Укрінформ зустрівся з тимчасово виконуючою обов’язки глави Представництва НАТО в Україні, директором Центру документації та інформації НАТО в Україні Вінетою КЛЯЙНЕ, щоб обговорити перспективи євроатлантичних прагнень нашої держави, прогрес у реформах, спроби Російської Федерації перешкодити вступу України в Альянс, а також деструктивні кампанії Кремля з дезінформації і пропаганди.
Пані Кляйне окремо зупинилася на особливостях Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) як інструменту досягнення Україною стратегічної мети і здобутках Києва в імплементації річних національних програм, запропонувала конкретні кроки до поліпшення іміджу України на міжнародній арені.
— Пані Кляйне, у досить чутливому для нашої країни питанні щодо перспектив отримання ПДЧ, аби врешті-решт вступити в організацію, союзники наголошують на пріоритетності впровадження реформ. Водночас українські офіційні особи, підтверджуючи необхідність таких реформ, зазначають, що питання значною мірою політичне, оскільки союзники просто не хочуть бачити нашу країну членом Альянсу. На вашу думку, що насправді визначальне в цьому сенсі — реалізація реформ чи політична воля НАТО надати нашій країні довгоочікуваний ПДЧ?
— Розпочнімо з ПДЧ, аби пояснити, що він собою являє. Цей спеціально розроблений документ надають тим країнам-кандидатам, які висловили бажання приєднатися до Альянсу. Це всеосяжний документ, механізм або інструмент, який передбачає різні виміри: безпековий, оборонний, економічний, політичний, ресурсний та юридичний. Його розробляють для кожної держави окремо, він допомагає кандидатам просувати реформи у цих галузях та підготуватися до можливого членства, якого вони прагнуть.
Проте ПДЧ не обов’язково означає отримання членства. Це практичний інструмент, який містить поради, допомогу та підтримку країнам-кандидатам. Наприклад, коли країни Балтії хотіли приєднатися до Альянсу, вони мали свої ПДЧ. Якщо ви подивитеся на дві країни, які нещодавно приєдналися до Альянсу — Чорногорію і Північну Македонію, то остання отримала ПДЧ 1999 року, а приєдналася до НАТО лише торік. Отже, це процес. З одного боку, спочатку надають ПДЧ, і країна проходить крізь реформи. А з іншого, — всі члени НАТО, 30 держав, оцінюють процес упровадження реформ, а вже потім має бути спільне рішення цих 30 країн про надання членства кандидатові.
Щодо України, то під час брюссельського саміту НАТО у червні цього року було підкреслено, наскільки країна цінна для євроатлантичної безпеки. Представництво НАТО в Україні всіляко допомагає вашій країні в реалізації пакета реформ, які вона зобов’язалася втілити в життя. Наші радники щодня консультують представників української влади. Отже, це спільна робота, що містить зусилля України і підтримку НАТО.
— І все-таки ви вважаєте, що НАТО проявить політичну волю, але нам потрібно ще попрацювати?
— Тут усі мають докласти зусиль. Це стосується і впровадження реформ в Україні, а вже тоді й ухвалення союзниками рішення на основі консенсусу, чи готова Україна бути прийнятою.
— На ваш погляд як експерта з комунікацій, які кроки має здійснити Україна, щоб поліпшити свій імідж в очах міжнародної спільноти, членів НАТО та партнерів як країни, чиї євроатлантичні прагнення незворотні?
— Щойно ми говорили про реформи. Імідж країни зазвичай формується з різних складових. Три основні з них — це середовище, врядування та економіка. Якщо говоримо про середовище, маємо на увазі гостинність місцевого населення, довкілля, кухню та культурні аспекти. Урядування — це про те, наскільки країна надійна, коли йдеться про її внесок у життя міжнародного співтовариства. Враховуємо, наскільки ефективна судова реформа, наскільки справедливі суди. Тож усе це стосується реформ. Отже, імідж, безу-мовно, ґрунтується на тому, яка політична структура, як працює економіка та забезпечено свободу слова — все це дуже важливо, коли йдеться про імідж країни.
Україні, як і будь-якій іншій державі, необхідно показати на практичних прикладах: що у країні забезпечено верховенство права; що антикорупційні інституції діють ефективно; що реформи, за які Україна взяла на себе зобов’язання, впроваджують. Це те, що поліпшує імідж країни. Ще є економічні питання: наскільки освічена та кваліфікована робоча сила; чи сприятливі, скажімо, умови, щоб іноземні компанії працювали в Україні. Гадаю, потрібно показувати ці приклади і робити кроки вперед.
В України є власна Стратегія публічної дипломатії, спрямована на побудову певних наративів. Проте ці наративи мають спиратися на конкретні дії й практичні кроки.
— Як, на вашу думку, Україна могла б посилити свою роботу з розроблення та подальшої реалізації своїх річних національних програм під егідою Комісії Україна — НАТО?
— Хотілося б похвалити Україну за значний прогрес, великі кроки, зроблені за останні роки. Річна національна програма стала змістовнішою, більш орієнтованою на результат і зручнішою для оцінювання. Наприклад, буквально два тижні тому країну відвідала група НАТО з оцінки РНП. Ми мали кілька зустрічей з народними депутатами України і представниками громадянського суспільства. Ми отримали відгук самої України, її оцінку власних дій щодо впровадження РНП. Думаю, що це важливий інструмент, який є в розпорядженні України і допомагає оцінити, як насправді просувається процес реформ. Ідеться не тільки про сектор безпеки та оборони — це також стосується економіки, політичних аспектів, судової системи, сектору безпеки тощо.
Ми відзначили прогрес. Уже 12 років ми допомагаємо та підтримуємо Україну у впровадженні РНП, і процес іде досить добре. Спостерігається істотний прогрес.
— Чи вважаєте ви, що цього року власна оцінка впровадження РНП була чесною?
— Так, звісно. Її робили різні учасники процесу, зокрема уряд, і були досить відверті дискусії. Ми отримали відгуки і від представників громадських організацій. Під час обговорень ми змогли побачити, де Україна демонструє прогрес, що слід просувати активніше і що ще необхідно зробити.
— Поговорімо про російську пропаганду. Російські пропагандисти стають дедалі агресивнішими, зокрема й у прагненні не допустити вступу нашої країни в Альянс. Наскільки значний, на вашу думку, вплив чинника Росії на шляху України до НАТО?
— Дезінформація, шкідливі інформаційні атаки та пропаганда — це явище, з яким зіткнулися всі країни. Тому одне із правил, якого всі мають дотримуватися, — суспільство має усвідомлювати: щодня кожен з нас стикається з дезінформацією, маніпуляціями та фейками.
Дуже важливо, щоб кожен сегмент суспільства відігравав свою роль — чи то наукові кола, чи то громадянське суспільство, уряд, ЗМІ — всі. Важливо також, щоб усі критично ставилися до новин, використовували надійні джерела інформації та перевіряли канали, що ними надходить інформація.
І це стосується не лише України. Альянс теж зазнає дезінформаційних атак від моменту створення. Але в Україні можу назвати щонайменше 10 поважних фактчекінгових організацій. Досвід України — це те, чим ви можете поділитися із членами НАТО та іншими партнерами, тому що ви стикаєтеся із цією проблемою щодня.
Дуже важливо мислити критично. І тому в межах платформи НАТО — Україна із протидії гібридній війні ми допомагаємо організовувати курси медіаграмотності для державних службовців та представників ЗМІ. Це одна з платформ, у межах яких ми тісно співпрацюємо з Україною.
НАТО важливо ділитися інформацією, яку ми отримуємо, тому тісно співпрацюємо з Європейським Союзом, Групою семи та Організацією Об’єднаних Націй. Це спільна загроза, тому варто об’єднати зусилля.
— Що вважаєте ключовим для посилення стійкості українців до дезінформації, маніпуляційних інфокампаній з боку Росії, особливо в контексті пандемії, так званих антиковідних мітингів у Києві, в яких ми побачили спільні риси із заходами в Кишиневі? Можливо, запропонуєте певні поради з цього приводу.
— Так, пандемія коронавірусу загострила нашу увагу на феномені дезінформації та деструктивних інформаційних атак, оскільки кожна країна зіткнулася з потоком неперевірених фейків, кількість яких і надалі збільшується на тлі пандемії, що триває.
НАТО не відповідає дезінформацією на дезінформацію. Ми використовуємо достовірну інформацію, засновану на фактах, і викладаємо на стіл аргументи і факти. Ось одна з порад Україні на сьогодні. Дуже важливо, щоб ми пропонували інформацію, яка ґрунтується саме на фактах, а також щоб відстежували ситуацію в інформаційному середовищі і з огляду на неї реагували. До речі, у комунікаціях НАТО ми аналізуємо інформаційне середовище і відповідно враховуємо цю оцінку.
— Згадаємо, що після того, як із штаб-квартири НАТО у Брюсселі було вислано вісьмох представників РФ, оскільки, як повідомляли, вони виявились офіцерами російської розвідки під прикриттям, Росія пішла на асиметричний крок, призупинивши роботу свого представництва та наказавши закрити Офіс НАТО в Москві. Чи розглядає НАТО демарш як частину зростаючої загрози глобальній безпеці, зокрема в європейському регіоні? На яку допомогу союзників і партнерів можемо розраховувати, якщо російська агресія проти України посилиться? Це особливо актуально на тлі останніх повідомлень про маневри російських військ біля кордонів з Україною та міграційну кризу на кордоні між Білоруссю та Польщею.
— Нині відносини між Альянсом і Росією перебувають на найнижчому рівні з кінця холодної війни. Нам відомо, що Росія призупинила роботу своєї місїї при НАТО і роботу Офісу зв’язку НАТО в РФ, закрила Інформаційне бюро НАТО в Москві. Проте генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг під час зустрічей з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим укотре зазначив, що необхідно підтримувати діалог, особливо в часи високого напруження. Альянс кілька разів запрошував Росію на зустрічі у межах ради НАТО — РФ.
Дуже важливо, щоб Альянс зберігав такий підхід в обох напрямах. З одного боку, стримування, а з іншого, — відкриті двері для діалогу. Росія — наш сусід, а конструктивний діалог — завжди один зі способів владнати суперечки та вирішити, як рухатися далі. Коли кілька місяців тому ми стали свідками нарощування російських військових угруповань в Україні та навколо неї, країни-члени НАТО відверто і негайно відреагували на це. Під час саміту НАТО у Брюсселі в червні цього року було чітко заявлено, що НАТО підтримує Україну, і ми посилили нашу політичну і практичну допомогу. Крім цього, ми активізували заходи в морські порти та спільні навчання.
Отже, НАТО підтримує Україну, ми підтримуємо територіальну цілісність України. Члени НАТО ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму.
Ми в Google+