Їхнє завдання — дістатися святая святих людського організму — серця. Рівно о восьмій ранку до Центру дитячої кардіології та кардіохірургії заходять його директор професор Ілля Ємець та двоє його колег зі Швейцарії: кардіохірург Пауль Фогт та інтервенційний кардіолог П’єр Левіс. Вже понад рік ці видатні лікарі приїжджають у центр консультувати та оперувати пацієнтів.
П’єр Левіс тепло вітається з лікарями. «Він фантастичний. А чула б ти, як грає на фортепіано…» — каже мені упівголоса колега професора Ємця. Пізніше я почула цю гру, щоправда, лише в записі. Не люблю слова «геній». Та грав швейцарський лікар так, що клубок підступив до горла.
Пізніше, під час нашої розмови, стало зрозуміло, чому. «Музикант — моя перша професія. Але потім я зрозумів, що надто сильно люблю її, аби перетворювати на роботу. Граю на фортепіано й на віолончелі». Доктора П’єра Левіса називають одним із батьків стентування: він серед перших у світі почав робити малоінвазивні операції на артеріях, встановлюючи в місцях звуження стенти.
Авторська робота
Кардіохірургів такого рівня, як Пауль Фогт, навіть у заможній Швейцарії можна перерахувати на пальцях однієї руки. Він керує приватною кардіоклінікою в Цюриху, а 10 років тому створив потужну благодійну фундацію EurAsia Heart, лікарі якої оперують пацієнтів на євразійському континенті. Український центр співпрацює з фондом понад три роки. На базі нашого центру створюють українсько-швейцарську медичну установу, що надаватиме медичну допомогу четвертого рівня недужим із Європи та Азії. Торік Пауль Фогт привіз в Україну гуманітарний вантаж вартістю понад мільйон (!) євро.
Їхня співпраця, каже доктор Ємець, почалася з дружби. «За довгий час роботи хірургом Всевишній дарував щастя зустрічатися з такими, як я сам, а з деякими — здружитися. З Паулем ми ще й доповнюємо один одного. Наприклад, оперували в Тбілісі і разом зробили те, з чим я сам ніколи не впорався б. Іншого разу, в Камбоджі, треба було оперувати дитину. Для мене це була третя операція за день, і я вже фізично не міг її робити, тому розпочав Пауль. Та потім мене розбудили, й Фогт сказав: «Ємець, тут я довіряю тільки тобі». Йшлося про надзвичайно складну корекцію серцевої вади у дитини, за котру швейцарський хірург не взявся.
Доктор Ємець — філігранний хірург дитячих сердець, доктор Фогт — дорослих. «Я розумію: робити операції на дорослому серці так, як Пауль, я не навчуся. Тому зараз він навчає цьому моїх молодших колег». Слухаю професора Ємця, мовчки вражаючись такій здатності спільно затято працювати на результат і так уміти відділяти зерна майстерності від полови самолюбства.
«Міжнародна співпраця має бути правилом, ніхто не може самотужки здійснити прогрес у кардіоваскулярній медицині. Співробітництво вкрай потрібне для будь-якого центру. Саме це ми й робимо: обмінюємося досвідом для того, щоб краще допомагати пацієнтам», — каже Пауль Фогт.
Запитую в нього: чим швейцарській стороні вигідна співпраця з українським центром? «По-перше, ми отримали партнера для фундації, — пояснює він. — По-друге, в Східній Європі багато пацієнтів, які не можуть фінансово дозволити собі лікування в західних клініках. Тому ми вирішили, що лікуватимемо цих пацієнтів тут. Український центр за рівнем наукових досліджень і результатів лікування має бездоганну репутацію. Ми обмінюємося досвідом на високому рівні, і це дуже відрізняється від роботи фонду в інших країнах»
«Пауль Фогт — унікальний фахівець, — каже доктор Ємець. — Я знаю його понад десять років, і на те, що робить він у Швейцарії, більше не здатен ніхто. Під час минулого візиту до нас він замінив пацієнтові висхідну, ручну та грудну аорти, й наступного дня людину вже виписали! Нині багато говорять про заміну праці хірурга роботою машини. Але втручання такого рівня складності — це авторська робота, індпошив».
«Чим цікава для вас співпраця з українськими лікарями? — запитую в доктора Фогта. «Це справді двосторонній обмін знаннями, тут працюють дуже досвідчені дослідники найвищого класу. І вони, і я маємо досвід, пролікувавши тисячі пацієнтів. Тому можемо вчитися сильним сторонам, таким чином урівноваживши слабкі. В цьому й полягає мета фонду «Серце ЄврАзії»: обмінюватися знаннями та покращувати рівень лікування у кардіоцентрах. Нам треба багато подорожувати, щоб у кожній із клінік взяти найкраще».
Одна з переваг українського центру, каже Пауль Фогт, — унікальний метод хірургічного лікування немовлят із використанням пуповинної крові, який вперше у світі запровадили наші лікарі під керівництвом професора Ємця. «Це підхід, який не завжди застосовують навіть у сучасних кардіоцентрах європейських країн. І я впевнений, що такий метод адаптують у них».
Велич у простоті
На інтерв’ю з доктором Фогтом вдалося викроїти 15 хвилин, на розмову з П’єром Левісом не було й того: відразу після п’ятихвилинки він попрямував до операційної. Я, затамувавши подих, стоячи за прозорою стіною, спостерігаю, як працюють лікарі. Максимальна концентрація, швидка реакція, жодного зайвого руху. Їхній світ зосереджено довкола єдиної людини — тієї, що на операційному столі.
Доктор Левіс разом з українськими колегами стежить за зображенням на моніторі, де зонд повільно просувається артерією, та коментує перебіг операції. «Я багато знаю і хочу передати молоді те, чого навчився протягом життя. Рівень українських лікарів дуже високий, вони справді присвячують себе роботі й пацієнтам. Я радий приїздити сюди. У ваших фахівців великий потенціал для розвитку». Додає, що хоче приїжджати постійно, аби бачити прогрес, але водночас сподівається, що настане час, коли тут у ньому вже не буде потреби.
Справжня велич — у простоті: один із піонерів стентування, блискучий швейцарський фахівець каже, що кожного дня вчиться у молодих українських хірургів. «Вони ставлять багато цікавих запитань. Маю багаторічний досвід, але все-таки вчуся тією самою мірою, що й вони».
Робота, зізнається доктор Левіс, — це його зачарування й посвята. «Якщо вона займає багато часу, значить, так і буде. Пацієнт завжди на першому місці. Коли щось починаєш, то маєш закінчити й зробити все якомога краще. І коли настає той день, коли ти не хочеш цього робити, маєш припинити працювати». Він любить кардіологію за складність і ті виклики, які вона готує щодня. Наприклад, ніколи не можна сказати завчасно, складна буде ситуація чи проста. Все може починатися нібито легко, а за кілька секунд виникнуть непередбачувані проблеми. І навпаки: бувають дуже непрості історії, коли на перший погляд здається, що нічим зарадити неможливо, а справляєшся з цим за півгодини. «У цьому перевага моєї роботи — щоразу це щось нове. У мене майже немає рутини».
Насправді замолоду видатний кардіолог хотів стати архітектором чи музикантом. «Не знаю, як вирішив бути лікарем. Справді». Мабуть, тому й став віртуозом у кардіології. Натомість фах архітектора здобув його син, а музика — улюблене хобі, яке рятує від утоми.
«Що спільного між медициною та музикою?» — запитую. Доктор Левіс на мить замислюється. «Непросте запитання, — ледь усміхається у вуса. — Задоволення й краса. В музиці багато правил, вони дуже складні, й саме це створює її красу. Безліч правил і в кардіології. Але так само, як і з музикою, в кінцевому результаті виходить краса».
Українська клініка — серед лідерів
З операційної йду туди, де опікуються найтяжчими пацієнтами. «Тут працюють певною мірою фанатики — називайте нас як хочете», — в очах завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії Валерія Дьогтяра жодного натяку на жарт. «Робочий день — із сьомої ранку до нескінченності. Немає часу на родину або для того, щоб провідати батьків. Але від своєї роботи я отримую величезне задоволення».
Це простір полярностей, життя і смерті. Приводів радіти, на щастя, у лікарів та пацієнтів набагато більше (рівень післяопераційної летальності тут становить 0,89%, тоді як у кращих західних клініках — 3-4%).
Мабуть, найважче пережити, коли щось у лікуванні йде не так. Валерій розповідає про хлопчика зі Львова, якого оперували київські лікарі. Кілька років тому дитині зробили дуже складну операцію з імплантації клапана у Франції. Він зносився, і місяць тому в центрі провели два втручання: спершу відкрили кровотік, а потім замінили клапан. Серце врятували. Та внаслідок нездужання не витримали інші життєво важливі органи… «Дуже тяжко з цим впоратися», — дивиться він кудись повз мене.
Цієї миті згадую відповідь П’єра Левіса на запитання щодо смерті: «Завжди сподіваюся, що це не станеться знову. Але знаю, що станеться. Кардіолог — прекрасна професія, тому що ти маєш змогу зробити значно більше доброго, ніж поганого».
Історій, коли одужують навіть найскладніші пацієнти, набагато більше. Так, одна з дорослих пацієнток провела в клініці близько року, з них сім місяців — у реанімації. Крім кардіопатології, у неї були ще проблеми: погано функціонувала печінка, жінка мала «слонові» ноги та вагу майже 150 кілограмів. «Хвора була така складна, що ніхто з кардіохірургів України не ризикував оперувати. За операцію взявся професор Фогт — тепер у пацієнтки все добре», — каже Валерій.
…З Іллею Миколайовичем Ємцем спілкуємося в хвилинних перервах між консультаціями, операціями, нескінченною вервечкою відвідувачів. Аби поговорити грунтовніше, домовляємося зустрітися ще раз. Кілька разів він телефонує дуже пізно після робочого дня, стомлено перепрошує: «Лише щойно з операційної». Так проходить майже кожен його день. І — все його життя.
Рівень допомоги, який надають в українському кардіоцентрі, — це той випадок, коли Європа вже давно в Україні: за кількістю та складністю операцій у дітей, рівнем летальності й багатьма іншими параметрами українська клініка серед лідерів таких закладів на Заході. І вже до нас їдуть найкращі європейські лікарі. Важливо втримати цей унікальний рівень, який роками копіткою працею, тисячами годин, проведених в операційних і біля ліжок пацієнтів, створила команда професора Ємця.
ДОВІДКА «УК»
Вартість операції коронарного шунтування в цюрихській клініці — 120 тисяч євро. У київському центрі дітей до 18 років лікують безкоштовно, дорослі оплачують медичні матеріали, які використовують під час операції. Її середня собівартість — близько 80 тисяч гривень.
Ми в Google+