Кияни радо зустріли осінні дощі, сподіваючись, що небесна волога допоможе рятувальникам зупинити пожежі на торфовищах, і смог перестане душити. Та й усе Полісся з надією дивилося на небо — чадний присмак цього літа набрид усій північній Україні. Але насправді радіти поки що зарано. Адже навіть якщо залити водою таку пожежу зверху, всередині торфовище тлітиме й надалі.
Вогнеборці не сплять
За інформацією Державної служби з надзвичайних ситуацій, на початку третьої декади жовтня ситуація навколо Києва була особливо складною. Диміло у 11 районах Київщини на понад 120 гектарах. Довелося залучати рятувальників із Житомирщини та Чернігівщини, завозити потужні мотопомпи.
Загалом в Україні цього року сталося у 3,5 раза більше пожеж на торфовищах, ніж торік. Часто вони починалися з невеличкого багаття, у якому громадяни спалювали сміття, щоб не платити за його вивезення на звалище. Або вогонь приходив із полів і придорожніх смуг, де випалювали суху траву.
Боротися з паліями складно. Голова Державної екологічної інспекції Андрій Заїка повідомив журналістам, що його відомство має змогу нараховувати збитки від пожежі лише у разі виникнення її в лісі. А от доступу до приватизованих земельних ділянок інспектори не мають. Тому й не знають, скільки пожеж було і яких збитків вони завдали. Також не зміг сказати посадовець, скільки осіб притягнули до відповідальності: «Ми можемо скласти протокол, якщо застали людину на місці скоєння правопорушення. Але такого майже не трапляється». Шляхів розв’язання проблеми безкарності паліїв пан Заїка також не назвав.
Болота — це молодість Землі
Але головна проблема у кліматі. Перший заступник голови ДСНС Олег Мельчуцький зауважує, що виникнення пожеж у природних екосистемах цього року пов’язане з аномально високою температурою повітря, яка довго трималася. При цьому кількість опадів становила лише 30% норми. Це призвело до висихання як природних, так і штучних водоймищ та меліоративних каналів. Порівняно із середніми багаторічними показниками рівень грунтових вод понизився від одного до двох метрів.
В. о. міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін теж наголошує, що зупинить тління торфу лише обводнення боліт і підняття рівня грунтових вод. Але при цьому зауважує, що попередньо треба докладно вивчити питання, щоб не підтопити інші території тощо. Також, на його думку, неабияк перешкоджає такому відновленню те, що землі розпайовані. «Ми плануємо найближчим часом порадитися з колегами з ДСНС та Держекоінспекції щодо відновлення водності боліт», — сказав Сергій Курикін журналістам.
Нагадаю, що торфовища димлять з ранньої весни. І такі, хоч і меншого масштабу пожежі відбуваються щороку. А про небезпеку від надмірного осушення боліт науковці попереджали упродовж 70 років. Зокрема Віталій Поліщук та Валентин Багнюк писали в «УК» 19 жовтня 1993: «Новий наступ на рештки меліорованих річок, боліт, заплав, луків — це нищення значних резерватів і накопичувачів прісної води».
«Болота — це молодість Землі» — вислів, який приписують різним науковцям минулого століття. Байдуже, хто саме його автор, але суть від того не змінюється. Болота живлять блакитні артерії планети. І, як бачимо, від них залежить напряму і наше здоров’я.
Я поцікавився перспективами відновлення наших боліт у в. о. голови Держводагентства Ірини Овчаренко. Вона повідомила, що зважаючи на маловоддя, яке спостерігається на річках України, питання вологозарядки ∂рунту і торфовищ швидко вирішити неможливо. Однак локально агентство вживає заходів. Наприклад, за підтримки Програми розвитку ООН в Україні розроблено пілотний проект щодо відновлення природного гідрологічного режиму торфовищ і попередження пожеж на них на осушувально-зволожувальній системі «Смолянка» (площа 2300 га). Завдяки проекту проведуть капітальний ремонт гідротехнічних споруд, розчищення річки Остер і магістрального каналу «Смолянка» в Ніжинському районі Чернігівської області.
Прогноз на завтра
На думку директора Регіонального східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергія Зібцева, без рішучого втручання уряду в ситуацію наступного року нас очікує повторення смогового літа. Та й нинішні осінь-зима можуть і надалі «радувати» нас смердючим димом. Адже торф здатен тліти навіть під снігом. Професор Зібцев підкреслює, що щільність пожеж у Білорусі й Польщі в рази менша, ніж в Україні. Хоч і у нас, і в сусідів однаково високі рівні пожежної небезпеки й погодні умови. Причина такої великої кількості пожеж, каже пан Зібцев, — незадовільна координація роботи міжвідомчих протипожежних служб в Україні. Хоч раніше якісна координація таки була.
Скажімо, у серпні 2010 року при однакових погодних умовах у європейській частині Росії згоріло понад 200 тис. га лісів, тоді як в Україні — не більше трьох тис. га. Тоді свою позитивну роль відіграла постанова Кабінету Міністрів від 1.08.2010 «Про високу пожежну небезпеку» та Порядок організації протипожежних заходів. Тоді також створили для координації робіт Міжвідомчий оперативний штаб з ліквідації пожеж. Нині варто негайно ухвалити аналогічні документи й структури. Про це фахівці центру заявляли ще в квітні після пожежі в зоні відчуження ЧАЕС площею 10 800 га. Проте висновків не зробили, а винуватців не покарали.
У розмові з «УК» пан Зібцев підкреслив, що часто лісові та торф’яні пожежі можна гасити ще в зародку, але цього не стається через елементарну безвідповідальність. На невеликі пожежі сухої рослинності власники угідь та місцева влада не хочуть викликати пожежників. За це потім доводиться дорого платити. Згідно з даними ДСНС, на гасіння пожежі на площі 2 га потрібно 40 тис. грн. Однак, як зазначив С. Зібцев, реально це ще дорожче, бо у нас використовують техніку 1960-х років, а вона споживає 60 літрів пального на годину.
Дихайте… мілкіше?
Тим часом чиновники радять громадянам не відкривати вікон. Не розуміючи, що це рятує за умови одноразового викиду шкідливих речовин у атмосферу. Тоді справді можна перечекати, поки отрута розвіється. А коли задимлення тримається тижнями? Оманлива й порада користуватися кондиціонерами. Звичайні прилади лише охолоджують або нагрівають повітря та змінюють його вологість. А фільтрувати його можуть лише спеціальні кондиціонери, дуже-дуже недешеві.
З корисних можна назвати лише пораду не ходити під дощем із непокритою головою. Оскільки гази, які містяться у смозі, розчиняючись у воді, перетворюються на кислоти. Розчин не настільки сильний, щоб проїсти на ваших очах дірку в плащі, але негативно вплинути на волосся може.
Загалом порятунок від задухи — це відновлення водності наших річок і боліт, якісна робота протипожежних служб та запобігання пожежам через покарання паліїв.
ПЕРЕДУМОВИ БІДИ
Поштовх до осушення Полісся дав Сталінський план перетворення природи. За ним, зокрема, намічалося осушення в Україні 1897 тис. га боліт.
Автор книги «Історія охорони природи в Україні» Володимир Борейко розповідає, що масштабне осушення почалося ще до Другої світової, а після неї роботи продовжили. Так, 18 жовтня 1947 партія і уряд УРСР вимагають продовжити подальше «освоєння заплави річки Ірпінь та її приток», а вже влітку 1948-го тут розгорнулося масштабне осушення. Обласна партійна газета «Київська правда» навіть випускала тоді спеціальний додаток «Київська правда на Iрпiнськiй заплавi». Через кілька років багатющу на дичину й рибу заплаву знищили. Річку вирівняли під лінійку і перетворили на канаву.
У 1954 році в УРСР підписали відразу кілька урядових постанов, зокрема щодо осушувальних робіт у заплавах річок Трубіж, Недра та Здвижу.
У листопаді 1959-го прийнято рішення щодо українського Полісся. Планувалося осушити близько 5 млн га, спрямити 600 кілометрів русла Прип’яті (робили це вибухами, знищивши колонії бобрів і багаті рибні ями).
У липні 1966-го підписано постанову ЦК КПУ і Радміну УРСР «Про широкий розвиток меліорації земель». Нею передбачалося в 1971—1975 роках осушити в УРСР 1000—1080 тисяч гектарів. Тоді почали підбивати підсумки соціалістичного змагання з осушення боліт. Призові місця за знищення природи визначали щороку, аж до 1970-х. Наслідки цих змагань ми і вдихаємо тепер разом зі смогом тліючих торфовищ.
Ми в Google+