Жак ФОР,
Посол Франції в Україні

Зустрітися з послом Франції я планувала ще на початку жовтня, до візиту Президента Віктора Януковича до Парижа. І хоча запитання до прес-служби посольства були надіслані, проте графік пана посла був у ті дні надзвичайно щільним, тож розмову довелося відкласти. Але й після президентського візиту актуальності вона не втратила. Адже відносини з Францією цікавлять Україну не лише на двосторонньому рівні. Ця країна - одна з найвпливовіших в Євросоюзі, тому сьогодні від того, що скаже Париж, чимало залежить успіх євроінтеграційних переговорів Києва. А напередодні саміту Україна-ЄС, який, як очікується, пройде 22 листопада у Брюсселі, почути думку Франції особливо важливо.

"Я у вашому розпорядженні", - Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Жак ФОР без будь-яких вагань погодився на мою пропозицію не проводити інтерв'ю за переліком давно надісланих до прес-служби запитань.

Європейська безпека: у пошуках спільної відповіді

- Пане Посол, а чому під час візиту Президента Януковича до Франції Ніколя Саркозі не вийшов з ним на спільну прес-конференцію?

- По закінченні півторагодинних переговорів між президентами Ніколя Саркозі провів гостя до виходу з палацу і представив його журналістам, після чого повернувся до справ у свій робочий кабінет, як він це робить зазвичай під час таких візитів.

- Тобто це звична практика французького протоколу?

- Так, і ви можете це перевірити. У жовтні 2007 року після зустрічі з попереднім українським керівником Ющенком президент Саркозі теж провів його до ганку Єлисейського палацу, де той уже сам спілкувався з журналістами. Можна, звичайно, пригадати і випадки, коли траплялося інакше, але вони були нечасті і їх радше можна назвати винятками. Зокрема, у ті періоди, коли Франція головувала в ЄС, 2008 року, після саміту Україна-ЄС, був спільний вихід до преси і спільна прес-конференція президентів. Розумієте, є певні традиції. Я пригадую, що й за часів президента Жака Ширака був цей усталений звичай, коли президент виводив свого зарубіжного колегу з резиденції і представляв його журналістам.

- Серед українських експертів нерідко можна почути думку, що Франція будує свій діалог з Україною суто через призму відносин з Росією і не сприймає Україну як повноцінного міжнародного партнера.

- (Емоційно) Я, звичайно, не погоджуюся з такою точкою зору. Під час візиту Віктора Януковича до Парижа Ніколя Саркозі вчергове сказав своєму українському колезі, що вбачає в Україні незалежну державу, важливого партнера Франції. І якщо ми і вітаємо сьогоднішні намагання України вибудовувати з Російською Федерацією відносини добросусідства, то це не означає, що ми не дивимося на Київ через призму російсько-французьких відносин. З Україною нас єднає прямий, безпосередній зв'язок, а наш діалог має методичний характер і спрямований на розвиток різнобічної співпраці в найширшому колі галузей.

- Пане Посол, чи не могли б ви коротко окреслити, у чому полягає суть ідеї створення єдиного безпекового простору ЄС і Росії, про яку говорив у Парижі президент Саркозі? Чи не здається вам, що ця ідея підриває діяльність двох організацій ОБСЄ і НАТО, на яких сьогодні базується безпека ЄС?

- Мені дещо важко охарактеризувати в кількох тезах цей проект, адже нині лише починається його широке обговорення. Ви пригадуєте, напевне, як виникла ця ідея. Вона належить російському президентові і вперше прозвучала півтора-два роки тому. Початкова реакція Європи і представників НАТО була доволі стримана, а після вивчення цієї пропозиції російській стороні було запропоновано зробити певні уточнення. Зі свого боку ми звернулися з проханням до ОБСЄ, аби вона виступила своєрідною рамковою конструкцією, всередині якої, власне, і відбуватиметься обговорення цього проекту. Таким чином не йдеться про те, що ОБСЄ буде стояти осторонь від створення спільного безпекового простору ЄС-Росія. Навпаки, ОБСЄ братиме в ньому участь. Щодо НАТО, то воно, як вам відомо, є передусім оборонним союзом, організацією, яка була створена за часів "холодної" війни, коли зовнішній політиці Радянського Союзу був притаманний агресивний характер. Але відтоді світ змінився, і на сьогодні НАТО займається переформатуванням своїх засадничих місій.

Не знаю, чи моє власне уявлення повністю розкрило суть ідеї єдиного безпекового простору ЄС, але хотів би ще сказати про таке. Розвиток сучасного світу і європейського континенту змушує нас шукати нові форми співпраці не лише в галузі оборони, а також економіки і людських контактів. Це дало б нам змогу якщо не уніфікувати європейський континент, то принаймні знайти спільну відповідь на нові глобальні виклики сучасного світу та передусім на масштабне поширення тероризму. У часи "холодної" війни президент де Голль для наших відносин з країнами радянського блоку запровадив політику, яка базувалася на трьох головних підвалинах: розрядка, порозуміння, співпраця. Час засвідчив, що такий політичний підхід насправді дозволив сприяти позитивній еволюції всього радянського блоку. Таким чином підтримка такого діалогу, який розгортається на всьому просторі європейського континенту, є вже тривалий час однією зі складових французької зовнішньої політики.

Вступ до ЄС - це економічний шок

- Яким є бачення Франції місця України в Євросоюзі?

- Протягом років Франція послідовно висловлюється за посилення і підвищення статусу переговорів і контактів у відносинах Києва з ЄС. Франція робить акцент на певних напрямах співпраці, за якими ми хочемо бачити швидше зближення України з Євросоюзом. Йдеться, передусім, про наближення українського законодавства до європейського. Під час останнього перебування українського лідера в Парижі він заявив дуже чітко, що чудово усвідомлює ту частину роботи, яку Україна мусить виконати у себе вдома. У такий спосіб Віктор Янукович сформулював власний підхід, який він назвав єврореалізмом. І такий підхід ми можемо тільки вітати.

- Чи підтримує Франція прийняття Плану дій щодо лібералізації безвізового режиму на саміті Україна-ЄС, який пройде в листопаді?

- Ви розумієте, що це питання обговорюється в широкому колі представників усіх 27 країн, що входять до складу ЄС, і воно є складовою переговорного процесу, який наразі триває між Брюсселем і Києвом. Сам запропонований метод цікавий і передбачає поступовий рух вперед, який крок за кроком наближає обидві сторони до поставлених цілей. І, як я вже говорив, добре, що українська влада усвідомлює ту кількість роботи, яку треба зробити для досягнення цієї мети.

- То французькі дипломати, які беруть участь у переговорах з євроінтеграції України, підтримають ухвалення Плану дій на саміті?

- Так, вважаю, що наші дипломати виступлять на підтримку цього документа.

- А як ставиться Франція до бажання української сторони включити до політичної частини Угоди про асоціацію пункт про можливість набуття Україною повноправного членства в ЄС у майбутньому?

- На саміті Україна-ЄС, який відбувся у Парижі 2008 року, представники найвищої французької влади заявляли про те, що цей проект Угоди про асоціацію залишає відкритими всі перспективи для розвитку подальшої співпраці України з ЄС. Відтоді позиція французької влади не змінилася, і вона знаходила своє підтвердження на всіх українсько-французьких зустрічах, які відбулися відтоді. Але, як підтвердила остання хвиля розширення ЄС, робота з підготовки країни-кандидата до вступу в Євросоюз має дуже великий масштаб, вона важка. Вам треба розуміти, що під час такого вступу в країні відбувається економічний шок та соціальне потрясіння. І до цього треба грунтовно готуватися.

"Я відношу себе до категорії забезпечених верств"

- Ви, певно, зараз із тривогою стежите за подіями у Франції, яка охоплена протестами проти прийняття пенсійної реформи?

- Гадаю, парадокси трапляються у державних системах усіх країн. Проблема має витоки з доволі позитивного факту: тривалість життя у Франції останнім часом помітно зросла. Але водночас зворотним ефектом цього стало й те, що кількість людей пенсійного віку незабаром перевищуватиме кількість працездатного населення. Пенсійна система нашої країни будується на тому, що працююче населення сплачує внески до пенсійного фонду, з якого виплачується пенсійне утримання. Парадокс полягає в тому, що необхідність пенсійної реформи очевидна для всіх, але коли настає момент зробити вирішальне зусилля, кожен хоче, аби за це розплачувався зі своєї кишені хтось інший.

- А якби ви були зараз у Парижі, то приєдналися б до протестувальників?

- (Замислюється). Ви знаєте, можливо, я справді вийшов би на вулицю, але не для того, щоб продемонструвати свою незгоду. А радше, щоб розповісти, як треба вести роз'яснювальну роботу серед усіх учасників цього соціального процесу, як доносити суть реформи, котра, в принципі, доречна і непогано сформульована. Чого бракує, то це ясного тлумачення всіх її положень. А серед недоліків можна назвати те, що реформа недостатньо враховує інтереси всіх категорій наших громадян, а це тонкі, але важливі моменти. Йдеться, зокрема, про людей, які починають працювати у ранньому віці, 16-18 років, і яких не можна змушувати працювати довше, ніж до 60 років.

- Тобто у цій дискусії ви використали б свою майстерність дипломата?

- (Усміхається). Так. Не знаю, чи це допомогло б, але я намагався б. Гадаю, коли йдеться про те, що у певний момент усе суспільство мусить докласти зусиль, аби пристосуватися до нових реалій економічної ситуації, основну частину цих зусиль мають взяти на себе більш забезпечені верстви населення, до яких я відношу, до речі, і себе. І я як громадянин заявляю про свою готовність взяти більшу частину зусиль на себе, ніж менш забезпечені мої співгромадяни. До речі, зізнаюся вам, що я керуюся саме цим принципом, коли затверджую щорічний бюджет нашого посольства.

ДОСЬЄ "УК"

Жак ФОР. 63 роки, здобув філологічну освіту у французькому Інституті політичних студій та Національному інституті східних мов. Кар'єрний дипломат. Пройшов шлях від аташе (перше призначення - керівник канцелярії французького посольства в Улан-Баторі) до Надзвичайного і Повноважного Посла. Тричі очолював дипломатичні місії Франції за кордоном: у Тирані, Таллінні, Братиславі. У Києві працює з серпня 2008 року. Кавалер Національного Ордена Заслуг. Володіє англійською, німецькою, китайською, польською, російською і словацькою мовами.