Майже рік тривала масована інформаційна атака на колектив і акціонерів одного з найбільших українських машинобудівних підприємств і експортерів — публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор». Наслідки не забарилися: Україна постала перед втратою унікального підприємства. На межі виживання опинився також трьохтисячний колектив заводу. Тому перше запитання, з яким ми звернулися до генерального директора ЗТР Ігоря Клейнера, стосувалося оцінки цих подій.

— Наше підприємство одне з небагатьох в Україні, яке навіть у кризові для економіки часи постачало не сировину, а свою високотехнологічну продукцію на ринки США, Західної Європи, Саудівської Аравії та інших країн. Безумовно, найбільше ми непокоїлися за колектив. Адже багато професій на ЗТР унікальні. Щоб освоїти, приміром, кваліфікацію намотувальника 6 розряду, потрібно не менше п’яти років виробничого досвіду.

Слід також врахувати, що колектив разом із сім’ями — це понад 10 тисяч жителів Запоріжжя, які могли опинитися без засобів для життя. Кому вигідно знищити таке унікальне підприємство на догоду конкурентам і підвищити в місті й без того високий градус соціальної й політичної напруги? Вважаю, що за цим стояла жменька чиновників на чолі з екс-високопосадовцем, які ополчилися проти одного з акціонерів заводу. Можливо, вигідно також чиновникам, які мали особисту зацікавленість у лобіюванні інтересів закордонних постачальників. Спільно штучними і заангажованими методами вони намагалися не допустити ЗТР до участі в тендері. І тим більше — до перемоги. Вигідно це і російським заводам, які не приховують прагнення зайняти нішу ЗТР у Білорусі, Казахстані, Середній Азії, Закавказзі.

Однак ті, хто влаштував цю вакханалію, забувають, що, по-перше, українська енергетика майже на 90% укомплектована саме трансформаторами і реакторами виробництва ПАТ «ЗТР». Це фактично єдиний український виробник, який до того ж працює на ринку 69 років. По-друге, надійність і клас продукції заводу підтверджено численними міжнародними аудитами та сертифікаціями. Наша продукція першою серед країн пострадянського простору пройшла сертифікацію для вимогливого ринку Саудівської Аравії, Франції тощо. Тому дивує, як у чиновників могло виникнути невдоволення тим, що для української енергетики обладнання постачатиме український виробник.

Генеральний директор ПАТ «Запоріжтрансформатор» Ігор Клейнер.

—  Як ви вважаєте, удар по репутації ЗТР стосується лише вашого підприємства чи всієї енергетичної галузі? І чому під час цієї інформаційної війни «м’ячем» володіли лише одні й ті самі гравці?

— Якщо проаналізувати публічні висловлювання політиків і чиновників, то стає очевидним, що разом зі спробою дискредитувати ЗТР завдавали удару по репутації й працездатності галузі загалом. Виробництво силових трансформаторів належить до питань національної безпеки, оскільки в підсумку це надійна і безперебійна робота енергосистеми країни. Тому будь-яка розвинена держава, яка налагодила виробництво трансформаторів, підтримує свого виробника, оперативно оновлює всі складові енергосистеми.

У нас чи то через некомпетентність, чи навмисно всіляко ігнорують, наприклад, знос трансформаторного парку і необхідність його планової заміни. Це призводить до аварійних ситуацій і відключення від енергоспоживання цілих регіонів. При цьому публічну оцінку потреби заміни обладнання чомусь дають особи, які не мають жодного стосунку до енергетики. Потім цю оцінку тиражують у ЗМІ без спроби отримання експертного та наукового аналізу.

Стосовно ж того, що «м’ячем» володіли одні й ті самі гравці, то, по-перше, нашої провини в цьому немає. ЗМІ просто не зверталися до нас по коментарі, що свідчило про замовний характер публікацій. По-друге, аргументувати свою позицію і дискутувати можна із професіоналами, а сперечатися з псевдо-експертами, які мають вельми приблизні знання про трансформаторобудування, — це марнувати дорогоцінний час. Ми просто працювали.

—  Тендер виграно, контракт підписано. Що далі?

— Контракт між ПАТ «Запоріжтрансформатор» і ДП НЕК «Укренерго» за результатами проведеного тендеру на постачання обладнання набрав чинності. Підприємство отримало авансовий платіж і запустило замовлення у виробництво. Як відомо, згідно з умовами контракту, його виконання заводом контролюватиме відповідальний постійний представник покупця —  Укренерго. На спільній зустрічі ми обговорили техніко-комерційні питання, зокрема форму звітності цільового використання авансового платежу. Прописано дуже детально і прозоро систему контролю за виконанням замовлення. Колектив ЗТР, як завжди, готовий виконати роботу якісно в обумовлені контрактом терміни. Трансформаторники вдячні українським енергетикам за довіру і, як це вже не раз було, докладуть максимум зусиль для забезпечення надійної роботи енергетики країни.

—  Чим і як живе підприємство нині, які ще замовлення в роботі з огляду на великі потужності заводу? Яка атмосфера в колективі після пресингу, який довелося пережити ЗТР?

— Як і абсолютна більшість підприємств машинобудування та інших галузей промисловості України, наше переживає непростий час. Передусім замовники виявляють обережність через війну на сході країни. Також через загальносвітову кризу знизились інвестиції в енергетику, посилилася конкуренція. Проте шукаємо нові замовлення і ринки. Нині монтуємо трансформатори для Саудівської Аравії. Україна першою з колишніх держав СНД одержала таке замовлення на експорт своєї продукції до цієї країни. Для нас це дуже знакове, відповідальне і почесне замовлення. Адже обладнання, яке виготовимо, стане не лише обличчям запорізьких трансформаторників, а й візитівкою всієї України, про яку там небагато знають. Звичайно, сподіваємося, що після презентації поставленого нами обладнання в цю країну одержимо змогу закріпитися на цьому ринку. Також у роботі замовлення для Білорусі, Казахстану, Малайзії та інших країн близького і далекого зарубіжжя.

—  З урахуванням того, що ЗТР — стратегічне підприємство для економіки України, якою, на вашу думку, має бути політика уряду щодо заводу, продукцію якого знають майже у ста країнах?

— Запоріжжя традиційно було центром науки і розвитку електротехнічної промисловості на території колишнього Союзу. А Запорізький трансформаторний — завжди лідер з постачання обладнання в Казахстан, Білорусь, РФ, Грузію та багато інших країн. Тому логічно було б усіляко сприяти підприємству, яке виробляє високотехнологічну добре знану у світі продукцію. Однак замість розвитку конкурентоспроможної галузі та підтримки заводу комусь вигідно було організувати безпрецедентну інформаційну атаку як з дискредитації та підриву іміджу нашого підприємства зокрема, так і української електротехнічної галузі загалом. Через недбальство уряду Азарова з молотка у руки Московського електрозаводу потрапив Всесоюзний інститут трансформаторобудування, що працював у Запоріжжі. У підсумку він втратив науковий потенціал і перетворився на дрібний виробничий майданчик. Через байдужість і непрофесіоналізм окремих представників колишнього уряду ми мало не знищили флагман вітчизняного трансформаторобудування — ПАТ «ЗТР».

Проголошуючи гасла розвитку економіки і суспільства, ми беремо за орієнтир розвинені країни. Але майже нічого не робимо, щоб перейняти їхній досвід захисту національного виробника. І американський, і європейський ринок передусім зацікавлені в організації внутрішнього ринку і преференціях для своїх підприємств. У США, наприклад, існує додаткове мито на ввезення трансформаторної сталі з Південної Кореї, Німеччини та деяких інших країн. В Аргентині є додаткове ввізне мито на трансформатори з Китаю, Південної Кореї й Бразилії. Навіть у сусідній Білорусі місцеві виробники мають п’ятнадцятивідсоткову преференцію перед закордонними трансформаторними виробниками за умови держзамовлення.

Тому абсолютно нелогічний вигляд має брак підтримки такого національного виробника в Україні, як Запорізький трансформаторний завод. Особливо на тлі непростої військово-політичної обстановки, коли кожне підприємство, яке працює, тим більше світового рівня — на вагу золота. Саме тому сподіваємося на підтримку Президента, Верховної Ради, нового Кабінету Міністрів, преси та широкої громадськості. У державному масштабі слід прописати програму енергетичної безпеки, що містить виробництво трансформаторів і реакторів. А також якщо не преференції підприємству, то хоч створення умов, за яких стане неможливим політизоване втручання в його роботу. До слова, на сьогодні ЗТР — єдине підприємство в нашій області, якому держава не відшкодувала ПДВ за 2015 рік. Хіба це позитивний стимул для нормальної роботи заводу і його трудового колективу?

—  Пане Ігорю, із ситуації, коли гра тривала, так би мовити, в одні ворота, відповідні висновки ви, мабуть, зробили. Який один із найголовніших?

— Передусім буде налагоджено діалог із громадськістю. Ми завжди були і залишаємося відкритими для ЗМІ, готові відповідати на всі запитання, що цікавлять журналістів. Думаю, їм було б цікаво побувати на прес-турі на заводі, який можемо організувати перед відвантаженням першого лота нашої продукції для Укренерго. На регулярній основі розміщуємо релізи на нашому сайті. Крім того, створено всі умови, налагоджено чітку і прозору процедуру контролю замовником за перебігом робіт. Одне слово, ми готові до конструктивного діалогу.

Василь МІРОШНИЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Ігор КЛЕЙНЕР. Народився в Запоріжжі. 1977 року завершив навчання в Запорізькому машинобудівному інституті (тепер ЗНТУ) за спеціальністю «Обладнання і технологія зварювального виробництва» та отримав кваліфікацію інженера-механіка.

Із 1977-го працював на Запорізькому трансформаторному заводі (тепер ПАТ «Запоріжтрансформатор»). Пройшов шлях від інженера-технолога третьої категорії зварювального цеху до заступника начальника зварювального виробництва. Із грудня 1997 року по квітень 2005-го очолював ВАТ «Завод малогабаритних трансформаторів». З квітня 2005 року — генеральний директор ВАТ «Запоріжтрансформатор».

Нагороджений почесним званням «Заслужений машинобудівник України», орденами «За заслуги перед Запорізьким краєм» усіх ступенів. Автор понад 30 винаходів та раціоналізаторських пропозицій.

Згідно з рейтингом «Форбс-Україна» в 2013 році став одним з десяти найкращих гендиректорів України.