.jpg)
Голова Мукачівської
райдержадміністрації
Едуард ДУДА
Внесок Мукачівського району в той «кошик», що його наповнюють своїми здобутками райони і міста Закарпаття, завжди був одним із найбільших, залишається таким і тепер. У нинішніх непростих умовах команді управлінців з райдержадміністрації на чолі з головою Едуардом ДУДОЮ вдається утримувати міжгалузевий баланс, добиватися виконання поставлених урядом завдань. Керівник визнає за основу успіхів єдине: працю.
— Едуарде Лукичу, як сприйняли призначення на керівну посаду?
— Одразу скажу, що мені було легше, ніж декому, бо перед цим довелося працювати заступником голови. Складність була в тому, що спектр діяльності розширився до повних 180 градусів.
— У чому особливість Мукачівського району?
— Візьмімо для початку територіальний аспект. Серед наших населених пунктів, більшість яких розташована в долині закарпатської річки Латориця, є низинні, передгірські й гірські. В останніх навіть нараховують надбавки до зарплат.
Особливість і в тому, що в нас дуже строкатий національний склад. Рівнинні села — переважно угорськомовні, ближче до Мукачевого — німецькомовні, в горах і передгір’ї живе українськомовне населення. Район багатий пам’ятками архітектури, серед яких особливе місце займають палац графа Шенборна і замок Сент-Міклош у Чинадійовому.
— Район ще й на перехресті шляхів.
— Через нього проходять головні магістралі області. Це сприяло тому, що наші населені пункти здавна відомі як осередки торгівлі й ремесел. Про міцні господарські традиції цієї місцевості свідчить те, що на горі Ловачка поблизу Мукачевого уже в ІІІ столітті до н.е. діяв залізообробний виробничий центр: давнє поселення кельтів, яке тут існувало, детально описали археологи.
На Мукачівщині велика густота населення. Більшої кількості населених пунктів, ніж цей район, у Закарпатті не має жоден інший — 88. На їхній території діють 37 сільських і дві селищні ради.
— Наскільки переваги свого географічного положення, можливості логістики район використовує для розвитку економіки, поліпшення життя людей?
— Непросто з цим розмаїтим господарством. Полегшує справу те, що нам не потрібно чогось вигадувати, а використовуємо досвід попередніх поколінь, і, не побоюся цього слова, епох. Скажімо, у селі Великі Лучки в колишньому колгоспі імені Леніна майже піввіку пропрацювала знаний кукурудзівник двічі Герой Соціалістичної Праці Ганна Ладані. Після припинення існування АПК в минулому його вигляді набутки села в зерновиробництві не канули в Лету, їх узяли на озброєння сучасники. Завдяки такому підходу район став лідером у цій галузі. За врожайністю ранніх зернових культур цього року загальнообласна першість за мукачівцями. Попри не завжди сприятливі температурні режими, на 7,15 тисячі гектарів аграрії зібрали 25,54 тисячі тонн зерна. Урожайність площ становить у середньому 36 центнерів з гектара. Показник валового збору майже на тисячу тонн зерна вищий, ніж торік.
— А як в інших галузях?
— Якщо про АПК, то за перше півріччя досягнуто значного збільшення виробництва м’яса і яєць: відповідно на 9,4 та 11,5 відсотка. Щодо молока зростання незначне, але падіння немає.
У промисловості за такий самий час район реалізував продукції майже на 60 мільйонів гривень. Є впевненість, що нинішній рік завершимо не з гіршими показниками, ніж минулий.
— Відомо, що у промисловості «китом» завжди вважався верстатобудівний завод імені Кірова в селищі Кольчино…
— Він і тепер залишається флагманом, експортує продукцію в кілька країн Євросоюзу. Тут сходять із конвеєра і вироби для Росії, зокрема виготовляють трансмісію для транспортних пристроїв, призначених для перевезень ядерного палива. На підприємстві виготовляють також металеві конструкції для автопаркувальних станцій, замовлені Великобританією.
У селі Нове Давидково діє спільне українсько-німецьке підприємство з виготовлення чохлів для легкових авто представницького класу.
Є в нас і потужне підприємство з виготовлення керамічної плитки, кілька — з переробки сільгосппродукції. Їхня діяльність значно поліпшила показник зайнятості населення: робочі місця перестали бути таким дефіцитом, як ще десять років тому.
— У районі є санаторії й пансіонат, серед яких «Синяк», «Карпати», відомі на всю країну.
— Це з попередніх часів. Нині ж у нас з’явилися понад два десятки нових комфортабельних готельно-туристичних комплексів. Враховуючи активність господарів сільських осель, ми впевнені в добрих перспективах туризму та рекреації.
Показово, що в цій сфері дедалі активніші закордонні інвестори: зовсім нещодавно відкрито ще один великий лікувально-оздоровчий комплекс у селі Визниця, назва якого — «Білий рояль». До нього приїздять відпочивальники з Росії, Німеччини, Ізраїлю, США та Канади.
— У цій галузі співпрацюєте з підприємцями?
— Мабуть, позитивною відповіддю на це ваше запитання може слугувати те, що протягом півроку зареєструвалися додатково 127 суб’єктів підприємництва, що надають послуги у туризмі та рекреації. Надходження від цього виду бізнесу відчутно зросли.
— Які проблеми тут іще не розв’язано?
— Їх ще багато, але одна з нагальних — те, що сплата податків і зборів суб’єктами підприємництва відбувається поза межами району. Дуже часто заклади у нас реєструються як філії, а діють тут як самостійні підприємства. Таку тенденцію слід здолати, і в цьому чекаємо на підтримку центральних органів виконавчої влади. До речі, туристичний збір, запроваджений законодавцем, уже сприятливо відобразився на місцевих бюджетах.
— А як триває виконання цих бюджетів?
— Динаміка надходження коштів за 9 місяців порівняно з таким самим періодом торік значно краща. Те саме стосується й іноземних інвестицій: їхній обсяг за перше півріччя становив 18,1 мільйона доларів, позитивне сальдо реалізації експортної продукції дорівнювало 10,4 мільйона доларів США.
— Строкатість конфесійна, національна — одна з рис району. Чи є основа для конфліктів, суперечностей?
— У нас сім населених пунктів з переважно угорськомовним населенням, у трьох компактно проживає німецькомовне. У восьми населених пунктах — близько півтори тисячі ромів. До міжнаціональних конфліктів не доходить, і не останню роль у цьому відіграє влада, яка перебуває в постійному діалозі з лідерами етнічних спільнот.
На зібранні з нагоди відзначення 1025-річчя Хрещення Русі представники всіх конфесій разом помолилися за нашу державу. Хіба це не показник толерантних стосунків у нашому поліконфесійному районі?!
— Статистика свідчить, що населення району стрімко зростає. З 2005-го по 2012 рік кількість дітей віком від одного до шести років збільшилася на понад 40 відсотків. Як вдається задовольняти потреби в соціальних закладах?
— У зв’язку зі зростанням народжуваності постає питання про спорудження нових дошкільних закладів. У Верхньому Коропці вже розпочали будувати дитсадочок на 75 дітей, хоч у селі вже є один. У Великих Лучках теж діє дошкільний заклад на 125 місць, але й там зводитимемо ще один: завершуємо виготовлення технічної документації.
— Ви навчаєтеся в Національній академії державного управління при Президентові України, але відомо з біографії, що з дитинства активно займалися спортом і за першим дипломом про здобуття вищої освіти тренер. Тісні стосунки зі спортом змалечку наклали відбиток на ваше життя?
— Уся моя сім’я тісно дружила зі спортом, ба більше — жила ним. Батько Лука Васильович викладав фізкультуру в Пилипецькій середній школі, кілька десятиліть був тренером збірної команди юнаків із бігу на лижах. Яскрава особистість батька приваблювала до нашої сім’ї людей, багатьох із яких знав тоді весь Союз. Наприклад, у тата з мамою по кілька днів був у гостях двічі Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт Георгій Стрекалов, який приїжджав у Пилипець кататися на лижах. Неодноразово бували в нас відомі артисти, а художники скільки разів зупинялися! Все це завдяки насамперед гостинності батьків.
— У вашому Пилипці були добрі умови для лижного спорту?
— Сільська школа була однією з передових у цьому виді. Чого варто те, що на її базі формувалася збірна команда області з бігу на лижах, і батько очолював обласну збірну.
— Виходить, своїм формуванням ви завдячуєте спортові?
— Я і двоє моїх братів не могли залишатися осторонь лиж. Я брав участь у всіх обласних, часто в республіканських змаганнях з лижних перегонів, здобував чимало нагород. Як і брати, здобув у виші спеціальність «тренер». На тренуваннях і під час змагань гартувалася воля, що допомогло в подальшому житті. За це я і вдячний спорту.
Після ВНЗ певний час я таки викладав фізичну культуру в одній зі шкіл Мукачевого. А про батькові заслуги перед спортом ні земляки, ні ми, діти, не забуваємо. Щороку його пам’яті присвячуємо змагання з лижних перегонів, що проходять у Пилипці.
— І коли лінія життя змінилася?
— Коли отримав запрошення на управлінську роботу. Це новий, вищий рівень відповідальності, адже ти відповідаєш за весь район. Тут украй важливі формування працездатної команди, чіткий розподіл обов’язків у ній. Гадаю, свого слова ми з однодумцями в цій команді далеко ще не сказали. Будемо добиватися ще переконливіших результатів, адже для цього є всі передумови.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Едуард ДУДА. Народився 1961 року в с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області в сім’ї педагогів.
1982-го закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю «фізичне виховання».
Працював тренером-викладачем, учителем фізичного виховання в Міжгір’ї та Мукачевому, згодом три роки очолював Мукачівський міський комітет фізкультури та спорту виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області.
У наступні роки працював тренером, викладачем легкої атлетики, керівником гурткової роботи з допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання.
У червні 2010 року Едуарда Дуду призначено на посаду першого заступника голови Мукачівської районної державної адміністрації, яку очолив
18 лютого 2013-го. Депутат Мукачівської районної ради останніх двох скликань.
Одружений, виховує двох синів.
Ми в Google+