ТЕНДЕНЦІЇ

Дедалі більше глядачів бажають ходити в кінотеатри, де не їдять

Та коли ж ви наїстесь?! Це риторичне запитання дедалі частіше хочеться поставити не відвідувачам кафе чи ресторану, а тим, хто прийшов у кінотеатр. Адже інколи складається враження, що сюди люди ходять не насолоджуватись новим витвором кінематографістів, а банально попоїсти. Тож глядачі, які йдуть до кінотеатру для перегляду фільму, замість задоволення отримують лише роздратування. В цьому довелося нещодавно особисто переконатись. Можливо, вже варто вводити сеанси «без попкорну»?!

Сеанс «без попкорну»

Важко не погодитися з тим, що «Анна Кареніна» — серйозний твір Льва Толстого. Тож не дивно, що за його мотивами створено не одну екранізацію. І кожна нова викликає чималий інтерес. Тому й дивитись чергову кіноінтерпретацію краще не вдома, а на великому екрані.  Останній візит до кінотеатру вкотре довів, що і культурний заклад подекуди стає ну дуже вже безкультурним.

Спочатку все було, як завжди. Компанією прийшли в кінотеатр, купили квитки, знайшли свої місця і налаштувались на перегляд. При цьому ніхто з нашої компанії не заносив до зали продуктів, адже поїсти можна і в кафе ще до заходу в зал.

Проте вже з перших хвилин демонстрації фільму стало очевидним, що налаштуватись на перегляд буде важко. Буквально на п’ятій хвилині показу глядачі почали шарудіти обгортками від шоколадок, пригощати одне одного напоями та попкорном. І що головне — активно обговорювати, що і кому смакує.

Коли прийом трапези було завершено, а трапилось це приблизно через 20 хвилин після початку фільму, вже можна було спокійно дивитися стрічку. Проте радощі були передчасними і тиша тривала недовго.

Ну дуже вже неприємною несподіванкою для глядачів, які прийшли дивитись кіно, а не їсти, стала наступна сцена: Анна Кареніна розповідає чоловікові, що вагітна від коханця — Вронського, а у відповідь із задніх рядів лунає «плям, цьмак, сьорб». При цьому почути слова Кареніна через оці самі «сьорби» було практично неможливо. В цю хвилину в тих, хто прийшов не їсти, зник інтерес до фільму, натомість з’явилася роздратованість і бажання вийти з зали. З горем навпіл додивилися стрічку, проте враження від неї виявились двоякими. З одного боку, непогана екранізація, а з іншого — хіба за плямканням усе почуєш?! 

Ой, як весело в кінотеатрі... Фото з сайту images.yahoo.com

Насилля  чи свобода?

Проте сподіватись, що найближчим часом у кінотеатрах перестануть продавати попкорн й іншу «швидку» їжу, — не варто. Побороти це зло непросто, адже попкорн — мало не головна стаття прибутків власників кінотеатрів. Якщо грошима, отриманими за квитки, потрібно «ділитися» з тими, кому належать права на фільми, то прибутки, отримані від кукурудзи, нікому віддавати не потрібно. Цікаво, що у наших східних сусідів практика показу фільмів «без попкорну» набирає популярності. Особливо, коли йдеться про серйозні стрічки, над якими потрібно думати.

Окрім того, їжа, яка продається в холах кінотеатрів, здебільшого не є корисною. Звісно, подекуди кафе кінотеатрів пропонують своїм гостям придбати той же овочевий салат, проте з ним не дозволять заходити до зали.  Річ у тому, що прибрати розсипаний кимось попкорн значно легше, ніж розмазані по ковроліну помідори.

Представниця одного із вітчизняних кінотеатрів, який дислокується в центрі столиці, на запитання глядача, чи є у них сеанси «без попкорну», на своєму сайті дала доволі цікаву відповідь. Вона зауважила, що це дуже цікава ідея. Проте засумнівалась, а чи не буде це насиллям у наше вільне століття?! Хоч, з другого боку, попкорн — насилля над іншими глядачами. Звісно, все залежить від того, як дивитись на цю проблему… На її думку, глядачі цього кінотеатру не дуже захоплюються попкорном, це простежується з невеликого виторгу, який отримує кінотеатр від його продажу. На сайті цього кінотеатру в своїх коментарях навіть глядачі писали: «Приємно, що тут не чути хрусту та смороду попкорну». Хоч сама ідея таких «вільних» сенсів адміністрацію зацікавила.

ТОЧКА ЗОРУ 

Інна КОНОНОВА,
психолог:

— Звичка отримувати одночасно як звичайну, так і інтелектуальну їжу, родом із дитинства. Тому побороти її, на мою думку, майже неможливо. Проте казати, що це правильно, в жодному разі не варто. Адже питання полягає в тому, що зазвичай в кінотеатрах їдять не дуже виховані люди. І це настільки ж неправильно, як обговорювати всі інтимні подробиці свого життя по мобільному телефону в громадському транспорті.

Ще один момент: захопившись переглядом фільму, глядачі можуть з’їсти більше, ніж хотіли. Тож тут очевидна вигода кінотеатрів в отриманні додаткового прибутку від такої торгівлі.

Звісно, коли людина дивиться кіно, а хтось чавкає, її це дратує, адже в такій ситуації вкрай важко зосередитись на сюжетній лінії. І подібних «подразнювачів» у нашому житті, на жаль, багато. Всі вони в комплексі негативно впливають на загальний психічний стан.

Проте хочу наголосити, якщо вже людину дуже сильно дратує подібна поведінка оточуючих, варто проаналізувати своє життя. Адже надмірна роздратованість може свідчити про пригнічений чи й взагалі депресивний загальний психологічний стан. Першопричина якого – не чавкання інших відвідувачів кінотеатру, а скоріше за все проблеми у стосунках з близькими, рідними чи колегами. Можливо, людина просто недосипає і тому її психологічний стан аж настільки нестабільний.

А щоб бути спокійним, потрібно висиплятись, більше відпочивати, споживати смачні овочі та фрукти.