Знаменитий на весь світ Київський міський голова-боксер проводить чи не найважливіший бій у кар’єрі — із власниками столичних МАФів, яких перемогти, на мою думку, не настільки легко, як суперників на ринзі. Адже якщо на ринзі діють правила, то власникам МАФів вони, судячи з останніх подій, не писані. Нещодавно ці власники мітингували під стінами столичної адміністрації, водночас кілька десятків машин, які приєднались до цієї акції, частково перекрили рух Хрещатиком.

Ця акція не була першою. Раніше ображені власники яток перекривали трасу, яка веде зокрема до міжнародного аеропорту «Бориспіль». Вимагають мітингарі, щоб їхні кіоски, які розміщені у проході до станції метро «Харківська», не зносили. І байдуже, що через такі дії мітингувальників дехто з подорожніх запізнився на рейс. Так само байдуже, що, можливо, на цю подорож люди заощаджували важко зароблені гроші протягом року. Вже не кажу про те, що у штучно створеному заторі могла опинитися машина швидкої допомоги, на яку чекав хворий. Для підприємців мають значення лише їхні інтереси. А якою ціною — їх, вочевидь, не турбує.

Так само як не цікавить те, що МАФи, які вони так агресивно відстоюють, не можна встановлювати в переході, оскільки вони там дуже заважають перехожим. Часто користуюся цим горезвісним переходом, тож знаю, про що кажу. Колись широкий чистий і зручний вихід із метро з часом перетворився на вузесенький прохід, з обох боків щільно обтиканий ятками. Через цю вузеньку «трубу» вранці й увечері буквально пливе натовп, у якому людей так багато, що просто нічим дихати.

Отже, по обидва боки переходу побудували МАФи, які, до речі, доволі просторі всередині. Асортимент товарів у них найрізноманітніший: від спідньої білизни та сумок до тістечок і сосисок із ковбасами. Власники МАФів виправдовують своє перебування в переході необхідністю допомагати заклопотаним мешканцям навколишніх будинків, які, повертаючись із роботи, мають мало не унікальну можливість зробити покупки. І це попри те, що при виході зі станції метро є невеликий базар, який хоч і так само нелегальний, але бодай розташований на вулиці, тому не настільки заважає перехожим. Тож виправдання на кшталт «Ми тут торгуємо, щоб людям було зручно» — це, даруйте, повна маячня.

І як можна купувати продукти в антисанітарних умовах? Адже там продають і продукти на вагу. Коли бачу, як продавчиня відрізає шматок а-ля празького торта брудним ножем, на якому чого тільки не налипло, то, вибачте за натуралізм, починає страшенно нудити. До того ж запах у переході стоїть такий, що мимоволі починаєш підозрювати ці товари в тому, що їх уже хтось викинув на смітник, інший взяв, помив, причепурив… і виклав на продаж. Не даремно ж кажуть, що продавці — ще ті майстри з «продуктового макіяжу». Днями взагалі вразило побачене поблизу ятки: продавчиня нарізала ковбасу, її сусідка в каналізаційний злив виливала якусь бруднющу воду, а біля самої вітрини, поряд із покупцем, тусувався безхатченко, тіло якого було вкрите підозрілими пухирцями.  Судячи з побаченого, така дрібниця, як санітарія, турбує далеко не всіх, оскільки люди хоч і рідко, але щось там купують. 

Тож можна по-різному ставитися до столичного міського голови, але важко його не підтримати в боротьбі із власниками МАФів. Зрозуміло, що підприємці втрачають робочі місця, але, на моє глибоке переконання, не можна відстоювати власні інтереси ціною перекриття важливих трас. Так само, як і торгувати потрібно там, де це передбачено санітарними нормами. А базарів у столиці вистачає, так само як і вільних місць на них.