Невиправдано довго тривожило ставлення держави до енергоефективності. То до російської газової труби йшли, то від неї, то субвенцію областям на впровадження місцевих джерел енергії давали, то майже не давали, то бралися саджати енергетичні плантації, то масово вивозили за кордон пелети і брикети з біомаси. Багато часу змарновано. Тому нині нам потрібно швидко рухатися вперед.
Маємо власні ресурси, завдяки яким зменшили споживання природного газу. І в розвинених країнах не ставлять питання обов’язково його замінити, а саме максимально зменшити споживання, бо енергоефективність, енергонезалежність зміцнюють економіку. Добрий енергоносій — солома тюкована або перетворена на пелети і брекети. А як відома у світі житниця, наша країна разом із зерном виробляє її у великих обсягах.
Біомаса економить кошти
Десять років тому в школі села Вахнівка було холодно. Однак селяни висловилися проти ідеї обласної влади перевести освітній заклад на опалення тюкованою соломою. Вони вбачали в цьому повернення до бідності, а також непокоїлися, що солома засмітить вулиці. Тому з недовірою сприймали слова заступника голови облдержадміністрації, що частина столиці Данії опалюється саме так. Зрештою, село пристало на пропозицію. Цікаво: чи тепер тепло школі від соломи?
— У всіх класах тепло. Ми дуже задоволені, це краще і простіше, ніж опалювати вугіллям, бо теплогенератор нескладний в обслуговуванні. Наша школа не залежить від імпорту газу, тому ми впевнені, що завжди будемо з теплом, адже солому нам постачають місцеві фермери. За якою ціною? Торік вона коштувала 500 гривень за тонну, тепер — нібито 600, але це краще запитати в районного відділу освіти, у віданні якого забезпечення енергоносіями, — сказала директор Вахнівської школи І—ІІІ ступенів Тамара Шевченко.
Вахнівку не газифіковано, а ось інше велике село Росоша (також Липовецького району Вінницької області) мало природний газ, коли в ньому з ініціативи сільського голови у 2008 році державним коштом встановили вітчизняний теплогенератор, який працює теж на тюкованій соломі. Тобто тут ідея була інша: використати місцевий відновлювальний енергоносій задля економії коштів сільського бюджету.
Мені не раз довелося чути, що на опалення шкіл і дитсадків господарства можуть відпускати солому за символічною ціною, зрозуміло, з урахуванням витрати на її тюкування і доставку до котельні. Для визначення надійності енергоносія слід відштовхуватися від реальної його вартості.
Три тонни соломи за обсягами виробництва тепла еквівалентні тисячі кубометрів газу. Нині для бюджетних установ газ коштує 7920 гривень за тисячу кубометрів. А три тонни тюкованої соломи обійдуться приблизно у 2 тисячі гривень. Та опалювати нею вигідно!
Тоді в області встановили 8 таких теплогенераторів. Кожен коштує недешево, але відразу формується економічне коло: місцевий енергоносій — вітчизняний котел — економія бюджетних коштів. Однак потім і навіть тоді, коли імпортний газ коштував дорожче, ніж тепер, у бюджетній сфері області кількість таких теплогенераторів чомусь не збільшилася. А ось на сільськогосподарських підприємствах, де самі визначають економічну доцільність, солому як енергоносій використовують для сушіння зерна.
Треба використовувати власне
Зі слів начальника управління департаменту ЖКГ енергетики та інфраструктури облдержадміністрації Івана Вітюка, якби навіть імпортний газ був дешевший від місцевих і вітчизняних ресурсів, треба використовувати останні. «Переведення опалення з газу на відновлювальні місцеві енергоносії створює кілька робочих місць. А це великий плюс. Державі вже не треба платити людині допомогу у зв’язку з безробіттям, вона працевлаштована, сім’я матиме дохід, до бюджету сплачуватимуть податок. А ще — вітчизняна промисловість отримує замовлення на котли та використовується власна сировина»,— зазначив він.
За два останні роки Вінниччина на 33% зменшила споживання природного газу по всіх категоріях споживачів, зокрема бюджетними організаціями — на 44%. Ці зрушення в аграрно-промисловій області, яка розміщена в зоні лісостепу, свідчать про великі можливості держави щодо зменшення споживання газу за рахунок виробництва тепла з біомаси.
Зі слів спеціалістів, якщо необхідну кількість соломи з ранньої групи зернових залишати на добриво та потреби тваринницької галузі, то за рік область на опалення може її спрямовувати приблизно 400 тисяч тонн. У відповідному підрахунку ці обсяги у кілька разів більші від річної потреби в теплоносіях її бюджетної сфери. А кожна область в Україні у менших чи більших обсягах виробляє солому. Також потенційно перспективно використовувати бадилля кукурудзи, соняшнику, хоч тут складніша технологія.
Усі ці підрахунки, звісно, умовні, адже дитячі садки, школи тощо вже опалюють й іншими місцевими енергоносіями, наприклад з деревини — дровами, тріскою, пелетами. А щодо соломи, то красномовно те, що пелети з неї Україна експортує. І начебто тому, що не створено вітчизняного ринку їх збуту.
Лише на Вінниччині 3 підприємства виробляють пелети із соломи. Одному з них пропонували, щоб встановило власні котли у бюджетних закладах і продавало їм тепло. Це був би гарантований ринок збуту, оскільки витрати на енергоносії належать до захищених статей бюджету. Одначе в ЄС пелети коштують удвічі дорожче.
Солом’яний «прорив» Мельника
Керівник господарства «Світанок» Козятинського району Микола Мельник два роки заготовляв солому, а потім привіз із Польщі лінію для її брикетування, яку нещодавно запустив. Обійшлася вона йому майже у 3,5 мільйона гривень. Це перша в області така установка. На ній можна переробляти біоматеріали з вологістю 30 % без попереднього сушіння. Під час пуску лінії перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Андрій Гижко зазначив: «У наших планах — щоб у кожному районі області як мінімум була установка з виготовлення брикетів, що дасть змогу зекономити кошти на опалення бюджетних установ та вирішує багато питань».
Тепловіддача однієї тонни брикетів дорівнює 2 тоннам деревини. Продуктивність — 4 тонни на день, проте Микола Мельник хоче організувати роботу лінії у дві зміни. Сировина є — щороку господарство може спрямувати 10 тисяч тонн соломи на виробництво брикетів. Формується і попит: купують їх навіть приватні особи. Брикети можна спалювати у сільських котлах і в плиті (для нагрівання груби). Це для області нове — щоб солому як теплоносій використовувало населення. За словами керівника апарату Козятинської райдержадміністрації Юрія Студуляка, наступного опалювального сезону планують продукцією «Світанку» опалювати бюджетні установи району.
Ми в Google+