Фестиваль не є просто якоюсь музичною акцією, як вважають окремі особи та представники старшогоНеперевершений успіх мав у глядачів культовий ірландський гурт «Круахан». Фото з сайту volynnews.com покоління. Коли вісім років тому ми створювали цей фестиваль з ініціативи Сергія Мартинюка, він мав ідеологічну складову. Ми тоді хотіли через музичну, літературну сцену, гутірки, історичну реконструкцію, поїздки місцями бойової слави УПА, безалкогольність фестивалю донести українській молоді своє бачення патріотизму, націоналізму та ідей Степана Бандери, — розповів голова оргкомітету фесту, заступник голови облради Ігор Гузь.

За його словами, цьогорічний «Бандерштат» також стане спробою допомогти українським бойовикам, які воюють на сході країни. Зокрема, якщо буде хоч якийсь прибуток від квитків — 150 гривень за три дні — для бійців АТО закуплять амуніцію.

Про зростання популярності цього молодіжного заходу краще за будь-які слова засвідчили сотні наметів, які учасники тридобового фестивалю поставили в одному із куточків Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, що у Луцьку. В обласний центр Волині приїхали гості з Ірландії, Республіки Конго, Чехії, Білорусі, а також москвичі, севастопольці, кияни, були гості із Слов’янська, Дрогобича, Закарпаття, Вінниці, Житомира, Івано-Франківська, Світловодська, Харкова, Донецька та інших українських міст.

Заявлена програма була настільки щільною, що ледь уміщалася на п’яти аркушах паперу. Тут і майстер-класи у дитячому містечку, і гутіркова (розмовна) сцена, з якої постійно виступали як добре знані в Україні люди, так і ті, хто робить публічні кроки вперше, і виставка про УПА, і етновиставка «Красива жінка» Анни Сенік, і спортивні заходи, і літературна сцена… І, звичайно ж, виступи популярних і маловідомих серед молоді музичних колективів. У тому числі — з-за кордону.

На згадку про фестиваль: сувенірної продукції  на «Бандерштаті» не бракувалоОдне слово, скучати — попри заборону на вживання алкоголю і куріння — молоді було ніколи!

З підвищеним інтересом учасники фестивалю слухали виступ киянки Анастасії Дмитрук. Найперше — її вірш, що був написаний після анексії російськими окупантами Криму.

— Якщо вірити російським пропагандистам, я отримую величезні гонорари від Сполучених Штатів Америки… Насправді ситуація зовсім інша, — розповіла Анастасія. — Рідна Київська політехніка видала першу збірочку моїх віршів. Планую продати її трішки по двадцять гривень — виручка і стане коштами на квиток додому…

Водночас фестиваль, що мав яскраво виражену патріотичну спрямованість, в інтернет-просторі та спілкуванні людей здобув і досить неоднозначні оцінки.

Зокрема є критика щодо виділення на фестиваль з бюджету чималих коштів, на які можна було б купити десятки бронежилетів для бійців АТО, боєприпаси чи інше спорядження. Дехто й взагалі висловлює сумнів у тому, що нині, коли Україна постійно ховає своїх кращих синів, чи варто на бюджетні кошти влаштовувати танці з вихилясами під гучну музику.

Абсолютно не поділяю любові до президента однієї з агресивних держав, портрет якого оздоблював рулони гігієнічного паперу, що продавали на одній із фестивальних яток. Але, вважаю, досить сумнівним  є і зміст побудованої на стадіоні для фотографування з мотодельтаплана абревіатури, друге скорочення якої містить відоме всім радистам посилання на нецензурну адресу.

Адже під час цього флешмобу серед його учасників було чимало дітей та підлітків. Як не можуть бути нормою для публічних заходів й коломийки із нецензурним змістом, що зі сцени перед молоддю співав відомий шоумен. Попри те, що навіть ведеться інформаційна війна. І один наш колишній міністр правильно називає речі своїми іменами.

Пишу про це не випадково — адже до 1939 року Західна Україна не знала російських матюків. Най-най-найжорсткішою лайкою тоді було ласкаве, як на нинішні часи, «трясця твоїй матері!» І що — нині в такий спосіб за державний кошт треба фактично легалізовувати в українській мові принесене совєтами відбірне «багатство» російської? Попри те, що від більшості самих гостей фестивалю віє інтелігентністю, добром, відсутністю агресії.

Валерій МЕЛЬНИК
(фото автора),
«Урядовий кур’єр»

Молода українська поетеса Анастасія Дмитрук  зачарувала слухачів не лише своєю красою,  а й чіткою громадянською позицієюАнастасія Дмитрук

«Никогда мы не будем братьями»

«Никогда мы не будем
братьями —
ни по родине,
ни по матери!
Духа нет у вас
быть свободными —
нам не стать с вами
даже сводными.
Вы себя окрестили
«старшими» —
нам бы младшими,
да не вашими!
Вас так много,
а, жаль, безликие.
Вы огромные,
мы — великие.
А вы жмете…
Вы всё маетесь,
своей завистью
вы подавитесь.
Воля — слово вам
незнакомое,
вы все с детства —
в цепи закованы!
У вас дома
«молчанье золото»,
а у нас — жгут
коктейли Молотова,
да, у нас в сердце
кровь горячая,
что ж вы нам
за «родня» незрячая?..
…У вас — Царь,
у нас — Демократия.
Никогда мы не будем
братьями!»