Рядки з вірша «Клятва», де є промовисті слова «Донбас ніхто не ставив на коліна і нікому поставити не дано!» тутешній пролетарський поет-шахтар Павло Безпощадний написав у похмурому 1942 році, коли край перебував під окупацією німецько-фашистських загарбників. Тепер його рідна Горлівка, де похований один із патріархів місцевої літератури та є вулиця, названа його іменем, знову окупована. Причому нинішня реальність, на превеликий жаль, зіграла злий жарт з автором, оскільки зараз на коліна частину Донбасу поставив фактично ніхто — несусвітні неуки, нікчеми, професійні нероби, маргінали і кримінальні елементи, якими на відстані та зблизька керують кремлівські ляльководи.

Донбас — край розвиненої потужної промисловості та індустрії, науки й освіти, культури і мистецтв. Одна з характерних його особливостей те, що окрім багатющих родовищ чорного золота й інших корисних копалин найцінніше багатство — це суто людський потенціал, адже успішні представники майже всіх сфер життя відомі далеко за межами регіону. Гордістю Донеччини завжди були, є і будуть двічі Герої Радянського Союзу, двічі Герої Соціалістичної праці, лауреати найвищих науково-технічних і мистецьких премій, народні артисти, рекордсмени світу. І це ж як треба було занапастити цей благодатний і щедрий на таланти й працьовитих людей край, аби кусень його території  загарбали і очолили нікому не відомі недавні мийники автомобілів, охоронці супермаркетів, продавці курей чи взагалі персони, у яких весь трудовий стаж — кілька «ходок» у місця не такі далекі! 

Убогий відповідний потенціал самозванців став жахом навіть для них самих. «Міністрів» та інших керівників у самопроголошеній «ДНР» звільняють так швидко, що навіть не встигають вигадувати якісь прийнятні формулювання. Адже не станеш всім пояснювати: «народний міністр» укотре виявився безнадійним бовдуром і хронічним клептоманом, бо причетний до розкрадання «республіканських» та інших коштів чи майна. Тим часом стає дедалі очевидно: причетні до утворення на тілі Донбасу цієї потворної пухлини, схоже, відчувають інші характерні проблеми зі своїм здоров`ям. Йдеться про катастрофічний брак здорового глузду та періодичні напади маразму. Чого тільки вартий проект створення у «республіці» дитячої організації, названої на честь її «вождя» Олександра Захарченка «Захаровець»! Вражає безпосередньо емблема-значок, дещо схожа на колишню зірочку жовтенят. Та відчуйте різницю: на тій давній зірочці був невеликий кружок у центрі з портретом малого Ульянова, а тут є великий круг із насупленою мармизою колишнього продавця курей, із-за якого ледь-ледь помітні промені зірки.

Про надміру, здається, збагнув і сам «вождь». Бо коли над цією затією у самій «ДНР» почали сміятися навіть не продані ним кури, він промимрив на своє виправдання: мовляв, нічого не знав про саме таку назву дитячої організації. Але процес уже пішов! Приміром, у місцевих школах старост класів і батьківські комітети зобов’язали до закінчення зимових канікул (10.01.) «вивчити й зазубрити слова клятви захаровця». Люди старшого покоління можуть переконатися, що текст клятви це «передерта» копія слів, які колись виголошували радянські піонери. З-поміж нововведень: «Жити, навчатися і боротися, як вчить нас наш лідер Олександр Володимирович Захарченко!» Дуже прикметний і рядок із «Законів захаровців»: «Захаровець завжди повідомляє старшим про негідну поведінку інших».

Чимало батьків школярів, для яких приготували ось такий подарунок під новорічну ялинку, називають це «тихий жах». Тихий, бо вголос про це не скажеш, адже поряд тепер «захаровці», які мусять доносити про незадоволених політикою «республіки». «Відверто ніби ніхто й не змушує вступати до організації, — каже одна з матерів, чия дитина під час зимових канікул зубритиме «клятву» і «закони». — Проте в школі чітко натякнули: у тих дітей, хто вагається чи уникатиме вступу, будуть проблеми з навчанням тощо».

Це ж як потрібно не любити й не поважати цю благодатну землю, щоб додуматися до такої потворної моральної наруги над наймолодшими її представниками! Натомість дорослим, які засліплені ненавистю до України і вважають створення «захарюгенду» нормальним явищем, а керівників «республіки» — своїми лідерами (є, на жаль, і такі), доречно нагадати висловлювання Карла Маркса: «Коли ти стоїш на колінах, то все здається великим».

Ще не болять у вас коліна, шановні і не дуже земляки?..