Подвір’я замку Сент-Міклош, що у Чинадійовому Мукачівського району Закарпатської області, два дні з ранку до вечора дихало середньовіччям. Походжали пишно вбрані вельможі і прекрасні дами, звучала музика, кружляли хороводи, проходив ярмарок і… бряжчала зброя. Як-не-як, а головними героями були лицарі, для яких головне — перемогти в бою.

Хай це були бої сучасних воїнів — так званих реконструкторів минулого, та запал у них був неймовірний, а емоції били через край. Запеклі сутички обидва дні проходили під акомпанемент густого дощу, але фестиваль «Срібний татош», який відбувався втретє, не підмочив своєї репутації. Запалу бійців зливи не охолодили. Атмосфера була казковою. І гарячою.

«Наш фест дає старт святам історичної реконструкції в Україні. Цього разу зібрав учасників із різних регіонів країни — зі Львова й Луганська, Хмельницького й Сум, Києва й Дніпропетровська, Запоріжжя й Харкова. Були гості й із Криму, а міжнародний статус святу надавав клуб зі Словаччини «ViaCassa», — сказав співорганізатор заходу ужгородець Роман Славік.

Замок Сент-Міклош два дні жив, як півтисячі років тому

«Ми намагалися відтворити атмосферу XV сторіччя навіть у побуті. Тож табір обладнали якнайближче до тогочасних традицій», — додав Бірош Тоно з Кошіце.

У рух, який здобув популярність в усій Європі, — реконструкції історії — Бірош влився понад півтора десятка років тому. В Чинадійовому він — сурмач: оголошував початок маршу, бою, атаку, відступ тощо. І таких, як він, — десятки. У перервах між боями гостей навчали ще й танцювати, тож за лічені години в їхніх рухах вгадувалися полька, чардаш чи краков’як. Справжнє театралізоване дійство влаштували «Гавазі — єгипетські цигани». Їхній танець майстерно відтворив колектив «Al’entrada» зі Львова.

Сучасні матеріали дають змогу лицарям носити на собі менше кілограмів

 Проте найбільше захоплення викликали масові бої лицарів — бугурти. В них дві команди змагаються доти, доки всі суперники однієї з команд не лежатимуть на землі. Головне — звалити суперника, тож хлопці боролися всерйоз і до останнього. Але обійшлося без травм і ушкоджень.

Нині реконструктори навчилися виготовляти обладунки з титану, бо ж звичайну сталь носити дуже важко. Середня вага «найлегших» лат теж чималенька — 25 кілограмів, а вартість — близько 2 тисяч доларів. Хоч бувають і обладунки зі сталі чи інших металів. Обладунки виготовляють та підганяють під конкретну людину, щоб вони на ній добре трималися. За окремими замовленнями в кузнях або й самостійно воїни виготовляють щити, мечі та іншу зброю.

Щоб бути сильними й витривалими, сучасні лицарі додатково займаються спортом, часто — контактними видами боротьби. Це допомагає не лише брати участь у боях, а й перемагати.

Завдяки таким фестивалям, яких нині в Україні не менше десятка, наші реконструктори ось уже кілька років постійно утримують перші позиції на міжнародних змаганнях «Битва націй».  

Василь БЕДЗІР, «Урядовий кур’єр» (фото автора)