Українці та інші нації, які проживають на нашій благословенній і багатостраждальній землі, навіть в умовах війни та економічної кризи своєю нелегкою працею й наполегливістю виявляють здатність на справжні дива. Одним із них є «зелений» туризм. Цей цікавий напрям почав активно розвиватися останніми роками і досяг відчутних результатів, особливо на заході нашої країни.

Сьогодні «зелений» туризм поширений і в інших регіонах. Я дуже люблю подорожувати Україною. Це моя пристрасть. Коли з’являється така нагода, то й за невеликих коштів «замовляю» собі чудовий відпочинок, не виїжджаючи за кордон. Цього літа відкрив для себе неповторний куточок природи з історичною пам’яткою — це Радомишльський замок на Житомирщині. Втім замок — це умовна назва, насправді ж донедавна тут був старовинний млин.

Сьогодні завдяки ініціативі відомого лікаря Ольги Богомолець (вона вклала у цю справу гроші) млин перетворено на замок. Можуть сказати: жінка при грошах, що їй ще залишається… Але ж багатші бізнесмени не вкладають ні у розвиток культури чи науки, ні в реконструкцію наших історичних пам’яток жодної копійки. А пані Богомолець змогла. Честь і шана їй за це.

Що ж у тому замку цікавого? Найбільше мене вразило (перед очима в екскурсантів) виготовлення за середньовічними «рецептами» паперу та друк на ньому текстів і малюнків. Це дійство справді заворожує. А відбувається воно у стилізованій під побут українців XVII сторіччя великій замковій кімнаті. Екс?курсантів просто вражає таке диво-виробництво. Відчуття, ніби потрапляєш у далеке середньовіччя.

Є в Радомишльському замку і прекрасна колекція українських ікон з різних регіонів. Я до цього, чесно кажучи, не дуже полюбляв цей вид мистецтва. Втім пройти повз цю виставку все-таки не зміг. Ікони справді чудові — заворожують. Так казали й інші екскурсанти. Тож поїздка до цього замку справила незабутнє враження.

Ще одним прикладом того, як наші земляки «з нічого» можуть зробити цікаву туристичну «цукерку», є туркомплекс у Васильківському районі, стилізований під культуру та побут монголів. Я сам до нього потрапив випадково, «гортаючи» сторінки інтернету. І ми з рідними вирішили обов’язково побувати там. Підкупило те, що проживати в цьому комплексі треба в справжніх монгольських юртах, а це, погодьтеся, екзотика, особливо для європейських містян.

Очікування «родзинки» й прекрасного відпочинку у цій перлині «зеленого» туризму було не марним. Комплекс з юртами був цікавим. Дуже смакували й монгольські страви, які за незначну суму можна було замовляти. Поряд з монгольським містечком — непогане озеро. Купайся досхочу та лови рибу. Неподалік містечка розміщена конюшня. Охочі змогли отримати насолоду від їзди верхи на красивих конях, послуги інструкторів також недорогі. А гостинні господарі завжди заклопотані тим, щоб догодити туристам. І останні були їм дуже вдячні.

Такий відпочинок ще надовго залишиться у моїй пам’яті. До речі, монгольське містечко розпочало свою роботу лише напередодні травневих свят цього року, а охочих там відпочити, як я зрозумів, уже чимало.

Отже, лише ці два приклади доводять, що ми можемо зробити нашу землю ще кращою, а внутрішній туризм («зелений» зокрема) в Україні масовим. До речі, за перше півріччя 2016 року та за 2015 рік нашу країну відвідала рекордна кількість закордонних туристів, і ми займаємо почесне місце у Європі за цим показником. У Радомишльському замку я трохи поспілкувався з одним із таких туристів. Він сказав, що українці молодці, що подивитися у нас є на що, і подякував мені особисто (що було дуже приємно) за те, що Україна продовжує дивувати світ. Тож не варто зупинятися на досягнутому.