Українська ментальність творча. Це засвідчено визначними відкриттями у світовій науці й практиці. Українці причетні й до освоєння космосу, і до ефективності використання землі. Творчість виявляється в усіх видах суспільної діяльності: у підприємництві, на літературній ниві. Тим часом суспільні процеси не можуть розвиватись однобічно. Надмірне захоплення бізнесом у відриві від народу, без прив’язки до національних традицій у підсумку призведе до втрати зв’язку з рідною землею, із краєм, де народився. І людина стає інтернаціональною, а потім патріотом тієї землі, що годує її.

Нині багато українців зміцнюють економіку Канади й США, Бразилії й Аргентини, Німеччини й Великобританії, Польщі й інших країн. Про Росію не хочу нічого казати, бо на провідних посадах там перебувають або асимільовані українці, або такі, які через шовіністичну ворожість середовища не хочуть зізнаватися у своєму українстві.

Бізнес проникає в усі царини суспільної діяльності, поєднує виробництво й сферу послуг, культуру й мистецтво. Із цього приводу хочу повідомити про, на мій погляд, цікавий бізнесовий проект в особливій інтелектуально-інформаційній діяльності, яка впливає на розвиток державної ідеології, політику, економіку, — організації видавництва і поліграфії.

Як відомо, нині у столиці та областях у численних офіційних і неофіційних видавництвах безконтрольно видають тисячі найменувань різноманітної літератури: художніх, науково-публіцистичних і наукових книжок. Лише на спеціалізованих підприємствах ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія», за даними з інтернету, щорічно друкують не менш як 60% загального накладу книжок в Україні (понад 29 мільйонів). Серед них особливо в регіонах більшість — 70—80% — дуже мізерними накладами: 50—100 примірників (для себе чи для близьких, щоб не пропала творча праця).

Значна частина малих підприємств у виробничій галузі та сфері послуг у статутах теж передбачають оперативну поліграфію, рекламну й видавничу діяльність. Деякі з видань за художньо-літературною та науковою цінністю заслуговують масового накладу. Одначе через нестачу в авторів коштів на рекламно-збутову діяльність їхні праці не мають попиту, реалізації й можуть залишитися нерозгорнутими, непрочитаними й відійти у небуття.

А якби державні зацікавлені структури оцінили ці твори на художньо-літературну та наукову цінність (з погодження авторів), то можна було б організувати перевидання праць масовим накладом. Отже, не лише зберегти художньо-публіцистичні надбання сучасних українців для нащадків, а й знайти додаткове джерело надходжень до державного (чи так званого місцевого й галузевого) бюджету.

Для цього, як на мене, доцільно створити видавничу чи експертно-видавничу раду (комітет або іншу структуру при МОН України), яка могла б координувати цей вид діяльності, виявляти запозичення, плагіат, виробляти рекомендації для встановлення накладу тощо.

Звичайно, завдання нелегке, але за бажання можна було б його розв’язати.

Про ці можливості, знаю, поінформували вже Міністерство освіти і науки, зацікавлених бізнесменів галузі видавництва та поліграфії, але поки що реакції на пропозицію немає. А тим часом не координована державою видавнича діяльність дозволяє й надалі викидати інтелектуальні золоті бомби у поліграфічне сміття. 

Богдан АНДРУШКІВ,
професор Тернопільського національного технічного університету
імені Івана Пулюя, для «Урядового кур’єра»