Звинувачення на адресу сільського голови Миколи Остапчука від селян посипалися як сніг на голову. Вони зокрема докоряють йому в ігноруванні інтересів громади, адже сільський голова нібито «хоче забрати у громади ставок і віддати його в чужі руки». Звинувачення більш ніж серйозне.

Конфлікт, який останнім часом розгорівся не на жарт, триває в Іскреному Шполянського району на Черкащині вже не один рік.

Списи ламають навколо водойми на території села розміром 124 гектари, отже вона перебуває в безпосередньому підпорядкуванні сільської ради. Майже 65 років тому, розповідають селяни, греблю будували всім миром фактично вручну. Затопивши колишній кар’єр, тут утворили чималу водойму. Відтоді життя в селі нерозривно пов’язане зі ставком. І риболовля, й відпочинок чи весілля — все сюди, до води.

Фото надано автором

Свого часу ставок перебував в оренді одного з місцевих жителів, який нібито підтримував порядок, сплачував орендну плату. Проте після перевірки природоохоронної прокуратури та відповідного позову суд визнав договір оренди недійсним. Опустимо звинувачення на адресу сільського голови з приводу упередженого ставлення до добору наступних орендарів, адже вагомих доказів у можливих зловживаннях посадовця немає.

Хоч би там як, а стурбовані жителі стали на захист ставка. Вони зібрали підписи людей, які виступають за те, щоб водойма перебувала у власності й користуванні громади.

— З великими труднощами, долаючи перепони з боку сільського голови, — розповідають селяни, — вдалося створити громадську організацію рибалок-любителів, яка має відповідний статут, офіційно зареєстрована у відділі юстиції, тобто діє на законних підставах. Всім селом зібрали 20 тисяч гривень на виготовлення документації для ведення культурного рибного господарства. Ми твердо сказали, що нікому чужому ставок не віддамо. Однак нас турбує, що, накинувши заздрісним оком на наш ставок, нові рейдери-невидимки почали наголошувати на ідеї поглиблення ставка. Так вони хочуть насипати собі між городами і водою власну земельну смугу, чим відріжуть село від водойми. А спустити воду зі ставка, що вони теж можуть зробити, — означає позбавити село води в криницях, які й без цього останніми роками обміліли. Хіба ми, сільська громада, не маємо права користуватися своїми ж надбаннями?

Важко заперечити представникам громади у праві користування водним об’єктом, який колись створений працею селян, розміщений на території села.

— Однак настав час рахувати, господарювати ефективно, — відповідає сільський голова Микола Остапчук. — Річ у тому, що віддати ставок у власність громади — означає зробити його фактично бездоглядним. Та й орендну плату, а вона, згідно з нинішніми розцінками, досить вагома, нікому буде платити. Тому стою за те, щоб у цього об’єкта був ефективний господар-орендар, який не тільки сплачував би за користування, а й вкладав би кошти й зусилля в підтримання його в належному стані. Оце й уся суть нашого конфлікту.

Селяни ж із цим не погоджуються. Вони звертаються до районної та обласної влади і засобів масової інформації з вимогою захистити їхні інтереси.

Голова Шполянської райдержадміністрації Володимир Потапенко, як він розповів, дуже добре обізнаний із причинами конфлікту, адже не раз говорив із жителями села, вивчав ситуацію на місці.

— У ставка мають бути не тільки численні користувачі, а й дбайливий господар. І якщо знаходяться охочі взяти водойму в оренду, це добре. А те, що місцеві жителі не довіряють приїжджим орендарям, — їхнє право. Нехай пропонують власні кандидатури. Я — за прозору процедуру визначення орендаря.

Кореспондент «УК» попросив прокоментувати ситуацію заступника начальника Черкаського обласного управління водних ресурсів Сергія Журавля.

— На мою думку, — сказав Сергій Володимирович, — питання про доцільність передачі водойми в оренду має вирішити сільська громада. Зрозуміло, що така ситуація, коли ставок, по суті, не має господаря, а кожен господарює там, як хоче, ні до чого хорошого не приведе. Догляд за ставком, тим більше такої значної площі — досить трудомісткий процес. Тут потрібен цілий комплекс робіт протягом усього року. Це і чищення водойми, і підживлення риби та зариблення, зміцнення  берегів, облаштування пляжів. Громада ж, навіть доручивши певні роботи організації рибалок-любителів, не зможе постійно й ефективно утримувати це водне господарство. Тому вихід бачимо в ефективній оренді. До того ж, плата за користування, з огляду на затверджені розцінки 3% нормативної грошової оцінки землі, становитиме на рік кілька сотень тисяч гривень. Чи зможе громада оплачувати такі суми?

Чиновник радить детально розглянути це питання на сходці села чи зборах громади і вирішити, як вчинити. Тим більше, що відповідна нормативна база для цього є. Зрештою, громаді видніше.