Різнобарв’я трав, неповторність краєвидів, нескінченність дарів природи — чорниць і брусниць, перехрестя туристичних маршрутів, прохолода криниць у високогір’ї... Це далеко не все, що дарують краю за Карпатами Боржавські полонини — гірський хребет, який тягнеться на 50 кілометрів пасмом субальпійських лук і лісистих схилів. Довжелезною ниткою простягнувшись на кілька районів — Свалявський, Воловецький і Міжгірський, — він  зачаровує всіх, хто приїздить на Закарпаття чи подорожує до країн Євросоюзу.

Через Воловець і Сваляву курсують потяги, поряд проходить державна автомагістраль Київ — Чоп. Доступність висот, які не перевищують півтори тисячі метрів, дає змогу активно розвивати туризм. Пішохідні та велосипедні мандрівки, стрімкі польоти на парапланах, невичерпні запаси поживних ягід і цілющих трав улітку, лижні прогулянки і карколомні спуски взимку — усе це можливо саме на Боржаві. Експерти стверджують, що за туристично-рекреаційною складовою з цими полонинами в Карпатах важко порівняти будь-яку місцевість.

І саме тут турецький інвестор із ТзОВ «Воловець Атлас Енерджі» має намір збудувати величезний енергокомплекс — 34 вітрові генератори загальною потужністю 120 мегаватів. Високі вітрові характеристики гір, близькість електричної підстанції, вигоди від зеленого тарифу та дешевої робочої сили і депресивність суміжних сільських територій — усе це привабило інвестора, готового вкласти в будівництво 120 мільйонів євро.

Дозвіл на спорудження дали Свалявська і Воловецька райдерж­адміністрації, інвестор уже виготовив проект. Але виявилося: у майбутнього будівництва є дуже багато опонентів, зокрема екологи, громадські організації та місцеві жителі.

Фінансовий зиск від зеленої енергії

«Увесь світ переходить на відновлювану енергетику, і наша країна має до 2035 року використовувати 35% такої енергії, — каже доктор фізико-математичних наук професор Ужгородського національного університету, заслужений діяч науки і техніки України Степан Поп. — Поки що в нас тільки 5%. І Закарпаття наділене всіма можливостями для різкого стрибка: область на першому місці в Україні за енергоресурсами води, має значний потенціал сонячної та вітрової енергії».

Нині виробництво електроенергії закарпатськими гідро­електростанціями становить близько 120 мільйонів кВт•год; ще майже 50 мільйонів виробляють сонячні електростанції. Вітрових станцій область не має. Тож із власних джерел вона покриває потреби в електроенергії менш ніж на 10 відсотків; іншими словами, майже повністю залежить від поставок із загальної енергосистеми. Тож вітряки на Боржаві — можливість підвищити внесок регіону в енергетичну міць країни та її валовий продукт, що нині дуже незначний, вважає Степан Поп.

Про економічну вигоду для бюджетів районів, на території яких планують встановити вітряки, недвозначно висловився професор Ужгородського національного університету доктор економічних наук Володимир Приходько. За його словами, з новим проектом Воловецький район, який нині глибоко депресивний, відчує притік грошей.

— У чому велике фінансове зерно від цієї зеленої енергії? Доходи держбюджету — 300 мільйонів євро протягом 25 років дії проекту, тобто загалом 10 мільярдів гривень має надійти у бюджет. На сьогодні надходження у скарбницю Воловецького району за рік — 41 мільйон гривень, райцентру Воловець — 10 мільйонів. У процесі децентралізації дедалі більше коштів надходитиме місцевим громадам. Крім того, цей проект — своєрідна антена інвестицій. Він є маркером інвестклімату, який  сприятиме приходу інших потужних інвесторів, — зазначив науковець.

Громадські слухання: нікого не почуто

Уже на старті втілення проекту в життя різко запротестували місцеві громади та екологи-активісти. Чому не раніше? Бо, кажуть, висновків екологічної експертизи про можливий вплив на довкілля інвестор не оприлюднював. Захисники Боржави об’єдналися в ініціативну групу «Врятуй Боржаву»: від громадян уже надійшло 114 сторінок зауважень щодо будівництва. На їхнє переконання, шкода, якої завдасть такий масштабний проект довкіллю, буде значно більшою, ніж отримані від нього вигоди. Проект супе­речить і принципам сталого розвитку регіону.

— За старим законодавством оцінку впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС) виконували вкрай неякісно і фактично ніколи не виносили на громадські слухання, — зазначає еколог, кандидат біологічних наук Оксана Станкевич-Волосянчук. — Для інвестора було важливо закінчити підготовку усієї проектної документації до 17 грудня 2017 року, коли набув чинності новий Закон «Про оцінку впливу на довкілля».

Саме тому, на її думку, про громадське обговорення проекту та його вплив на довкілля раніше не чули ні в районних адміністраціях Сваляви та Воловця, ні в екологічному експертному середовищі Закарпаття.

Але без громадських слухань таки не обійшлося. У районному центрі Воловець за чотири години довкола вітряків на Боржаві було зламано стільки списів, що їх вистачило б на цілий легіон. До конкретних рішень учасники громадських слухань ні у Воловці, ні в селах Березники, Тибава, Неліпино, Дусино сусіднього Свалявського району так і не дійшли. Майбутнє вітряків не окреслилось.

А що в сусідньому Міжгірському районі, який по хребту межує з майбутньою енергостанцією? Голова Пилипецької сільської ради Василь Готра категорично проти, бо «туризму в районі не буде». Відпочинок поряд з «енергомонстрами», на думку голови, навіть уявити важко. Непримиренну позицію зайняли громади сіл Подобовець та Ізки того самого району, в яких теж зосереджено багато туристичних об’єктів.

До речі, раніше інвестор уже відмовився споруджувати 14 енергогенераторів на боці Міжгірщини, зіштовхнувшись із позицією депутата Закарпатської обласної ради Андрія Шекети. Депутат ініціював створення тимчасової комісії з питань будівництва вітрових електростанцій на Боржавському хребті, зараз вона активно впливає на перебіг подій.

Про досягнутий під час громадських слухань результат можна сказати напевне лише те, що сторони одна одну слухали, та не почули.

Контраргументи — не на рівні емоцій

Докази захисників проекту про його бюджетну вигідність розбиваються об контраргументи опонентів. Серед них зокрема є суто біологічні — шкідливий вплив на стан флори і фауни Боржавських полонин, економічні — зменшення потоку туристів та рекреантів, утилітарні — завдання шкоди чорничним і брусничним плантаціям, які дають заробіток тисячам місцевих жителів. Були й такі, як зменшення гідроакумулятивної здатності полонин — тієї їхньої функції, що забезпечує утримання в ґрунті життєдайної вологи.

— Найбільша кількість опадів — у високогір’ї. Якщо там порушиться рослинний покрив, то станеться водна ерозія і вода з великою швидкістю стікатиме в річки. А для того, аби ці води перейшли в найцінніший ресурс — у підземні води, тут має залишатися суцільний та непорушний рослинний покрив. На високогір’ї Боржави є чагарниково-мохово-сфагнова рослинність. І саме вона під час дощів перехоплює від 50 до 80 відсотків вологи, — розповідає завіду­вачка кафедри ботаніки Ужгородського національного університету, доктор біологічних наук професор Любов Фельбаба-Клушина. У 2015 та 2016 роках вона досліджувала запаси чорниці та брусниці на полонині Боржава.

— Розробники проекту не встановили, як вітряки впливатимуть на міграційні шляхи, що проходять через Боржавський хребет, — стверджує Оксана Станкевич-Волосянчук. — У час осінньої міграції через хребет Боржави перелітає дуже багато різних птахів. Серед них вісім червонокнижних і дев’ять таких, що їх охороняє Бернська конвенція, зокрема Смарагдова мережа, яку Україна зобов’язалася виконувати.  Екологи визначили: щонайменше шість видів червонокнижних птахів літають на рівні лопатей майбутніх вітряків. Наголошують також на тому, що будівництво згубно вплине на популяцію кажанів, які облюбували саме ці місця, на рідкісні рослини.

А скільки землі доведеться перелопатити, перш ніж збудують дороги до вітряків! Саме ними доставлятимуть багатотонні конструкції агрегатів, кожен із яких заввишки 150 метрів. Екологи стверджують, що для цього потрібно буде вирівняти поверхню та зняти шар гірської породи завтовшки до 10 метрів. І все це — на вузькій смужці між горами Великий Верх і Стій, що рівнозначно зрізанню верхньої частини гребеня хребта.

Суцільною ниткою завдовжки близько 10 кілометрів на глибині кількох метрів пролягатиме електролінія, траншею для якої теж треба буде прорити в товщі землі. Відновити плодючість цієї землі, за твердженнями екологів, вдасться не раніше ніж через сторіччя.

Є свої контраргументи і в парапланеристів. Полонини Боржави — їхня єдина база: після окупації Криму в Україні залишився лише один цей ландшафт, що можна використовувати для тренувань і проведення змагань з цього виду спорту. Вітряки зроблять це неможливим.

Майбутнє ВЕС — у густому тумані

З боку екологів — громадських активістів дійшло до звинувачень у… колоніалізмі. Мовляв, «єдина мета команди забудовника і прихильників та проштовхувачів ВЕС — прибутки від зеленого тарифу», бо «у бідних громад за безцінь намагаються відібрати в хижацьку експлуатацію їхній найцінніший ресурс — унікальну природу».

Саме на цьому акцентують у своєму зверненні учасники так званого коаліційного об’єднання громадських організацій і науковців «Форум екологічного порятунку Закарпаття» — такі собі сучасні донкіхоти. У посланні, яке вони адресували громадам, організаціям і владним структурам, наголошують: спорудження 34 ВЕС уздовж хребта на Боржаві «грубо порушить міжнародно-правові зобов’язання України в охороні і збереженні природи Карпат та об’єктів Смарагдової мережі, до яких належать і Боржавські полонини».

Нині Боржавський хребет залишається вістрям суперечок і там нічого не будують. Закарпатська обласна адміністрація теж іще не визначилася, підтримувати чи ні вітрові енергоспоруди. Йдеться про кардинально важливе значення цього рішення для туризму і рекреації — пріоритетної галузі регіону. Щоб сьогочасні вигоди для бюджетів не обернулися потенційними втратами і шкодою, яка може бути завдана унікальній ландшафтно-рекреаційній місцевості Карпат, потрібно все дуже добре зважити. Помилитися не можна, бо на кону — майбутнє мальовничих і рясних плодами полонин.