Прозорий український кордон і впевненість у безкарності породили новий вид туризму з боку північно-східного сусіда. Автобуси з прикордонних областей Російської Федерації масово повезли на «екскурсії» до українських обласних центрів агресивно налаштованих людей типової зовнішності.  Про те, як зустрічають зальотних гастролерів у Донецьку, Луганську, Харкові та Запоріжжі,  розповідають наші кореспонденти.

Донеччина. Бог дав свято, а дідько — гостей

Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»

Напередодні вихідних недавно призначений на посаду голова обласної державної адміністрації Сергій Тарута взяв участь у засіданні Громадської ради при ОДА і чітко назвав найголовніше зараз завданні місцевої влади: стабілізувати в регіоні політичну ситуацію та поліпшити соціальне самопочуття у суспільстві. На його думку, нинішні події зайвий раз підтверджують, що, на жаль, люди перестали довіряти владі, й потрібно змінити таке ставлення. Строк виконання цього завдання — півроку. Керівник регіону утримався він критики на адресу попередників, однак зазначив: «Умови, які були створені, не давали змоги регіональній владі працювати чесно. Та це вже історія. Почнімо все з чистого аркуша і разом будуватимемо нову Україну, новий Донбас».

Сергій Тарута запевнив, що регіональна влада разом із правоохоронцями повністю контролюють ситуацію в області й намагаються протистояти закликам радикалів до насильницьких дій, які попередньо взялися поширювати різноманітні нісенітниці та відверту брехню. Приміром, віднедавна Донеччиною поповзли чутки, мовляв, із зарплат жителів краю в обов’язковому порядку вираховуватимуть податок «на відновлення столичного Майдану». Також до приватних осіб, підприємств та організацій почали звертатися невідомі з вимогами перерахувати певні кошти до… неіснуючого «фонду підтримки донецького Майдану». Влада і правоохоронці вже попередили, що жорстко каратимуть за такі спекуляції.

Утім, ошукані донеччани, схоже, вже «клюнули» на дешеву мітингову приманку. Компанію їм складають і жителі сусідньої країни, які дедалі активніше освоюють «мітинг-туризм». Причому прибулих «з-за бугра» гостей серед усіх тутешніх пам’яток найбільше цікавлять будинки державної влади та українські прапори, які вони зривають і шматують, немов, даруйте, зголоднілі хижі звірі здобич.

Відносно спокійним у Донецьку виявився тільки «жіночий день», хоча згадана публіка, звісно, переважно чоловіки, таки мітингувала і вихлюпувала навсібіч агресію. А ще вони, не секрет, накопичували сили для «привітань» земляків з нагоди 200-річчя

Т. Шевченка. З огляду на це, покладання квітів до пам’ятника Кобзареві, у якому взяли участь керівники міста і області, відбувалося за посиленої уваги правоохоронців. А потім слово взяли проросійські мітингарі. На багатотисячному зібранні на площі ім. Леніна вони голосно закликали приєднатися до Росії, звільнити затриманого «народного губернатора» Павла Губарєва, вигнати з міста всіх «бандерівців», не визнавати місцевої й столичної влади. Коли ж дізналися про альтернативний мітинг, на який зібралися донеччани під державними прапорами, посунули туди центральною вулицею, аби «показати, хто тут господар». А дорогою завітали й до приміщення обласної влади, яке зараз охороняють серйозніше, ніж донедавна. Штурмувати будинок цього разу не наважилися, але вже за звичкою зняли з флагштока державний прапор і під несамовитий вереск підняли триколор.

Щоб уникнути зіткнення з агресивним натовпом, антивоєнний мітинг вирішили скасувати. Що залишалося робити «зарядженим» на бійку мітингарям? Деякі зі свистом та криками навпростець побігли за автомобілем із синьо-жовтим рекламним щитом «За єдину Україну», інші кинулися навздогін за юнаком з державним прапором, який, рятуючись, забіг до найближчого ресторану. Далі галасливе юрмище побрело центральною вулицею в пошуках здобичі: зривали державні прапори з приміщень податкової служби та СБУ і навіть зняли й спробували підпалити… стяг футбольного клубу «Шахтар». До речі, цей вчинок — зайвий доказ того, що агресивно діяли «туристи», адже у жодного із донеччан не піднялася б рука на символ улюбленої команди.

…Пізно ввечері невеличкою компанією повертаючись із театру (українська муздрама до 200-річчя Тараса Шевченка подарувала глядачам прем’єру вистави «Сліпий» за поемою ювіляра), помітили поблизу двох молодих людей. Він і вона щойно стояли біля стіни будинку, а потім чогось швидко побігли у найближчий двір. Ми дивувались, аж поки не побачили те, чим займалася парочка, — на стіні виднілося щойно написане російською мовою: «Путін, геть!»

Луганщина. Хто зупинить «третю силу»?

Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»

Над облдержадміністрацією поки що не виходить остаточно замінити російський триколор на український Державний прапор. Днями тут тричі змінювалися прапори, адже агресивний натовп із георгіївськими стрічками розгулявся не на жарт.

Під тиском цього натовпу, підбурюваного проросійськими активістами, велика частина з яких, стверджують обізнані люди, прибула із прикордонних областей сусідньої країни, голова облдержадміністрації Михайло Болотських написав заяву про відставку. Річ у тому, що у відомчому будинку на той момент перебували учасники мітингу, приуроченого до 200-річчя Тараса Шевченка. Ці люди сховалися в державній будівлі, рятуючись від переслідування учасників проросійського мітингу, що проходив одночасно із заходом любителів поезії.

«Звірячий вищир людини. Я пізнала його сьогодні вперше, у Луганську, коли агресивно налаштовані молодики із криками «Росія» трощили українські прапори, скидали квіти з пам’ятника Шевченкові на землю, йшли стінка на стінку на луганчан, що прийшли відзначити Кобзарів день, — пише одна з очевидців події Яна Ярощук на сторінці у Фейсбуці. — Прості, звичайні люди, єдина біда яких полягає у тому, що вони — українці.

Мій одногрупник, який залишався на площі ще деякий час, розповів, що Луганську обладміністрацію зайняли проросійські мітингувальники».

Так усе й було. Спочатку бійка, в результаті якої постраждав десяток мирних людей. Потім — захоплення будівлі влади. Встановлення російського триколора. Коридор, влаштований проросійськими активістами для того, щоб міліціонери могли залишити будівлю. Їхня прес-конференція по скайпу для якогось із російських ЗМІ про ситуацію в області — прямий репортаж із захопленої будівлі. На запитання кореспондента відповідав «народний губернатор» Олександр Харитонов. Наступного дня він зізнався, що «не зміг стримати натовп від захоплення будівлі» і від спроби розбити апаратуру тележурналістам. І від того, що міцні молодці під керівництвом хлопця в чорній бандані розхитували автобус із «беркутівцями», на лікування яких ще тиждень тому на площі збирали гроші. Нарешті від захоплення будівлі місцевого телеканалу через показ у спецрепортажі реальної картини, що склалася в Луганську. Під час захоплення, як розповіла директор телерадіокомпанії, «шукати вихід із ситуації працівникам телекомпанії довелося самостійно, не розраховуючи на міліцію».

Того самого дня обласна організація Національної спілки журналістів заявила, що підтримує колег, гнівно засуджує агресію й звертається до правоохоронних органів із вимогою розшукати й покарати винних у захопленні будівлі телерадіокомпанії.

Чинний голова облдержадміністрації Михайло Болотських спростував інформацію про відставку, оголосив, що вона недійсна. Заявив, що «продовжуватиме займатися своїми службовими обов’язками» і що «врегулювання ситуації — як і раніше, головне завдання силових структур».

Але прогнози на найближчі дні тривожні. Мітингувальники під прапорами  «Луганської гвардії» вимагають проведення вже 16 березня (одночасно із Кримом) референдуму зокрема з питання федералізації або навіть вступу до складу РФ.

Запоріжжя. Триколор не пройшов

Наталя ЗВОРИГІНА,
«Урядовий кур’єр»

Інформацію про те, що до Запоріжжя  їдуть із відповідним завданням провокатори, які піднімали російський прапор у Харкові, активно обговорювали користувачі соцмереж і пасажири громадського транспорту. 

«Прохання  до небайдужих прибути до ОДА і допомогти Самообороні Майдану захистити  її на випадок спроби захопити будівлю і повісити триколор», — закликали активісти.

«Туристи» прагнули у Запоріжжі зробити провокацію, схожу на ті, які відбулися у всіх східних регіонах України, з кодовою назвою «Російська весна»  і  встановити російську символіку,  підтвердив  під час прес-конференції  активіст Народної ради Запоріжжя та Запорізької області Ігор Зубко.

Тож запоріжці згуртувалися там, де розміщено державну символіку, щоб не допустити наруги над Державним прапором.

Аби  нейтралізувати імовірні  провокації в ході  акцій  проросійської спрямованості, зімкнули свої лави  представники Самооборони, міліції, різних громадських організацій і прості люди. Їх істотно укріпили і бійці Хортицького полку, так званої козацької Чорної сотні.  Це громадське об’єднання відтворили  місцеві ентузіасти кілька років тому для участі у різноманітних  історичних реконструкціях-постановках як легендарний військовий  підрозділ —  кінний дивізіон (пізніше полк) Чорних запорожців — військове формування  Армії Української Народної Республіки. Дивізіон розгорнуто з кінної сотні другого Запорізького полку Запорізької дивізії наприкінці 1918 року, він відзначився особливими відвагою і доблестю у воєнних діях до 1920 року.

Нині  бійці Чорної сотні стали охоронцями Державного прапора. На чолі  з командиром —  генеральним директором Національного  заповідника «Хортиця»  Максимом Остапенком вони патрулювали площу перед  Запорізькою облдержадміністрацією. За словами командира, хлопці тут  освічені, кваліфіковані та підготовлені. Більшість із них пройшли військову і тактичну підготовку. Їхнє завдання — допомогти міліції й підняти бойовий дух у нинішній напруженій ситуації.

Загони Народної Самооборони, Хортицький полк, міліція й сотні звичайних запоріжців продовжують патрулювати території  навколо будівель міської та обласної влади. І не даремно. Бо акції проросійської спрямованості  під триколором  на кшталт «Маршу ввічливих запоріжців» все-таки відбулися. Головні вимоги їхніх учасників — проведення референдуму  щодо федералізації, розпуск чинної Верховної Ради, ухвалення закону про державний статус  російської мови як другої національної на всій території України.

На мітингу прихильників  федералізації, що відбувся у вихідні, було прийнято рішення про створення «Південно-східного фронту», що об’єднає «розкольників», які у разі невиконання їхніх  вимог проситимуть президента РФ Путіна ввести миротворчі війська на територію Запорізької області.

Проте так званий «день російського прапора» у Запоріжжі не вдався. І жодного триколора не здійнялося над Запорізьким краєм і козацькою Хортицею. А прокуратура Запорізької області заявила, що оперативно реагуватиме на будь-які прояви сепаратизму.

Харківщина. Юрбу розлютив бейджик з написом «ЗМІ»

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

Протягом трьох минулих вихідних  жителі Харкова мітингували. У жіноче свято 8 Березня біля пам’ятника Леніну на майдані Свободи зібралося майже півтори тисячі проросійськи  налаштованих громадян. Вони  розгорнули  прапори Росії та України, а також Компартії України. У руках тримали плакати: «Фашизм не пройде», «Курс — федерація», «Геть олігархів і націоналістів», «Референдум», «ЗМІ України — брехуни», інші. З відомих осіб на площі  була перший секретар обкому Компартії Алла Александровська.

З протилежного боку біля облдержадміністрації  вишикувалися кордоном працівники міліції в шоломах та зі щитами. Неподалік на площі стояло ще кілька автобусів із правоохоронцями. І хоч  мітингувальники  заявляли, що в їхні плани не входить штурм держбудівель  або  інші неправомірні акції, робота міліціонерам таки знайшлася. Вони змушені були рятувати  журналіста порталу «Адвокат-Консалтинг» Андрія Бородавку, якого намагалася побити розлючена юрба мітингувальників. Агресію спричинив бейджик на куртці Андрія з написом «ЗМІ». Спочатку вони почали кричати «Іди з площі!»  та «ЗМІ усе брешуть!», а потім накинулися на нього з кулаками. Міліція колегу врятувала.

Дісталося у Харкові на горіхи й лідерові партії УДАР Віталію Кличкові, який 10 березня провів мітинг біля пам’ятника Т. Шевченкові в центрі міста. Його промова  про  громадянську позицію, яку виявили на Майдані у Києві люди, що представляли всі регіони України, і про об’єднання, а не роз’єднання Української держави дуже не сподобалася кільком десяткам радикально налаштованих проросійських громадян. Вони  зібралися на протилежному боці вулиці й почали кидати у промовця яйцями і зірвали кілька петард. Охоронці Віталія Кличка  прикривали  його парасолькою, тож він не постраждав. Віталій навіть пожартував, звертаючись до агресивних молодиків: «Хлопці, я зараз і до вас підійду». Але це не розрядило обстановки, і молодики робили все, щоб хоч якось спровокувати  майже дві тисячі людей, які зібралися біля монумента Кобзаря.  Усе це робилося під скандування «Росія» та розмахування  триколорами і прапорами Харкова. Віталій Кличко закликав людей не піддаватися на провокації, об’єднуватися і разом захищати своє право жити в рідній країні.

Найспокійнішим був мітинг, що  відбувся  9 березня, в день святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Він мав об’єднати  всю Україну. В ньому взяло участь понад три тисячі харків’ян. Їм ніхто не заважав покласти квіти до пам’ятника, читати вірші й засуджувати вторгнення російських військ до Криму та дії президента Росії Володимира Путіна.