Наприкінці березня уряд презентував напрацьовану Міністерством економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) Експортну стратегію України на 2017—2021 роки, яка значно змінилася порівняно з 2014—2016 роками.

Що ж пропонують владні структури у просуванні українських товарів та послуг на ринки світу? Який з них залишається ключовим і що треба зробити для виходу на невеликі ринки різних країн? Які проблеми експорту маємо нині та як їх розв’язати?

Європа чомусь пробуксовує

Судячи зі слів заступника міністра економічного розвитку і торгівлі торговельного представника України Наталії Микольської, основним експортним напрямком вітчизняних виробників і різних компаній залишається Європейський Союз.

Однак із просуванням наших товарів та послуг до країн Європи, судячи з офіційних даних Державної служби статистики, є певні проблеми. Якщо, приміром, у січні 2016 року Україна експортувала до ЄС товарів на суму 951 мільйон доларів (або 46,5% загального обсягу експорту), то в січні цього року цей показник, хоч у грошовому вимірі трохи збільшився, у відносному навпаки — значно знизився: вивезли товарів на суму 1,2 мільярда доларів (39,5% загального обсягу експорту).

Чому так сталося? За словами пані Микольської, першопричина такої негативної тенденції — невеликі розміри щорічних експортних квот, які нам надає ЄС. «УК» уже писав, що такі квоти на мед у 2017 році було вичерпано лише за 12 днів. Чимало квот на різні товари (на 2017 рік) закінчилися протягом кількох місяців.

 Якщо торік для експорту кукурудзи ЄС надав квоту 400 тисяч тонн, то в 2017-му не набагато більше — 450 тисяч тонн. Це стосується й цукру: і в 2016-му, і в 2017-му квота була однаковою — лише 20 тисяч тонн. З огляду на це та всілякі внутрішні проблеми, які накопичилися у країнах ЄС, а також нерентабельність експорту українських товарів поза квотними процесами, обсяги вивезення товарів до Європи протягом двох років перебувають фактично на одному місці.

Чи можна це питання вирішити на законодавчому рівні на користь України?

За словами юриста ЮК «Центр конфліктології і права» Тетяни Журавель, розміри тарифних квот встановлює Європейська комісія. «Проте таке рішення мають підтримати Європарламент та країни — члени ЄС, яких 28. Тому це питання не може в односторонньому порядку вирішити Україна шляхом ухвалення якогось нормативного акта щодо збільшення квот. Потрібні переговори з європейською стороною.

Для експорту певних груп товарів потрібне проходження сертифікації товарів чи отримання інших дозволів. А тому слід загалом підвищувати якість, конкурентоспроможність наших товарів. Щодо терміну чинності, то він залежить від групи товарів (наприклад, для сільськогосподарської продукції квоти чинні три роки) і звичайно потребує перегляду через певний час», — зауважує  правник.

Як можна виправити таку ситуацію?

Пані Микольська неод­норазово запевняла український бізнес, що МЕРТ та інші урядові структури наполегливо працюватимуть для істотного збільшення експортних квот для України.

А ось молоко наше забруднене…

Ще одна з проблем — експорт з України переважно сировини та продуктів харчування з невеликою доданою вартістю. До речі, якщо, приміром, квоти на олію соняшникову використовують швидко й повністю, то цього не можна сказати про українські молочні продукти. Їх через забрудненість мікроорганізмами та антибіотиками Європа забраковує. Саме тому торік квоту на вершкове масло наші експортери використали на 46%, а на сухе молоко — лише на 30%.

Звісно, казати, що все так проблематично щодо експорту в Європу, було б неправильно: українські фірми активно збувають туди не лише сільгоспсировину та продукти харчування. Приміром, відомий український будинок моди RITO продає до 10% своєї продукції у країни ЄС. Навіть наша українська недорозвинена індустрія меблів дедалі активніше просувається в Європу. Деякі види хімічної продукції та машинобудування знаходять покупця у країнах ЄС, і цей експорт збільшується. Тож успіхів у європейському напрямку не бракує. Про це яскраво свідчать цифри збільшення обсягів експорту в 2016 році за окремими країнами: Австрія (+4,1%), Німеччина (+7,2%), Нідерланди (+10,5%).

Безмежність має специфіку

Другий за важливістю напрямок експорту, який визначили урядовці в новій концепції, —Китай. Цій країні Україна приділяє особливу увагу, адже її ринок фактично безмежний. Як відомо, там понад 1,3 мільярда жителів. 

Як зазначила «УК» директор Клубу експортерів України Євгенія Литвинова, Китай — експортний тренд нашої держави, і все розпочалося не цього року і не торік, а ще у 2013-му: «Саме відтоді ми почали допомагати українським виробникам і бізнесменам знаходити покупців у КНР. Першопрохідцями стали підприємства алкогольної продукції та соняшникової олії. Із нашої країни експортують до КНР кондитерські, макаронні вироби, снеки, оцет, соки, продукти із зерна, сої, швидкі сніданки та інше. Торік допуск на ринок Китаю отримала молочна продукція. На жаль, за браком узгоджених між ветеринарними службами України та КНР дій  наші виробники не можуть експортувати до цієї країни мед і продукцію тваринного походження».

Цікаво, що тут, так само, як і в ЄС, триває зменшення обсягів експорту товарів, проте вже в грошовому вимірі. Так, якщо в 2014 і в 2015 роках  Україна вивезла до Китаю продукції на суму понад 3,5 мільярда доларів, то в 2016-му — лише на 2,5 мільярда доларів. Проте постійно зростає показник експорту основних видів продукції до Піднебесної — олії (відповідно в роках на суму 450,1; 638,3; 681,2 мільйона доларів).

Загалом, як зазначає пані Литвинова, вийти на китайського ринок зі своєю продукцією й послугами нескладно. Проте, за словами експерта, харчові продукти мають не містити інгредієнтів, заборонених для імпорту в КНР. Для цього необхідно ознайомитися з Chinese GB standards, де описано вимоги до продукції й упаковки.  Адже упаковка й смаки варто адаптувати для китайського споживача. Наприклад, наші кондитерські вироби занадто солодкі для нього, а порції завеликі. У цій країні не прийнято використовувати ніж під час вживання кондитерських виробів, все має бути заздалегідь розфасовано порційно.

Від редакції.  Звісно, українські товари торують шлях і в країни Африки, які швидко розвиваються. Про це «УК» неодноразово писав. Проте обсяги експорту туди залишаються малими. Багато товарів і послуг, попри всі санкції й викрутаси Росії,  ми експортуємо до цієї не дружньої нам країни. Цього чинника також не можна не враховувати, адже настане день, коли владні кола РФ повністю закриють такий шлях. Тому компаніям треба шукати нові ринки-замінники. Загалом експортери мають  враховувати всі чинники специфіки експорту в різні країни. У цій справі, як і завжди, їм обіцяє допомагати МЕРТ.