В  Україні вугілля — важливе джерело енергії. Тим часом ми одними з перших ратифікували Паризьку кліматичну угоду (докладніше — в матеріалі «Новий погляд на зону, клімат і національні парки», «УК» від 17 серпня 2016 р.). Стратегічна мета угоди — запобігти катастрофічним змінам клімату на планеті. Для цього учасники угоди домовилися припинити до 2050 року використання в енергетиці викопного палива, зокрема вугілля. Відомо, що вугільна енергетика — одне з основних джерел викидів парникових газів. Тобто пріоритети — енергії сонця, вітру, океанічних хвиль тощо.

Україна натомість розробляє грандіозні вугільні плани. Зокрема Дарницька ТЕС, Сумська та Чернігівська ТЕЦ реалізують проекти заміщення газу дешевшим вугіллям внутрішнього видобутку, проводячи для цього реконструкцію відповідних блоків і котлів. Примітно, що Дарницька ТЕС і так є одним з найбільших забруднювачів повітря у Києві, а тепер, із заміною палива котла з газу на вугілля, ситуація істотно погіршиться. І чомусь усі мовчать про систему сіркоочищення, без якої, згідно з наказом № 541 Мінприроди, така модернізація незаконна. 

 

Ще деталь: українські ТЕС і ТЕЦ спроектовано для роботи на антрацитних породах вугілля, які нині переважно добувають на територіях, підконтрольних сепаратистам.

Усе, що вилітає з труби, не пройшовши фільтри, осідає в наших легенях. Фото Володимира ЗAЇКИ

«Викиди  в межах норми»

Нещодавно «УК» друкував репортаж із Ладижинської ТЕС («Чи візьмуть нас до клубу цивілізованих країн разом із чадом наших теплоелектростанцій», 26 лютого 2016). Уважніше придивімося до роботи Трипільської ТЕС. Тільки за минулий рік вона викинула на голови жителів Київщини 76 тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема оксиди вуглецю і сірки. Крім того, з труб станції вилітає чимало попелу, який містить мідь, свинець, ванадій, хром та інші токсичні мікроелементи. З повітря вони потрапляють у ∂рунт, а далі природним ланцюжком у рослини, в організми тварин і людей.

На закиди екологів керівництво Трипільської станції впевнено заявляє, що їхнє підприємство не перевищує норми викидів. І воно говорить... правду. Однак ця правда фарисейська: згідно з нормами Європейського Союзу обсяг викидів забруднюючих речовин на ТЕС не може перевищувати 50 мг на м3. В Україні цей показник більший у 50 разів — 2500 мг на куб. м. Яка світла комуністична голова придумала ці дрімучі стандарти — сказати складно, але прямі наслідки цих цифр можна спостерігати за тривалістю життя: в Україні вона на 12—15 років менша, ніж у країнах ЄС.

Грінпіс застерігає

Експерти Грінпісу провели дослідження впливу Трипільської ТЕС на здоров’я людей. Результати жахають: грінпісівці прогнозують щорічну смерть 1250 осіб саме через викиди цієї станції. Плюс понад 233 тисячі випадків захворювань нижніх дихальних шляхів (легені), з яких 93 тисячі — у дітей.

Заслуговує уваги ще один документ Грінпісу — карта України, на якій відзначено середні рівні дрібнодисперсного пилу. Такий пил легко проникає через легені в організм і його дуже складно вивести. За даними підготовленої авторитетними світовими науковцями доповіді Global Burdenof Disease, такі частинки спричинили 49 тисяч передчасних смертей в Україні у 2013 році, а загальний рівень здоров’я населення істотно знизився.

Раніше такі показники офіційно не публікували, і навряд чи наші санепідемслужби зважувалися на такий крок. Адже середні рівні наявності цих частинок у Києві і його околицях є одними з найбільших в Україні, істотно перевищуючи максимально допустиму норму, прийняту ВООЗ. Ці частинки переносяться в повітрі на десятки кілометрів, потрапляють у ∂рунт, накопичуючись в ньому роками, а потім опиняються в овочах і фруктах, які ми вживаємо.

Незалежний інститут судових експертиз (НІСЕ) у червні 2016 року оприлюднив результати екологічної експертизи щодо впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС на довкілля населених пунктів Обухівського району. Такі дослідження — річ дорога, вони передбачають високовартісні аналізи, використання електронного мікроскопа тощо. Тож гроші знайшли лише за кордоном, у Швейцарії, у фонді «Скорочення ризиків».

У звіті йдеться зокрема про те, що Трипільська ТЕС має істотний вплив на пилове забруднення атмосферного повітря населених пунктів у 15-кілометровій зоні навколо станції, до якої входять міста Обухів та Українка, села Дерев’яна, Червоне Перше, Щербанівка, Халеп’я, Таценки, Плюти. У цих населених пунктах виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій зважених часток у 4—20 разів. Фахівці класифікують атмосферне повітря як « дуже забруднене», а в більшій частині Трипілля і південно-західній частині Обухова як «екстремально забруднене».

У документі зазначено, що пилові частинки викидів Трипільської ТЕС з високою імовірністю призводять до захворювань дихальної системи людей, а також до канцерогенних (провокує ракові захворювання) і мутагенних (генетичні порушення у нащадків) ефектів.

Також фахівці НІСЕ, провівши аналіз ∂рунтового покриву, виявили перевищення у 2—8 разів регіональних фонових концентрацій миш’яку в межах житлової зони Українки, Трипілля, Плютів, Дерев’яної. Потрапляючи в організм у надмірних кількостях, миш’як викликає блювоту, сильні болі в животі, різке зневоднення організму, судоми, втрату свідомості, а також мутації ДНК. Ці симптоми добре відомі любителям детективів, особливо початку минулого сторіччя, коли отруєння миш’яком було популярним способом вкоротити комусь віку.

Що ж робити? Експерти радять негайно вдосконалити системи пилоочищення на Трипільській ТЕС та облаштувати стаціонарні пункти моніторингу атмосферного повітря в Обухові, Українці, Трипіллі. Також потрібна суцільна диспансеризація населення Обухова, Українки й прилеглих сіл.

Гроші є!

На думку екоюриста Сергія Єленіна, кошти на встановлення нових фільтрів на Трипільській ТЕС у публічного акціонерного товариства «Центренерго», куди входить і Трипільська ТЕС, — є. «Усе залежить від бажання чиновників і керівників компанії, адже за 2016 рік доходи ПАТ «Центренерго» становили 9 мільярдів гривень. Вартість реконструкції і установки очисних фільтрів на Трипільській ТЕС директор станції оцінює в 750 мільйонів гривень, згадані процеси можуть тривати 2—3 роки. Тобто, якщо надавати 250 мільйонів гривень на рік, сума становитиме менше 3% річного обороту такої держструктури, як «Центренерго». Невже компанія, яка є головним забруднюючим підприємством Київської області, не може собі дозволити такі витрати? Я вже не кажу, що реконструкцію можна провести значно дешевше, ніж її оцінено фахівцями Трипільської ТЕС», — підкреслив Єленін.

Звичні способи примусу забруднювача до бережливого ставлення до довкілля (штрафи тощо) з огляду на слабкий статус Державної екологічної інспекції та мізерність каральних сум не працюють. Тому правозахисник Олександр Лупейко та його товариші пішли іншим шляхом — організували подачу до судів масових позовів щодо відновлення екологічних прав українців. Нині таких персональних позовів підготовлено вже понад 700. Говорити про успіх зарано. «Є відчуття, що судді бояться створити прецедент і навмисно затягують справи», — вважає Олександр Лупейко.

Між іншим. Технічний директор Google і відомий технологічний футуролог Рей Курцвейл виступив на початку цього року з черговою порцією прогнозів. Зокрема він вважає, що до 2028 року сонячна енергія стане настільки дешевою, що буде задовольняти всі енергетичні потреби людства.