На Луганщині Укрпошта шукає нові кадри для роботи на селі

На сьогодні одним із головних питань поштового зв’язку області стало залучення до роботи операторів і листонош у сільській місцевості та віддалених населених пунктах. У зв’язку з браком кадрів ускладнюється своєчасна доставка пенсії, кореспонденції та періодичних видань жителям області. Попри те що листоноша традиційно друга людина після сільського голови, тут не можуть знайти працівників на цю посаду.

«Дефіцит листонош виник тому, що в сільській місцевості бракує кадрів — молодь звідси здебільшого поїхала. А люди, які залишилися, часто вже пенсійного віку. Та система роботи постійно змінюється, потрібно освоювати нові навички, зокрема роботу з комп’ютером, — пояснює директор Луганської дирекції ПАТ «Укрпошта» Ілона Моісеєва. — Зміни в системі даються таким людям важко, і не всі їх сприймають як годиться. Дехто з працівників сприйняв роботу з комп’ютером з легкістю, але є й такі, хто відмовляється працювати, аж до звільнення, хоч ми всіх навчаємо».

Щоб дефіцит кадрів не позначився на якості обслуговування, в обласній дирекції ПАТ «Укрпошта» вирішили проаналізувати саму систему зайнятості сільських колег.

Адже вона тут інша, ніж у місті, і в плані нормативів доставки — тут є ділянки завдовжки 16 км. А ще специфіка в тому, що на селі одна людина може виконувати дві функції — бути начальником відділення й листоношею водночас. Крім того, часто листоноші працюють лише на третину ставки. На практиці це означає, що поштове відділення приймає клієнтів три години на добу три-чотири рази на тиждень.

«Нині переглядають нормативи роботи та доставки, щоб подовжити тривалість робочого дня поштового працівника і змінити сам порядок обслуговування постачальних ділянок», — каже Ілона Моісеєва.

Стосовно трьох сіл, де троє поштовиків працюють кожен на третину ставки (дуже поширена практика!), у ПАТ «Укр­пошта» вважають, що краще взяти на роботу одну людину, яка буде по черзі обслуговувати населені пункти і отримувати повну заробітну плату. При цьому відділення працюватиме нехай і двічі на тиждень, але повний робочий день. І «це не скорочення працівників, а узгодження системи з нормами». Таку роботу із квітня почали впроваджувати в Луганській області. До червня реорганізацію планують завершити.

«Така реорганізація має насамперед розв’язати кадрову проблему. Найчастіше в нас немає навіть листонош на підміну, які повинні носити пошту, коли основний листоноша йде у відпустку. Підмінний не хоче працювати за третину ставки (на руки — приблизно 700 гривень). А ось за повної зайнятості зарплата листоноші може доходити до 4 тисяч гривень. Для села це непогано», — розмірковує Ілона Моісеєва.

За її словами, графік доставки газет не зміниться, бо він такий і нині: наприклад, «Урядовий кур’єр», який виходить п’ять разів на тиждень, доставляють передплатникові двічі. Такі нормативи.  Чи вплине новий розпорядок роботи на передплату періодики? У ПАТ «Укрпошта» вважають, що ті, хто передплачував газети, й надалі це робитимуть. Ідеться про старше покоління селян, бо молодші користуються інтернетом. Щоправда, на Луганщині є особливості, пов’язані з воєнним конфліктом.

«Люди у нас живуть одним днем. Коли їм пропонуєш передплатити газету, вони не хочуть про це слухати, бо не знають, що буде далі і де вони будуть. Може, доведеться швидко збирати речі та втікати від бомбардування», — пояснює заступник директора з операційної діяльності Любов Кізіна.

Одне слово, якщо претендента на посаду сільського листоноші не можуть знайти, доводиться організовувати обслуговування за допомогою мобільного відділення. Тобто кілька годин кілька разів на тиждень. Як кажуть, поспішайте, бабусі й дідусі, отримати пенсію, адже й ця робота входить в обов’язки поштовиків. Наприклад, саме так тепер вимушено обслуговують жителів села Височинівка Марківського району. Там листоноша перейшла на іншу роботу, а заміну шукають досі. Але тепер уже до обслуговування населення долучилися представники місцевої влади.

Щоправда, таких критичних ситуацій в області тільки три. Та загалом Луганщині вже зараз не вистачає двох десятків сільських листонош.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»