Гуморина-2017 справила приблизно таке саме враження, як Ермітаж на нового росіянина: «Бідненько, але чистенько». До епіцентру свята, яким знову після перерви на революційно-воєнні події став парад, я йшов від початку Садової. Тож очікував побачити хвіст веселої кавалькади ще десь поблизу поштамту, як було у колишні часи. Та все мало такий вигляд, наче й не була жартом першоквітнева новина від однієї з місцевих агенцій про те, що парад несподівано перенесли у зовсім інше місце.
«Олеже, пам’ятаєш, як було? — звертається один одеський фотограф до другого. — Вони шикувались аж ось там, і ще на ту вулицю завертали». Олег усе пам’ятає і все розуміє. Нема як розгулятися нині з колишнім розмахом. Якоїсь особливо затятої фронди проти Гуморини під гаслом «У країні війна, а вони тут розважаються» не спостерігалося ні напередодні, ні, на щастя, під час самого свята.
Перший після трирічної перерви млинець вийшов таким як треба, хіба трішки пісним. Схоже, просто бракувало ресурсу — передусім фінансового і, може, трішки організаційного. Про якусь концепцію дійства навряд чи можна всерйоз говорити. Заявлений і потрошки втілюваний до 2014 року рух у бік інтелектуального гумору з нинішнім перезавантаженням свята у вічі не впадав. Добре, що так само не мозолило очі й неоднозначне формальне новаторство — священної війни між старим добрим Морячком і свіжовигаданою Качечкою не спостерігалося.
Гуморина проходила в режимі такого собі розмаїтого ярмарку. Чи велелюдного? 75 тисяч, що про них повідомила міська влада, — цифра не така вже й захмарна. Раніше тільки гостей до Одеси на 1 квітня приїздило приблизно 100 тисяч, а загальна масовка була, либонь, у кілька разів більшою, ніж нині. Найбільше публіки зібрав вечірній гала-концерт за участі білоруського «Ляпіса» та київських «Грибів». Кажуть, їх слухали майже 20 тисяч людей. Підлітки окупували дерева, балкони й інші природні та архітектурні висоти, щоб не тільки чути, а й бачити зірок. На загал їх на Гуморині було не надто багато.
Певний ажіотаж спричинив хай і скромніший, ніж колись, однак по-своєму яскравий і дотепний парад Гуморини, що пройшов традиційним маршрутом від Соборної площі до Приморського бульвару. Найпопулярнішою у професійних фотографів та численних любителів селфі була головна машина — рожевий кабріолет комік-трупи «Маски» та його пасажири — Георгій Делієв і Борис Барський.
Цьогорічний парад не мав єдиного девізу, як водилося в дореволюційні часи, — просто веселі картинки пішки й на колесах. Пройшовши маршем центром міста, учасники параду розійшлися по своїх локаціях, де виконували святкову місію. Косплеєвські дівчатка у фентезійних образах ставали моделями для незабутніх фотосесій, білосніжки, принцеси, супермени та інші кіно- і мультгерої розважали малечу вікторинами.
Усе відбувалося доволі спокійно і статечно. За один-два квартали від святкових майданчиків було тихо і малолюдно, як у звичайний вихідний. І не думаю, щоб це було не до вподоби одеситам, які вже звикли уникати центру міста в дні гучного першоквітневого свята. Цього року, як ми вже з’ясували, й публіки було менше як на заявлений колишній масштаб. І у веселощах вона була якоюсь стриманішою. Не те щоб полісменам зовсім не доводилося доводити до тями п’яненьких громадян, яких досить швидко розбирало на сонечку. Але масових променадів із пляшками пива в руках наче не було.
А з приводу «чистенько» хтось міг би з нами посперечатися. Але то вже, либонь, з упередженням. Залишилися по святі якісь купки сміття, що їх комунальники прибрали вже до ранку. Жодних помітних незручностей. Хочеться вірити, що це не від того, що Гуморина після трирічної перерви ще не вийшла на промислову потужність. Може, ми й справді стали цивілізованішими, навіть коли святкуємо день дурня у форматі не надто претензійного ярмарку? Тож оте «Бідненько, але чистенько» в мене жодної антипатії не викликає.
Одеса вкотре без гучної буфонади і недоречної помпи просто заявила про своє бажання і готовність жити нормальним повноцінним життям. З таким його усталеним уже виявом, як щорічна Гуморина. А це означає: далі буде…
Ми в Google+