За даними Держстату, на 1 січня цього року в Україні було 28 377 сіл і селищ. Це, як зазначають аналітики Економічного дискусійного клубу, на 8 одиниць менше, ніж у попередньому році. Із 1991-го на карті України стало менше на понад 650 населених пунктів. Здебільшого це села, які ще в радянські часи було визнано неперспективними і увага держави до них зменшилась. А люди почали масово виїжджати. Як правило, там залишаються тільки літні, в яких немає ні сил, ні бажання, ні коштів шукати собі кращого місця проживання.

Райське місце

Пані Євгенія із села Партизанське на Житомирщині, де нині проживає лише кілька пенсіонерів, мріє про те, що село колись буде великою оздоровницею. Каже, що воно могло б стати золотою жилою для того, хто побудував би тут санаторій. «Подивіться, яка природа! А гриби, а ягоди, а повітря яке — саме лікує! Райське місце для відпочинку, і самого місця вдосталь». Наприкінці літа тут щедро родять сливи. Село ними так рясно обсаджене, що здається, хати стоять посеред саду. Але чи здійсниться ця мрія?

Нині реалії такі. Транспортне сполучення з райцентром починається лише за кілька кілометрів, із сусідньої Суховолі, до якої треба ще дійти. Там і найближчий магазин. Медичне обслуговування — у критичному разі викликають «швидку», а так люди лікуються переважно народними методами. Школи немає, та й ходити туди нікому. Добре, що хоч мобільний зв’язок розв’язав проблему комунікацій. Із благ цивілізації — лише електрика. Роботи немає, та й якби була, хто працюватиме? Живуть же самі пенсіонери. Може, хтось і збудував би там оздоровницю і село б відродилося, але, вочевидь, ніхто з бізнесменів і не знає, що таке райське місце існує.

І це лише один приклад того, як неперспективні села, які нині дехто з експертів називає депресивними, впадають у ще більшу депресію. Що з ними буде в умовах децентралізації? Чи не станеться так, що затрати громади на послуги для жителів таких сіл будуть надто великими і це буде неефективно для громади, або громада вирішить ніяких затрат не нести і їхні жителі опиняться у ще більшій ізоляції?

Сільські голови починають «движуху»

Народний депутат Юрій Ганущак такого скепсису не поділяє, більше того, він переконаний, що саме децентралізація допоможе селам, і депресивним також, вийти на новий рівень розвитку.

— Подивіться на поведінку багатьох голів ОТГ. Вони вкладають субвенції в неперспективні села. Чому? Там живуть їхні виборці. А ще якщо створити комфорт у тому селі, то воно сторицею віддячить, — розповів він «Урядовому кур’єру». — Бо нині як там жити? Багнюка, вуличного освітлення немає, молоді мало, школа задрипана і роботи немає. Тому молоді сім’ї виїжджають. Якщо ж молодь виїжджає — селу кінець. То нормальний голова робить дороги, освітлення, організовує довезення учнів, щоб від нього не їхали в місто.

Експерти зауважують, що нині потреба в робочій силі на селі — 10%, а в майбутньому прогнозують 6%. На думку Юрія Ганущака, той невтішний прогноз досить скоро скоригується зовсім в інший бік.

— Знаю одну громаду, куди після об’єднання прийшло два інвестори — американці й німці. Один інвестує в доларах, другий у євро. Один зайнявся виробництвом палива з цукрового буряку, другий — переробкою сої. Один запросив на роботу 200 місцевих жителів, другий 150, — каже народний депутат. — Тобто інвестор приходить туди, де починається «движуха». Щоправда, щоб активізувати цей процес, треба ухвалити законопроект № 5352 про планувальну документацію. Думаю, ми це зробимо. Так ось, коли буде перспектива роботи і молоді родини побачать, що в селі жити комфортно, за 10 хвилин можна доїхати маршруткою в місто, — хто ж поїде із села? А ще зважте, що в селі зазвичай немає проблем із житлоплощею, бо там купити дім набагато дешевше, ніж у місті. Тож у селі стане жити престижно.

Можливо, до такої престижності ще далеко, однак уже є чимало прикладів того, що керівники ОТГ неабияку увагу почали приділяти саме депресивним селам. Під час зорганізованого проектом USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» прес-туру до села Кіпті Чернігівської області керівник місцевої ОТГ Володимир Кучма розповів «Урядовому кур’єру», що серед 12 сіл, які входять у громаду, є й такі, які не те що селами — хуторами не можна назвати. Але зауважив, що нині багато роблять, щоб люди там жили не в депресивному середовищі, а в економічно розвиненій громаді.

— У нас є село Розівка, там живе всього троє людей, — каже Володимир Кучма. — Приїхавши туди, бачу: чоловік сидить. Заводжу розмову. Кажу: я ледве до вас доїхав по цій дорозі. Може, її згрейдерувати? А він каже: та й до тебе говорили, що її згрейдерувати треба. Тобто протягом багатьох років про комфорт цих людей ніхто не дбав. Тож люди збайдужіли до всього. Плануємо зробити дорогу, про яку я того чоловіка питав. А ще хочемо в селі — там лише одна вулиця, 300 метрів — повісити ліхтарі. Хай люди бачать, що щось для них роблять. А на цю територію треба привести бізнес. Бо там дуже зручне розташування, поряд траса. І бізнес прийде, як побачить, що ми відверті й хочемо йому допомогти.

До речі, за словами Володимира Кучми, за рік після об’єднання громади в соціальному розвитку сіл, які входять до неї, змінилося дуже багато.

— Кіптівська громада впоралася з усіма амбітними проектами, запланованими на 2016 рік. Це ремонт дитсадків, придбання транспорту, створення міцної бази для комунального підприємства тощо. Відкрили сучасний ЦНАП. Фінансова підтримка від держави була на рівні 5,313 мільйона гривень, а ОТГ в розвиток соцкультпобуту додала ще 5 мільйонів. Адже ми теж знаємо, як заробляти.

Робочі місця є

— І робочі місця є, — веде далі голова ОТГ. — У нас працюють сільгосппідприємство, лісове господарство, бізнесові структури. Зарплати — як і скрізь в Україні. Нині молодь від’їжджає із сіл не через брак роботи. Це батьки закликають: їдь, дитино, з дому! А куди їдь? Запитую їх: зможете забезпечити її житлом у Києві, працевлаштувати? Ми кудись тікаємо — в міста, за кордон, стаємо заробітчанами. Створімо щось власне на місці. Бо в містах теж ніхто задарма не платить зарплату. Тому хочемо створити всі умови, щоб людина залишилася.

Створити громаду — це лише один крок. Треба думати хоч на років 15—20 наперед, хто в ній житиме. Ми перша громада в Україні, яка реалізує програму збільшення народжуваності на селі. Сім’ї, де народилося немовля, надаємо одноразову допомогу 20 тисяч гривань з місцевого бюджету.

Діє й програма підтримки людей, які опинилися у скрутних матеріальних умовах. А ще плануємо надати сучасне житло молодим фахівцям. Нині закінчуємо ремонт колишнього ФАПу в Кіптях, де діятиме амбулаторія. Тут працюватиме молодий фахівець — сімейний лікар, і в цьому приміщенні в нього буде квартира з євроремонтом.

— Добре знаю віддалені села, бо шкільний автобус там їздить, — додає Станіслав Пузирний, начальник відділу освіти Кіптівської ОТГ. — Раніше проїхати йому до сіл Самійлівка, Борсуків, Димерка було складно, бо дорогу було зруйновано. А цьогоріч на умовах співфінансування зі службою автодоріг зробили капремонт найбільш зруйнованої частини. На майбутнє також закладено кошти на ремонти доріг у найвіддаленіші села. А дошкільнята із цих сіл тепер відвідують дитсадок. Це теж турбота про віддалені села. Постійно намагаємося об’єднувати людей, приміром, підвозимо їх на свята, організовані громадою, щоб вони почувалися жителями не лише одного села, а громади. 

Насамкінець. Усі кроки, про які ми дізналися, свідчать про одне: депресивним селам допомагають вийти з депресії. У цьому зацікавлені насамперед громади. Як підуть справи — побачимо. Головне — початок зроблено. А там, можливо, й у Партизанське повернеться життя, і пані Євгенія побачить, як будують оздоровницю, і зможе підлікуватися. 

ТОЧКА ЗОРУ

«Потрібно обирати господарників»

Іван ФУРСЕНКО,
перший заступник керівника виконавчої дирекції
Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад:

— Якщо ці села об’єднаються з аналогічними, наприклад, 25—30 населених пунктів, то зможуть розвиватися хуторним способом, як у країнах Балтії. Якщо будуть успішними реформи, а право розпоряджатися землями за межами населених пунктів буде надано громадам, люди поступово повертатимуться.

Елемент економічний — це зарплати, доходи. Це моя точка зору, і асоціація її обстоює, більшість голів ОТГ підтримують і виступають ініціаторами збереження цих сіл. Ми рухаємося в Європу. А в Європі головний критерій — забезпечення якості життя на території незалежно від того, скільки людей там живе. Але багато залежить від того, як спрацює сама ОТГ.

На щастя, нам вдалося відхреститися від політики, в і новому Законі «Про місцеві вибори» визначено, що депутатів сільських і селищних рад обиратимуть за мажоритарною системою. А люди мають розуміти, що обирати треба господарників, які обстоюватимуть їхні інтереси.