Добре, якщо обласним центром протікає велика річка. На море їдемо відпочити на тиждень-другий, а літо довге. І після роботи чи у вихідні хочеться скупатися в річці, пройтися  її берегом, насолодися прохолодою й гарними пейзажами, які дарує нам природа.

На річці Південний Буг місця вистачає всім. В одному з районів Вінниці на 100 метрах берега засмагають, ловлять рибу, бавляться з дикими качками, які підпливають близько до берега. На водному плесі діти і дорослі справно працюють веслами на байдарках і каное, купаються. А за пів кілометра, де берег не окультурений, смажать шашлики. Усіх вабить вода, з її споконвічної сили черпаємо в сьогодення спокій і врівноваженість, отримуємо задоволення від змоги полежати на березі й спостерігати за спокійним широким плесом.

Щоправда, вода у річці вже не джерельно чиста, якою була колись. Розвиток промисловості й сільськогосподарського виробництва, широке використання в побуті хімічних препаратів — з одного боку прогрес, а з другого — це негативно позначається на стані довкілля. Хто живе у верхів’ях Південного Бугу, ще й хвалиться перед тими, що за течією: «Ви п’єте те, що ми вам скидаємо». Справді, річку не можна перегородити, бо вона не межа, а простір для комунікації й розумного співіснування.

Іноді про мотиви поганих вчинків можна почути: «Бо ми такі є!» Та немає підстав стверджувати, що в українського народу окремішнє ставлення до природи.

Приятель розповів, що у 1989 році під час туристської подорожі Східною Німеччиною у спеку хотів освіжити обличчя у великій річці, але з катера пасажири щось стали кричати. Гід переклала, що тут купатися небезпечно.

«Німці давно зіткнулися з екологічними проблемами і змінили ставлення до навколишнього середовища. А ми лише тепер сповна починаємо розуміти, що вода і повітря — теж їжа, яка позначається на здоров’ї людини», — зазначила вона.

Щоб омолодити річку, потрібні великі кошти й багато років праці. І вельми значуще, що громада Вінниччини вкладає кошти в очищення річки Південний Буг, адже це головне і найбільше джерело питної води для жителів  міста  і області.

Торік на місці впадання у Південний Буг розчистили одну з найбільших його приток, завдяки чому відкрилося багато джерел чистої води. А тепер роботи проводять на самому Південному Бузі. За підрахунками фахівців, для його розчищення на території області мають працювати 18 земснарядів, а є наполовину менше. Важливо, що частину земснарядів  торік і цього року придбано саме коштом обласного та вінницького міського бюджетів. Тож територіальна громада заробила гроші і взялася дбати про здоров’я річки, що свідчить про розуміння проблеми поліпшувати навколишнє природне середовище.

До слова, уперше за десятки років  минулої осені у Вінниці випустили у Південний Буг кілька тонн мальків товстолоба та білого амура, які є добрими біомеліораторами та очищатимуть водойму від рослинності та продуктів цвітіння водоростей.

У великої річки, яка протікає територією кількох областей, багато приток. Якось у Вінниці вирішив напряму пройти від лікарні імені Ющенка у район Сабарова. «Ось сюдою містком через річку-смердючку», — підказав перехожий. Її, що протікає приватним сектором, принизили втратою імені та ставленням як до неживої. Але на її березі хати гарні, у дворах криниці чи артезіанські свердловини. Але автономне джерело не може замінити малу річку. Навіть тому, що вона несе води у велику, а та — у море. Потім їдуть на моря і дивуються, чому, вийшовши з нього, треба митися з милом.

У Вінниці майже десять малих річок (напевне, вони є в кожному обласному центрі й інших містах, які лежать на берегах найдовшої річки, яка тече тільки Україною). Головна проблема малих річок — через поведінку жителів населених пунктів на їхніх берегах, про що свідчить забруднення.

Нещодавно у вінницькому хабі «Місто змістів» відбулася публічна дискусія із приводу того, що очищення малих річок міста і благоустрій їх берегів — спільна справа влади і громади. Зауважимо, що поліпшення екологічного стану малих річок передбачено концепцією розвитку Вінниці, а проведення публічної дискусії — один із заходів досягнення мети.

Природа дає блага, які людина використовує залежно від рівня своєї свідомості. Перетворити малі річки на гарні місця відпочинку та привабливу скаладову міської території під силу самим територіальним громадам. Важливо усвідомити, що добрий господар показує гостям не лише дім, а й навколо нього.