Перші святкові дні нового року для сумчан видалися не вельми приємними, а для багатьох мешканців двох будинків на вулиці Металургів та проспекту Михайла Лушпи стали взагалі жахливими. Саме в цих багатоповерхівках з інтервалом у кілька днів пролунали вибухи: двоє, м’яко кажучи, неадекватних господарів навмисно від’єднали газові трубки від плиток, напустили в кухню блакитного палива і… запалили сірники.

У першому випадку одна сусідка загинула, більше десятка мешканців звернулися по медичну допомогу, а осколки скла та балконних і віконних рам долітали до протилежного боку вулиці. В другому, на щастя, обійшлося без жертв, однак у сусідніх квартирах повилітали шибки, знесло двері. Що казати про епіцентри вибухів, коли загалом до десятка жилих помешкань стали непридатними для проживання і потребують капітального ремонту. Не кажучи про шок, який пережили сусіди, передусім діти.

Збіг чи ні, але вибухи пролунали в різні пори доби з хвилинною точністю: о 8.40 та 20.40. І спричинили їх душевно неврівноважені мешканці, один з яких перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, а інший, за свідченнями сусідів, вирізнявся дивакуватою поведінкою. До того ж постійно пиячив, влаштовував домашні дебоші, лупцював співмешканку, яка після новорічного свята зібрала свої речі й пішла від свого благовірного.

Нині правоохоронці з’ясовують усі деталі пригод, але плачевних наслідків ніхто не скасує. Ті, хто спричинив руйнування помешкань, підлікувавшись після одержаних опіків, чекатимуть своєї долі у СІЗО — їхню осудність ще будуть встановлювати. А пересічні сумчани не перестають перейматися питаннями: чи можна було уникнути трагедії і неприємностей? Чи захищені нині городяни від таких душевнохворих підривників? Чи є гарантії, що подібне не повториться в якомусь іншому місці? Бо кого-кого, а хворих, у яких, як кажуть, не всі вдома, дедалі більшає.

Останнє твердження — аж ніяк не перебільшення. За даними Асоціації психіатрів України, нині мешканців з відхиленнями у психіці приблизно 1–2% (чому їхня кількість зростає — інша не менш важлива проблема). І живуть вони не тільки в Сумах — варто оглядітися навколо. Люди не винні, що вони хворі. А ось здорове суспільство повинне думати і турбуватися про них: налагодити облік, за потреби — лікувати, а якщо пацієнт становить загрозу для оточення, то й примусово утримувати у відповідних закладах. Тобто кожен повинен бути там, де повинен бути: хворий — у лікарні, злочинець — у в’язниці й так далі.

Згадуючи про сумські випадки, впевнюєшся: щастя — в нещасті. Після того, як сталися газові вибухи, у місті вдарили в усі дзвони. Під час зустрічей представників місцевої влади з містянами останні акцентували увагу на тому, що деякі мешканці становлять потенційну загрозу для навколишніх. Як правило, такі «неадеквати» ледь не щодня граються з вогнем у прямому і переносному значеннях. Серед них — самогонники, які, готуючи і дегустуючи оковиту, часто втрачають будь-який контроль, хоч і мають справу з газом. Чимало лиха можуть наробити безхатьки — особливо в холоди, коли намагаються самотужки зігрітися. Словом, перелік не куций.

Тож у місті вирішили скласти списки всіх соціально не благонадійних жителів, включаючи людей із психічними відхиленнями. До цього долучили дільничних, представників ОСББ і ЖЕКів, медиків, громадських активістів — усіх, хто зацікавлений бодай у відносному щоденному спокої. Газові вибухи оголили вкрай гостру і нагальну проблему не тільки в Сумах. І якщо у слобожанському центрі після січневих струсів хоч якось узялися за наведення ладу, то решті регіонів навряд чи варто чекати подібного лиха.

Часто повторюємо прописну істину: що написано на роду — того не об’їдеш і на льоду. Але ж не забуваймо, що береженого Бог береже. Тим паче, коли бачимо загрозу, запобігти якій набагато легше, аніж потім боротися з її наслідками.