У резолюції, фактично одностайно ухваленій Парламентською асамблеєю Ради Європи під час квітневої сесії, депутати ПАРЄ закликали країни-члени РЄ запровадити персональні санкції проти всіх причетних до викрадення, ув’язнення й суду над Надією Савченко. Чи вплине на Кремль мова санкцій цього разу? Своїми думками про це з «УК» поділилася екс-президент ПАРЄ, член Альянсу лібералів і демократів за Європу Анн Брассер (Люксембург).

Eкс-президент ПАРЄ Анн Брассер

— Пані Брассер, чи використала ПАРЄ всі можливі дипломатичні методи для звільнення Савченко?

— Ще перебуваючи на посаді президента ПАРЄ, я звернулася до міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова з листом, у якому нагадала про принцип парламентського імунітету, який діє щодо Надії Савченко, адже вона депутат нашої асамблеї. Та, на жаль, не отримала від російського міністра відповіді. Моя політична група ініціювала кілька кампаній, щоб допомогти звільненню Савченко. Ось і в день відкриття квітневої сесії ПАРЄ ми почали кампанію «Free Savchenko». У сесійній залі депутати встали з місць, щоб висловити солідарність із колегою, яка перебуває в ув’язненні. Я підтримую зв’язок з її сестрою Вірою і приймаю близько до серця питання звільнення Надії, бо те, що відбувається з нею, просто жахливо.

— Ви вважаєте ці методи дієвими?

— Сподіваюся, вони допоможуть. Але насправді це залежить тільки від Росії. На жаль, російська делегація вирішила цього року не брати участі в роботі асамблеї, і ми не можемо обговорити це питання разом з нею. Росія — частина проблеми, тому вона повинна бути і частиною відповіді. Я кілька разів зверталася до спікера Держдуми Сергія Наришкіна з пропозицією продовжити наш діалог, але зрозуміла, що мене не почули. Саме тому нам важко знайти спільне рішення.

— Чи може запровадження санкцій за «списком Савченко» виявитися ефективнішим методом?

— Санкції як метод впливу можливі, адже якщо країна не дотримується правил організації, яку засновано на принципах верховенства права, то ми повинні на це реагувати. Але санкції має бути відміряно так, щоб залишався простір для пошуку спільних рішень. Адже «справа Савченко», з одного боку, стосується передусім її людської гідності як особистості, а з другого, вона безпосередньо пов’язана з конфліктом на сході України. Щоб знайти загальне розв’язання проблеми, слід покласти край цьому конфлікту. Адже, крім Надії Савченко, є сотні інших жертв конфлікту, в якому люди вже не мають значення, і вони дуже від цього страждають.

— Чи може бути виходом із ситуації обмін Савченко на російських військовослужбовців Єрофєєва й Александрова?

— Звичайно, для Надії це був би вихід. І я була б дуже рада такому розвитку подій. Та, на жаль, це не розв’яже проблеми, яка, як я вже сказала, набагато глобальніша.

— Чи відомо вам, на якому рівні ухвалюють рішення про обмін Савченко? Це вирішуватиме російський суд чи особисто Володимир Путін?

— Я не знаю, як працює цей механізм. Але є великі сумніви щодо незалежності російської судової системи. І я впевнена, що такого роду рішення не ухвалюють без особистої згоди Путіна.

— Чи допоможе звільнення Савченко делегації Росії повернути собі всі права в ПАРЄ?

На мою думку, самого лише звільнення Савченко буде для цього замало. В резолюції асамблеї, що стосується повноважень делегації Росії, викладено понад два десятки пунктів, які має виконати російська сторона, щоб повернутися в ПАРЄ. Ми не очікуємо, що всі їх буде виконано, але нам потрібно переконатися в тому, що російська сторона взяла до уваги хоча б деякі з них.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»