— Куме, га, куме? А розбиймо телевізори!

— Господи, помилуй! Вам розсолу дати? З якого дива ви зібралися нівечити новеньку плазму? Ви ж казали, що за неї тещі ще гроші винні: позичили, мовляв, бо своїх не вистачало.

— Та мені свояк Данило старого телевізора віддав, він уже заледве блимає. Плазму не чіпаю, бо жінка з тещею голову прогризуть. А у вас зомбоящик уже на ладан дихає, цього розтрощите — нового купите.

— Та навіщо такими дурницями займатися? Винесіть мотлох на смітник і забудьте.

— Ні, я протестуватиму! Вийду на площу серед села і всім розкажу, що на блакитному екрані показують різне неподобство. Як культурний, освічений чоловік і патріот нашого закутка візьму кувалду та як гепну по тій почварі!

— А телевізор тут до чого? Йдіть до людей, котрі подають в ефір усе, що вам не до шмиги, і розкажіть їм про це. До начальства підіть, котре має забороняти все, що шкодить розуму і псує відпочинок!

— Ага, знайшли дурня! Туди йти боязко. Вони мені як скажуть у відповідь! Краще я вже здалеку. Он у Чернігові, зовсім близько до столиці, і то активісти не пішли ні з ким розбиратися, а розбили такого самого, як у мене, теледоходягу в центрі міста!

Нинішнє життя іноді нагадує театр абсурду. Народний жарт «Хто винен? Невістка!» став уже узвичаєним. Головне — засвітитися, хай навіть так як горе-господиня, котра в хаті розвела купи сміття, тому що підмітає лише на вулиці: там, мовляв, усім видно, яка вона роботяща! А в хаті хто побачить, як вона трудиться?

Утомлені невеселою дійсністю люди не надто реагують на будь-які  виставлені на широкий загал дії. Ось і на чернігівське урочисте побиття телевізора не зійшлося натовпу глядачів та однодумців. Звісно, до роботи телеканалу «Інтер», проти якого виступали протестувальники, є питання. Однак чи телевізор винен у тому, що по ньому показують? Поза сумнівом, учасники дійства розуміють, що корінь зла глибший. І розв’язувати проблему, думаю, треба зовсім не такими методами.

Загалом важко збагнути, кому на користь руйнівні тенденції. Нещодавно в Чернігові з’явилася ще одна: невідомі в масках вриваються в інтернет-клуби, трощать техніку і зникають в темряві. Так, діяльність грального бізнесу незаконна. Так, вона, напевне, багатьом допекла. Але підміняти правоохоронців і чинити самосуд також незаконно. Якщо збираємося жити і розвивати країну в правовому полі, то чи доречна у такому разі партизанщина?

Мова закону має бути для всіх одна. Чому ж тоді після перегляду новин так часто спадає на гадку майстер іронії Марк Твен, який дуже дотепно зауважив: «У Парижі на мене починають показувати пальцем, коли заговорюю по-французьки. Я ж не винен, що ті телепні не розуміють власної мови!»  Якщо кожен з нас трактуватиме букву закону так, як йому заманеться, то взаєморозуміння в суспільстві буде провальним, як у легенді про Вавилонську вежу. До того ж, як на мене, показувати молодим сучасникам приклад, що все неугодне можна розтовкти, — дорога в нікуди. Корисніше було б навчити розуміння, що фізичні дії — це останній аргумент там, де не знаходиться мудрішого врегулювання конфлікту.