть в Одесі, Харкові, Чернівцях, Острозі, Кривому Розі та Полтаві. Там українські науковці дискутуватимуть про культуру, історію, релігію, мову, філософію, мистецтво та екологію. До обговорення можна долучитися, підключившись до онлайн-трансляцій із круглих столів.