Відчуття дежа вю — так прокоментувала під час «круглого столу» «Річниця Майдану: уроки революції і погляд у майбутнє» результати опитування експертів директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

«Торік ми ставили експертам ті самі запитання. Їхні результати фактично збігаються. І в оцінці Майдану як явища в історії України, і щодо цілей, яких так і не було досягнуто», — сказала вона. І наголосила: торік більшість експертів вважала, що Майдан-3 неможливий. Нині думка змінилася. Це теж наслідок того, що дуже важливої для суспільства мети так і не вдалося досягти.

«Більшість опитаних вважає, що мети Євромайдану було досягнуто — він переміг як явище. Серед того, що вдалося: зміна режиму Януковича на демократичніший, досягнуто повернення до євроінтеграційних перспектив. Не вдалося розв’язати за два роки питання прозорої та всеосяжної боротьби з корупцією. Не покарано всіх винних у злочинах проти учасників Майдану та людей, котрі за попереднього режиму були задіяні зокрема в економічних злочинах», — розповіла аналітик фонду Марія Золкіна.

Крім того, більшість експертів назвала основним позитивом Майдану наслідки у сфері творення нової політичної нації українців, підвищення національної самосвідомості й громадянської активності в політичному житті та творенні Української держави. Серед негативу — початок війни проти України (хоч експерти погоджуються, що вона почалася раніше, ніж планували), втрата контролю над Кримом і частиною Донбасу.

«Більшість експертів сходиться на думці, що третій Майдан можливий. Серед імовірних чинників — брак реформ, які б дали бодай якісь позитивні наслідки для життя, погіршення економічної ситуації та зубожіння населення. До цієї трійки також належить подальше процвітання корупції в українському суспільстві. Боротьба з нею та реформи — те, що принаймні потенційно знижуватиме ймовірність протестних збурень у суспільстві», — сказала аналітик.

До головних завоювань Майдану, на думку професора політології Олексія Гараня, належить повернення до конституційної реформи 2004 року. Політична система стала набагато збалансованішою. Є коаліція, парламент і громадянське суспільство, є свобода слова. Всі ці канали впливу за часів Януковича було перекрито. Зміни повільні, але вони почалися.

Експерт наголошує: «Чи хтось іще місяць тому міг прогнозувати результати виборів у Кривому Розі, чи в Павлограді, чи те, що в Миколаєві переможе кандидат від «Самопомочі»? Ці регіони завжди вважалися вотчиною Партії регіонів. Приєднуюся до всієї критики, але можливості, які відкрилися в системі (не тому, що влада хороша, а тому, що вона перебуває під тиском громадськості), є, і їх треба використовувати».

Однак нині ситуація, на жаль, подібна до тієї, що склалася після Помаранчевого майдану. Тоді Україна була унікальною країною, каже Ірина Бекешкіна: належала до вільних (внаслідок тих подій перейшла в ранжуванні Freedom House із категорії напіввільних), а з іншого боку — до країн із дуже високим рівнем корупції. Такого не було ніде у світі. «Україна була таким собі політично нежиттєздатним кентавром. Чому? Коли люди можуть вільно читати, скільки хто вкрав і кого не посадили, стрімко падає довіра до влади. Те, що до влади прийшов Янукович, було наслідком нежиттєздатності цього кентавра».

На її думку, нині відбуваються ті самі процеси. Тому влада повинна терміново щось робити. «І це буде дуже болісно, бо зачіпатиме спонсорів партії, кумів, друзів, тобто своїх. А дуже хочеться боротися з корупцією серед чужих. Проте так не вийде», — впевнена директор фонду. Треба або розв’язувати кардинальні проблеми, які стоять перед країною — боротьба з корупцією та покарання винних, — або… Про інший варіант не хочеться навіть і думати.